І в BMW дають маху: 10 німецьких автомобілів з найдивнішим дизайном

Якщо ми говоримо про країни, які створюють найдивніші транспортні засоби, зокрема автомобілі, то першою на думку, ймовірно, спаде Франція. Так, у доробку французьких автовиробників вдосталь моделей з експериментальним (м'ягко кажучи) дизайном. Але така думка не є достатньо справедливою, адже сусідня країна – Німеччина, автовиробників якої згадують ледь як не еталонних, також має вдосталь дивних автівок, про які ми й розповімо нижче. Від дизайнерських казусів не застраховані й у BMW, Audi, Volkswagen чи Porsche (можливо німці просто краще замітають сліди?).

• У Німеччині продають казковий 50-літній кемпер Mercedes. Фото

Німецькі автомобілі з найдивнішим дизайном

Volkswagen XL1 (2013)

У створенні XL1 брали участь три дизайнери. Тобто одразу троє професіоналів вирішили, що це щось вартісне. Існували припущення, що зовнішній вигляд XL1 був натхненний пінгвінами, але це було розвінчано одним із дизайнерів Пітером Вудою, який заявив, що його надихнули акули. У XL1 була одна мета: проїхати 100 км на одному літрі дизеля. До серійного автомобіля було три концепти: 2003, тандем 2009 L1 і 2011 XL1.

Виробництво почалося у 2012 році для моделі 2013 року з дуже незначними змінами в порівнянні з концепцією 2011 року. Другий дизайнер XL1, Клаус Зічора, відомий тим, що розробив поточну лінійку Volkswagen ID, а третій дизайнер, Томас Інгенлат, найбільш відомий завдяки Polestar 1 і 2.

Audi Rosemeyer (2000)

Фаза суперкарів Audi почалася в 1974 році зі 100S Coupe Speciale. Пізніше компанія співпрацювала з П'єтро Фруа та Pininfarina, щоб розробити деякі з найхимерніших автомобілів. У 2000 році з’явився концепт Rosemeyer, який віддав данину гонщикам Auto Union "Срібна стріла" 1930-х років. Він мав коріння Bugatti, поряд з концептом Audi Avus, і навіть мав концептуальну версію 16-циліндрової силової установки, яка з'явилася в гіперкарі Bugatti Veyron.

За дизайном стояв Штефан Сілафф, який приєднався до Audi у 1984 році як стажер. Він швидко піднявся і став головою дизайну інтер’єру Audi — його найвідоміший дизайн інтер’єру використано в Audi A7.

BMW Z18 (1995)

Коли запитують людей, яким був перший позашляховик BMW, багато хто скаже, що X5, але насправді це був Z18 — він залишився концептом. Автівка не мала даху, але BMW встановила водонепроникні сидіння та товстий гумовий килимок, а його модульний салон означав, що його можна було перетворити на пікап або чотиримісний автомобіль. Не було справжнього наміру масового виробництва Z18, однак це допомогло BMW оцінити потенційний попит на таке дитя кросовера й кабріолета.

Porsche C88 (1994)

Тепер власники Dacia Sandero можуть з упевненістю казати, що їх автівка гарніша за Porsche (просто не уточнюйте модель). Ймовірно, будь-яка автівка буде мати кращий дизайн, ніж Porsche C88, який розроблявся для китайського ринку. Інженер і дизайнер були привезені з Китаю, і ідея полягала в тому, щоб зробити доступний, простий, просторий і комфортний автомобіль. І ця штука розроблялася під одним дахом з людьми, які створили 911 (993) Turbo S... виглядає як справжнє богохульство. Це розуміли у Porsche й планували випускати його під іншим брендом.

BMW E1 (1991)

Якби Renault Twingo розробили у Німеччині, то вийшло б щось таке. Його також можна порівняти з Fiat 500, принаймні у сучасного італійського автомобіля майже такі ж розміри. BMW працює в галузі електромобілів з 1972 року, і на початку 1990-х E1 міг би перевершити будь-яку конкуренцію завдяки своєму запасу ходу у 250 кілометрів. Дизайнером цього був Марк Д. Кларк. Раніше він допомагав у проєкті BMW Z1 і згодом перейшов до Porsche як помічник головного дизайнера, де він брав участь у дизайні Porsche Carrera GT і Porsche 987 Cayman.

Перший концепт E1 був знищений під час заряджання, і його замінив концепт другого покоління. Хоча BMW ніколи не виробляв E1 для клієнтів, він надихнув на створення 3 Series Compact 1993 року.

Volkswagen Futura (1989)

Volkswagen ID 3 з'явилися вже деякий час і все ще займають високі позиції в багатьох списках оглядів, але вважається, що їх стиль походить від Futura — концептуального мінівена кінця 80-х. Незрозуміло, хто у Volkswagen розробив Futura, але вони явно мали бачення майбутнього, звідки й назва.

Він належав підрозділу Integrated Research Volkswagen (IRVW), і, попри зовнішній вигляд електромобіля, він мав 1,7-літровий бензиновий двигун потужністю 81 к.с. Усі чотири колеса керувалися, і він мав двері типу "крило чайки".

BMW M3 ute (1986)

E30 M3 – це автомобіль, який став справжньою легендою, але підрозділ BMW M таємно створив пікап у 1986 році. Інженери M вважали, що M3 стане чудовим вантажником для запчастин у їхньому кампусі. Кабріолет 3-ї серії незабаром був порізаний і врешті-решт отримав серце S14 від оригінального M3.

Він почав своє життя з двигуном на 192 к.с., і підрозділ M використовував його протягом 26 років, перш ніж зняти з експлуатації ute у 2012 році. Хоча він так і не був запущений у виробництво, він поклав початок божевілля BMW ute, коли шанувальники перетворювали свої автівки М-серії у пікапи.

Zundapp Janus (1957)

Zundapp був виробником мотоциклів, і в 1956 році він зосередився на виробництві "якісного автомобіля-бульбашки". Авіаконструктора Клода Дорньє, відомого здебільшого проєктуванням літаючого човна Dornier Do X, було найнято для створення Janus.

Автомобіль мав двоє дверей: по одному спереду та ззаду, і міг розмістити чотирьох людей, хоча задня лава була повернута назад. 6900 таких автівок було виготовлено до припинення виробництва у 1958 році. Основним недоліком конструкції була погана керованість: двигун був надто легким, а центр ваги зміщувався залежно від кількості пасажирів на борту.

Heinkel Kabine (1956)

Ще однією дивиною під час захоплення автомобілями-бульбашками був Kabine, який був розроблений колишньою німецькою авіабудівною компанією Heinkel Flugzeugwerke. Компанія зрозуміла, що існує попит на доступний транспорт. Що робило Kabine таким незвичайним, так це те, що він мав задню передачу, а тканинний дах служив аварійним люком, якщо передні двері заклинило під час аварії.

Schlörwagen (1939)

Хоча це здається схожим на транспорт іншопланетян, Schlörwagen був задумом інженера Інституту аеродинамічних досліджень Карла Шлора. Виготовлено один справний автомобіль, на якому використано шасі Mercedes 170H. Алюмінієвий кузов був створений братами Людвігами, які також були відомі своїм дивним автобусом "Aero" 1938 року на базі Opel Blitz.

У робочому стані Schlörwagen мав коефіцієнт лобового опору лише 0,186 і розвивав максимальну швидкість 135 кілометрів на годину, що було трохи швидше, ніж у 170H. Він був представлений публіці на Берлінському автосалоні, де громадськість визнала його потворним, а згодом виробництво відклали через Другу світову війну.

Раніше видання iSeeCars, проаналізувавши дані про 400 мільйонів транспортних засобів, склало рейтинг 30 найнадійніших моделей автом та назвало найнадійніші бренди.