Золотий пил та порожні обіцянки: новий фільм Анки Блонде аналізує его фінансових шахраїв
Стрічка майстерно віддзеркалює сучасні технологічні афери через призму минулого
Крах ілюзій у 1999-му: чи варто дивитися новий трилер "Пил" про технологічне шахрайство/Фото: A Private View
У своїй новій кінороботі режисерка Анка Блонде пропонує глядачеві нетиповий погляд на світ великих грошей та високих технологій. Сценарій Анджело Тійссенса, натхненний реальними подіями навколо бельгійської корпорації Lernout & Hauspie, трансформує бізнес-драму на напівзабуту казку.
Деталі
Протягом першої частини фільму ми спостерігаємо за двома чоловіками середнього віку: вони впевнено крокують офісними коридорами та фешенебельними залами, вдягнені у бездоганні костюми. Проте замість енергійного саундтреку, притаманного фільмам про успіх, їхні кроки супроводжують важкі, тривожні струнні інструменти. Це не гімн переможцям, а реквієм по репутації – за кілька годин на головних героїв чекає арешт за фінансове шахрайство.
Стрічка балансує на межі абсурду та абстракції, намагаючись препарувати его тих, хто тримає в руках важелі сучасного світу, поєднуючи іронічну сатиру з несподіваною дещицею емпатії. Втім, цей емоційний спалах виявляється скороминущим: фільм завершується, так і не сформулювавши чіткого висновку.
Початок кінця: ілюзія 1999 року
Символізм фільму закладається з перших кадрів, де перед глядачем розмито постає загадкова субстанція – чи то попіл, чи то сніг, чи то золотий пил. Ця візуальна невизначеність слугує вступом до історії про втрачені можливості.
Події переносять нас у 1999 рік. Харизматичний бельгійський топменеджер Герт (Арі Вортальтер) зачаровує публіку своїми промовами, поки технічний геній Люк (Ян Хамменекер) демонструє те, що на той час здавалося магією – першу технологію трансформації голосу в текст. Сьогодні, в еру штучного інтелекту, це виглядає примітивно, але тоді це був революційний прорив, ідентичний сучасному ажіотажу навколо нейромереж.
Сюжет стрімко закручується довкола неминучої катастрофи. Фільм майстерно переплітає сцени напружених переговорів із розлюченою радою директорів та незручних зіткнень із настирливим журналістом Аароном (Ентоні Велш).
Вирок остаточний: у понеділок о 9:00 вони мають визнати провину у створенні фіктивних компаній та ошуканні тисяч інвесторів. Саме це викриття стає поштовхом до останніх 24 годин свободи – періоду глибокої інтроспекції та внутрішніх сумнівів, які спершу подаються з великою увагою до деталей.
Сценарій Анджело Тійссенса, натхненний реальними подіями навколо бельгійської корпорації Lernout & Hauspie, трансформує бізнес-драму на напівзабуту казку. Завдяки тьмяному освітленню та приглушеному музичному фону фільм набуває примарного відтінку.
Складається враження, ніби інтелектуальна похмурість "Соціальної мережі" Девіда Фінчера була перенесена в декорації будинку з привидами. Ефект посилюється "рваним" монтажем, який стирає межі між днями, створюючи ілюзію плинного часу. Акторська гра додає трагікомічності: особливо запам’ятовується Люк, чиє рідке волосся нагадує диявольські роги в моменти відчаю та фізичного виснаження.
"Пил" – це надзвичайно стильна кінокартина, яка приковує увагу грою талановитих акторів. Вона майстерно віддзеркалює сучасні технологічні афери через призму минулого, проте не пропонує глядачеві ані іронічного уроку, ані емоційного звільнення, залишаючи по собі лише відчуття легкої сентиментальності та жалю за нереалізованим потенціалом.
На Берлінському кіноринку презентували зухвалий проєкт – комедійний екшен "Джейсон Стейтем вкрав мій велосипед". У центрі сюжету опиниться сам Стейтем, який зіграє гіперболізовану версію себе. За постановку відповідає майстер видовищних бойовиків Девід Літч ("Дедпул 2"), що вже співпрацював з актором над хітом "Гоббс та Шоу". Стрічка обіцяє динамічний візуальний стиль, рейтинг PG-13 та іронічний погляд на амплуа зірки бойовиків.
Ще матеріали за темою, що можуть вас зацікавити:
Не пропустіть цікавинки!
Підписуйтесь на наші канали та читайте новини у зручному форматі!
