Емманюель Макрон і "момент Черчилля" – експерт

Юрій Теміров – кандидат історичних наук, декан факультету історії та міжнародних відносин Донецького національного університету імені Василя Стуса (м. Вінниця).

Далі – пряма мова експерта 

Коли йдеться про вплив на Європу повномасштабної фази агресії московії проти України, часто використовується образ континенту, який нарешті прокидається від геополітичної сплячки: усвідомлює природу російської загрози, починає системну трансформацію політики безпеки та оборони, переосмислює власну роль у світовій політиці. Що стосується наслідків цих подій для президента Франції Емманюеля Макрона, то нерідко вказується на упущення ним свого історичного "моменту Черчилля".

Майже ідіома "момент Черчилля" народилася в час драматичних подій Другої світової війни в травні-червні 1940 р., які завершилися капітуляцією Франції. Тоді Британія залишилася наодинці проти нацистської Німеччини та її союзників. За цих обставин у трьох знаменитих промовах Вінстон Черчилль заявив про намір країни битися до кінця. Таким чином "момент Черчилля" асоціюється з рішучими, не зважаючи на значний ризик, діями політика в умовах кризи та смертельної загрози.

Складається враження, що резонансні заяви Макрона щодо можливості відправки французьких військ до України – своєрідний другий дубль "моменту Черчилля". Серед основних мотивів політично достатньо ризикованої ініціативи, яку підтримують лише 23% французів і не підтримують більшість союзників по НАТО, експерти називають претендування французького президента на європейське лідерство, особисті амбіції, вибори до Європарламенту, намагання відволікти від провалів у внутрішній політиці.

Українцям варто подивитися на ситуацію крізь призму впливу на наш потенціал ведення війни проти московії. Ще на початку червня 2022 р. Е. Макрон переймався передусім тим, щоб війна не закінчилася приниженням путіна. Починаючи з останніх місяців 2023 р., у своєму баченні завершення війни французький лідер поступово перейшов від "не допустити поразки України" до "забезпечити перемогу України". Позитивним аспектом такої трансформації є те, що вона виглядає стійкою та наповненою конкретним діями: надання фінансової допомоги, озброєння, активні дипломатичні зусилля з активізації інших європейських союзників Києва. Негативний аспект – її надто повільні темпи. 

Вкрай важливо також, що Емманюель Макрон поступово позбавляється скептицизму стосовно розширення ЄС і НАТО включно з перспективами вступу до ключових західних інституцій України. У такому ширшому контексті еволюції зовнішньої політики Франції перегляд Макроном червоних ліній у протидії путінському режиму, публічний наголос на невиключеності опції залучення французьких збройних сил виглядає логічним, а тому навряд чи може бути віднесений винятково до передвиборчих маніпуляцій. Зазначена опція (навіть за 23% її схвалення) відповідає також певним тенденціям в середині Франції. Заява Марін Лє Пен про підтримку Києва в російсько-українській війні засвідчує, як мінімум, непопулярність путіна та путінізму, усвідомлення навіть проросійськими політиками необхідності відмежуватися від них.

Скептики можуть акцентувати негативне або вкрай обережне ставлення провідних країн Заходу до французької ініціативи, позитивне сприйняття лише деякими країнами Центральної Європи та Балтії. Однак зустріч 15 березня 2024 р. Е. Макрона, О. Шольца та Д. Туска (лідерів так званого "Веймарського трикутника") дає підстави вважати, що неоднозначна по суті перспектива відправки військ в Україну вже має певний позитивний для України  вплив на лідера Німеччини.

Дещо провокаційна ініціатива Макрона має ще один важливий (знову ж таки позитивний для України) аспект – особистісний. Претендування французького президента на лідерство реалізуються в двох вимірах: державному та персональному. Державний вимір передбачає лідерство Франції в Європі, а, можливо, навіть і в західному світі у разі приходу до влади в США Дональда Трампа.

Персональний вимір лідерства уособлюється самим Емманюелем Макроном, який намагався використати в політиці щодо російсько-української війни спочатку посередницький, а потім миротворчий потенціал. На початку лютого 2022 р. особисто президент, французькі дипломати докладають серйозних зусиль для недопущення повномасштабної ескалації. путін і лавров активно заохочують сподівання французької сторони, які та висловлює публічно. Тим не менше, через кілька тижнів повномасштабне вторгнення починається. У червні 2022 р. Макрон знову намагався знайти формат взаємодії з кремлем, зробив уже згадане застереження про мир, який не принижує путіна. Однак турбота про очільника кремля обернулася загрозою  приниження Франції та особисто Емманюеля Макрона, що могло поховати надії на лідерство. Один із французьких дипломатів на умовах анонімності поінформував, що кардинальні зміни в позиції президента відбулися протягом осені-зими 2023 р. При цьому в Єлисейському палаці відверто визнавали, що москва "пошила їх у дурні".

Як підсумок можна зазначити наступне. Публічно заявлена позиція Е. Макрона щодо можливості відправлення до України французьких військ поза сумнівом не є спонтанною чи емоційною, вона – важлива складова трансформації французької зовнішньої політики включно із баченням російсько-української війни. Продуманість змін засвідчує кадрове оновлення: новий уряд, прем’єр-міністр та керівник МЗС. До речі, традиційно свою  першу закордонну поїздку новий очільник МЗС Франції робив до Берліна. Стефан Сежурне свій перший візит здійснив до Києва. Дійсно, несподівана для багатьох ініціатива президента Франції має цілий комплекс мотивів, серед яких ключовими, на нашу думку, є два взаємопов’язаних: претендування на лідерство та остаточне розчарування в можливості про щось домовлятися з путіним.

Що стосується другого шансу на "момент Черчилля" для Макрона, то його не буде. Сама сутність "моменту Черчилля" не передбачає. Але шанс на лідерство для Франції та особисто Емманюеля Макрона залишається. Дуже важливо, що бачення лідерства Парижем за основними параметрами відповідає інтересам України, принаймні поки що. При цьому Києву слід утриматися від намагання вкласти в слова французького президента свій власний сенс.

Експерт пояснив, яких цілей намагається досягти Макрон гучними заявами