Хто наступний: чи може росія вчинити напад на країни НАТО – експерт

Не вперше у медіапросторі шириться думка про те, що росія може не зупинитися на Україні та здійснити напад на одну або кілька країн Північноатлантичного альянсу. Редакція МЕТА.UA звернулася до Юрія Шуліпи, експерта та директора Міжнародної спілки "Інститут національної політики", щоб дізнатися про ймовірні сценарії наступного вторгнення з боку російської федерації.

• Трамп підтримав схвалення допомоги Україні "як позику"

Деталі

Далі – слова експерта.

У військово-політичній обстановці, що склалася, ймовірність нападу Москви на країни НАТО становить понад 90%. Напрямок основного військового удару Москви планується на столицю Латвії, м. Ригу. Серед інших країн НАТО східного флангу, Латвія вважається найбільш вразливою країною в плані військової та національної безпеки. Представники московського режиму ґрунтують свої військові плани на тому, що завдяки розвиненим і численним агентурним мережам і апаратам агресора, кібератакам і провокаціям, Москва зможе повалити законну владу в Латвії й закріпити свою перемогу над Латвією бліцкригом своїх окупаційних військ за сценаріями захоплення АР Крим у лютому 2014 року і спроби захоплення Києва в лютому 2022 року.

З моменту початку Четвертої світової гібридної війни з 20 лютого 2014 року, всі договори у сфері стратегічного стримування, військової та національної безпеки, укладені між колишнім СРСР, сучасною рф і країнами Колективного Заходу, фактично стали ілюзорними. Ілюзорність актів у праві - явище, коли існуючі на папері офіційні акти в реалії не виконуються.

Стратегічна стабільність, системи міжнародної та національної безпеки повністю зруйновані злочинною агресивною війною Москви проти України та Колективного Заходу.

За чинної адміністрації США втрачено контроль над ядерною зброєю. Порушуючи Договір про нерозповсюдження ядерної зброї, Москва вже розмістила свою ядерну зброю на території тимчасово окупованої нею Республіки Білорусь.

Викладене означає, Четверта світова гібридна війна Москви проти Колективного Заходу здійснюється виключно за цивілізаційним принципом: Антицивілізація Московія веде агресивну війну проти західної та інших цивілізацій.

Отже, у цій війні, що відбувається в цивілізаційному вимірі, для агресора будь-які норми права є ілюзорними, і на них агресор здебільшого спирається як на легенду прикриття з метою маскування реалізації своїх злочинних задумів.

З цієї причини для керівництва московського фашистсько-терористичного режиму загроза застосування проти них статті 5 Статуту Північноатлантичного договору не є стримуючим фактором.

Стимулюючі фактори нападу Москви на країни НАТО

Фактор 1. Зовнішньополітичний курс адміністрації президента США Джо Байдена, кваліфікований як "Витримати проросійськість", став стимулом агресії Москви проти НАТО, призвів до обнулення міжнародної та національної безпеки в євроатлантичному регіоні.

Звідси у керівництва московського фашистсько-терористичного режиму підвищується бажання задовольнити свою цікавість щодо того, чи буде застосовано статтю 5 Статуту Північноатлантичного договору в разі нападу Москви на країни НАТО.

Щодо нападу Москви на країни НАТО, через канал реалізації активних заходів, оприлюднена консенсусна позиція московського режиму:

...якщо Росія завдасть попереджувального удару відплати по будь-якій країні НАТО, відповіді з боку США не буде, якщо в Білому домі та Пентагоні не сидять божевільні, які ненавидять свою країну і готові знищити Вашингтон, Х'юстон, Чикаго чи Лос-Анджелес заради захисту Познані, Франкфурта, Бухареста або Гельсінкі.

Фактор 2. Цей фактор випливає з фактора 1. Адміністрація президента США Джо Байдена втратила контроль над ядерною зброєю (ЯЗ). Москва розмістила ЯЗ в Білорусі та забезпечила створення ЯЗ для Ірану проти Ізраїлю.

Фактор 3. Обіцянки представників військово-політичного керівництва країн Колективного Заходу надати Україні військову допомогу різними видами озброєнь і невиконання або часткове виконання цих обіцянок. Невиконання цих обіцянок є актом дискредитації військово-політичного керівництва країн Колективного Заходу і сильним стимулом для нападу Москви на НАТО за принципом: "якщо ви не виконали ваших обіцянок щодо вашого військового партнера України, отже, ви також вчините з вашими військовими союзниками".

Фактор 4. Динаміка мілітаризації Москви перевищує динаміку мілітаризації України. Після спеціальної операції "Вибори президента рф" триває і дещо посилюється так звана часткова мобілізація росіян.

Кремль реструктурує і розширює свої збройні сили в очікуванні конфлікту з НАТО протягом наступних 10 років. Москва перевела свою економіку на військову основу, стимулюючи оборонне виробництво та економічне зростання всупереч міжнародним санкціям. Все йде "більш-менш за планом" для рф. Російські воєначальники винесли уроки з помилок початкових етапів війни й адаптуються з незвичайною швидкістю, тепер вони розв'язують проблеми, що виникають на полі бою, протягом кількох місяців.

Фактор 5. Через штучно створений адміністрацією президента США Джо Байдена гострий дефіцит різних видів озброєнь, Збройні сили України не в змозі заподіяти агресору суттєвих втрат у зоні бойових дій і завдати суттєвої шкоди його інфраструктурі. До теперішнього часу ЗСУ технічно не в змозі знищувати на фронті хоча б понад 2000 російсько-фашистських загарбників на добу.

Саме малі втрати живої агресора стимулюють його, в тому числі до підготовки до нових актів агресії.

Так наприклад, у жовтні 2023 року, коли стало очевидно, що агресор поставив завдання захопити Авдіївку за будь-яку ціну, США знизили обсяги постачань Україні різних видів озброєнь, тим самим їхній зовнішньополітичний курс на витримування проросійськості з помірковано проросійського став більш проросійським. У цій частині, за замовчуванням адміністрація США стала більш проросійською, ніж проукраїнською.

Фактор 6. Досягнення точки біфуркації в повномасштабному вторгненні Москви в Україну. У висновках з аналізу суспільно-політичної ситуації рф і потреби її трансформації, складений співробітниками ІНІОН РАН, підготовленого для керівництва московського режиму повідомляється: "До початку третього року проведення СВО Захід і Росія досягнуть тієї точки біфуркації, коли стане зрозумілим, наскільки глобальним буде протистояння".

Йдеться про продовження політики експорту хаосу за кордон, як розрядки внутрішньої напруженості через зовнішню експансію з метою внутрішнього згуртування. Така політика Москви свідчить про те, що росія являє собою антицивілізацію, яка веде війну з цивілізаціями.

Зазначається: "...після завершення СВО в Україні та падіння київського режиму протистояння Росії із Заходом не припиниться, а тільки посилиться".

Досягнення точки біфуркації в повномасштабному вторгненні Москви в Україну, означає припинення активних наступальних дій з боку Москви, стабілізацію лінії бойового зіткнення і перехід російської повномасштабної агресії проти України в міжнародний збройний конфлікт низької інтенсивності.

Отже, в динамічній військово-політичній обстановці (ВПО), що розвивається, період проходження точки біфуркації буде пов'язаний з військовим вторгненням Москви в країни Балтії. "Захоплення Риги видається в Москві простішою опцією, ніж Авдіївки. А з урахуванням того, що знамениту 5-ту статтю Статуту НАТО не було застосовано за всі 75 років його існування, і процедурно вона не відповідає фактичним вимогам забезпечення воєнної безпеки, ймовірність нападу Москви на країни Балтії наприкінці 2024 - на початку 2025 і далі у 2026 роках, прогнозовано, становитиме майже 90%".

З військово-технічної позиції, Москві вигідніше перенести військову агресію на країни Балтії, ніж продовжувати безглуздий наступ на укріплені позиції українських міст. Саме це, найбільш імовірний сценарій розвитку ВПО.

Фактор 7. Відсутність у військово-політичного керівництва країн Колективного Заходу відчуття небезпеки ВПО. Військово-політичне керівництво країн Колективного Заходу в публічному просторі вважає за краще не помічати, що Москва увійшла в стадію активної підготовки до агресивної війни з НАТО.

Фактор 8. Відсутність належних санкцій і належного контролю за санкційним режимом проти рф. З цих причин немає прогнозних даних, які б давали підставу для прогнозів про терміни виснаження режиму агресора.

Нещодавно Іран здійснив масовану атаку на Ізраїль.