Вітамін Е та печінка — цілюща магія чи отруйна таємниця?

Редакція META.UA продовжує цікавитися та публікувати топові рекомендації профільних спеціалістів на тему здоров'я та його покращення.

• Невидимий ворог: чому звичайний його укус може стати смертельним?

Деталі

Вітамін Е, потужний жиророзчинний антиоксидант, відомий своєю здатністю захищати клітини від окисного стресу, все частіше потрапляє в поле зору науковців як потенційний засіб підтримки та лікування функцій печінки – ключового метаболічного органу, що відповідає за детоксикацію та обмін речовин.

Особливу увагу дослідники приділяють ролі вітаміну Е в умовах підвищеного навантаження на печінку, зокрема при ожирінні та метаболічній дисфункції, асоційованій зі стеатогепатитом (САМД) – важкій формі неалкогольної жирової хвороби, що може призвести до цирозу та раку печінки. Відомо, що при цих станах активується окисний стрес, що руйнує клітини печінки.

Альфа-токоферол, одна з форм вітаміну Е, здатен блокувати руйнівні ланцюгові реакції перекисного окиснення ліпідів, захищаючи мембрани гепатоцитів. Це відкриває перспективи його застосування в терапії захворювань печінки, спричинених окисним стресом.

Сучасні дослідження активно вивчають потенціал вітаміну Е в лікуванні алкогольної хвороби печінки, вірусних гепатитів та фіброзу печінки. Попри неоднозначність деяких результатів, загалом спостерігається позитивна тенденція щодо його використання як допоміжного терапевтичного засобу.

Так, нещодавнє клінічне дослідження китайських вчених показало, що включення 300 мг вітаміну Е до схеми лікування пацієнтів з САМД без діабету протягом 96 тижнів призвело до гістологічного покращення стану печінки у 30% випадків, порівняно з 14,1% у групі плацебо, без виявлення будь-яких ускладнень, пов'язаних із прийомом вітаміну Е.

Однак важливо пам'ятати про потенційні ризики високих доз вітаміну Е, які, за деякими даними, можуть збільшувати ризик кровотеч або навіть смерті. Тому застосування цього вітаміну має відбуватися виключно під контролем лікаря.

Попри це, з огляду на здатність вітаміну Е покращувати антиоксидантний захист печінки та зменшувати запалення, його все частіше розглядають як важливий компонент комплексного лікування захворювань печінки, особливо на ранніх стадіях. У майбутньому, ймовірно, відбудеться ширше впровадження вітаміну Е в гепатопротекторну терапію, але це потребує подальших масштабних досліджень з урахуванням різних груп пацієнтів, дозувань та тривалості лікування.

Накопичення доказів щодо користі вітаміну Е дає надію на те, що його роль у лікуванні тяжких захворювань печінки може значно зрости в клінічній практиці. Проте слід пам'ятати про обережне ставлення до жиророзчинних вітамінів, здатних накопичуватися в організмі, адже надмірне їх вживання може бути шкідливим.

Атопічний дерматит та "лікувальні" дієти: де правда?