Те, як ви кліпаєте, може багато розповісти про ваше здоров'я

Ми кліпаємо приблизно раз на три-п'ять секунд і зазвичай навіть не усвідомлюємо, що це відбувається. Кліпання має кілька практичних цілей: воно зволожує і очищає поверхню рогівки, і може рефлекторно захищати око від об'єктів, що швидко наближаються. Але це ще не кінець історії.

• Косметологи розповіли, як запобігти появі пігментних плям

У деяких випадках зміна кліпання може свідчити про проблеми зі здоров'ям. Ось кілька ознак, які можуть розповісти вам дещо про стан вашого здоров'я:

Повільне або нечасте кліпання: Зниження частоти може бути однією з ранніх ознак хвороби Паркінсона. Одним із важливих нейромедіаторів, що впливає на нашу здатність звертати увагу та проявляти гнучкість, є дофамін. Кілька досліджень виявили, що швидкість, з якою ми спонтанно кліпаємо, відображає активність нейромедіатора в нашому мозку - чим нижчий рівень дофаміну, тим більше ми фіксуємося на одному предметі й тим рідше моргаємо. А ознакою хвороби Паркінсона є втрата нервових клітин, що виробляють дофамін.

Пацієнти з аутоімунним захворюванням хворобою Грейвса також відчувають зміни в характері кліпання, що може бути пов'язано з пошкодженням рогівки ока. Інші неврологічні захворювання, окрім хвороби Паркінсона, такі як інсульт, можуть сповільнювати нормальну швидкість кліпання. Уповільнене кліпання також пов'язане з травмами голови у спортсменів.

Надмірна частота: Посилене кліпання може бути ознакою сонливості під час спроби виконати складне завдання, наприклад, керування автомобілем у сонному стані (якщо ви помітили, що це відбувається, трохи відпочиньте перед тим, як продовжити поїздку). Люди, які страждають від болю або відчувають дуже яскраве світло, також кліпають частіше.

Надмірне кліпання може виникати, коли ваше тіло намагається компенсувати хворобу сухого ока, яка виникає з ряду причин, включаючи синдром Шегрена або побічні ефекти від певних ліків, таких як антигістамінні препарати. Хвороба сухого ока також неймовірно поширена серед тих, хто часто працює за екраном. Ми рідше кліпаємо, коли дивимося на екран.

Якщо ви плануєте проводити години за комп'ютером, встановіть 20-хвилинний таймер, щоб відходити на хвилину-дві від екрана. Також вам може сподобатися концепція "роботи наосліп" - заплющувати очі на короткі, навмисні перерви в робочому дні, коли насправді немає потреби тримати їх відкритими, наприклад, під час телефонної розмови або під час очікування завантаження програми. Тривале перебування за екраном також може бути пов'язане з пошкодженням залоз, які підтримують здоров'я наших очей, а також з короткозорістю.

Люди часто купують підставки для ноутбуків або підіймають їх екрани до рівня очей. Замість цього спробуйте розмістити екран під кутом 10 градусів донизу. Це може розслабити м'язи навколо очей, а також зменшити випаровування сліз.

Чому ми кліпаємо?

У багатьох ситуаціях люди кліпають у несподіваних формах, які, здавалося б, не мають нічого спільного з підтриманням вологи в очах. У 1920-х роках вчені, які вивчали цей феномен, загадувалися над питанням: Якщо кліпання відбувається не просто для того, щоб стерти пил з рогівки, то що воно насправді означає?

Деякі з їхніх спостережень мали інтуїтивний сенс - вони помітили, що люди частіше кліпають, коли палять; дим є відомим подразником рогівки. Але вони також виявили, що люди кліпають рідше під час читання, ніж під час розмови, коли навколишнє середовище було однаковим, і дивно, що люди, які читають, майже завжди кліпають "на розділові знаки, а не на текст".

Інші висновки були не менш загадковими. Несподівані звуки, навіть якщо вони не гучні, змушували дітей кліпати. А люди кліпали частіше, коли сердилися або хвилювалися.

Десятиліття досліджень показали, що кліпання – це набагато більше, ніж склоочисник ока, а скоріше вікно в стан нашого розуму - наскільки ретельно сфокусована наша увага і чи готові ми до нових стимулів.

Дослідження показали, що посилене кліпання може бути ознакою збору нової інформації - особливо коли вона кидає виклик "правилам" відомого середовища. Наприклад, немовлята у двомовних сім'ях кліпають швидше, коли вони переключаються між різнами мовами, що корелює з сигналами в ділянках мозку, які контролюються дофаміном. А ще люди синхронно кліпають під час перегляду одного і того ж фільму - дослідники виявили, що ми схильні безперервно дивитися, поки розгортається дія головного героя, але всі ми починаємо несвідомо кліпати під час тих самих неявних перерв у розповіді - наприклад, коли знімається кадр, в якому немає людей.

Подібним чином кліпання відіграє певну роль у нашій соціальній комунікації. Вчені помітили, що коли двоє людей спокійно спілкуються один з одним і підтримують інтерес один до одного, їхні патерни моргання починають вирівнюватися.

Як люди еволюціонували до кліпання?

Вчені вважають, що кліпання розвивалося кілька разів протягом історії еволюції - і в деяких випадках, як у змій, знову втрачалося. У дослідженні калюжниць, опублікованому минулого року в Proceedings of the National Academy of Sciences, висунуто гіпотезу, що саме перехід від водного способу життя до суходолу зробив кліпання корисним для виживання - навіть для наших предків, які також вийшли з моря кілька сотень мільйонів років тому.

Однією з причин, чому кліпання на суші є критично важливим, є те, що рогівки наших очей не мають кровоносних судин, і тому вони отримують кисень шляхом дифузії з навколишнього середовища. Кисень легше дифундує через вологі поверхні, а мимовільне кліпання допомагає підтримувати тонкий шар рідкої плівки на наших очах. Інша причина полягає в тому, що небезпечні об'єкти рухаються в повітрі набагато швидше, ніж у воді, тому рефлекторне кліпання, щоб захистити очі від травм, значно важливіше на суші.

Нещодавно ми розповідали, як часто можна застосовувати маски для обличчя: поради косметологів.