8000-літні наскельні малюнки в Патагонії допомогли вижити понад сотні поколінь людей – дослідження

Нове дослідження показує, що наскельні малюнки у печерах в Патагонії віком 8200 років, допомогли понад сотні поколінь мисливців-збирачів вижити в надзвичайно складних умовах. Це найстаріші відомі наскельні малюнки у регіоні.

• У Кенії археологи виявили дивні ями у скелях, які показують, як люди розважалися 5000 років тому

Деталі

Приголомшливо, але дослідники також виявили, що позначки створювалися протягом приблизно 3000 років, що свідчить про те, що ілюстрації використовувалися для передачі культурних знань приблизно 130 поколінням.

Розташоване в суворій посушливій пустелі північно-західної Патагонії, на території сучасної Аргентини, пам’ятка Куева-Уенель 1 (CH1) відома археологам величезною концентрацією доісторичних творів мистецтва, що складаються з геометричних форм і візерунків, включаючи людські фігури та дивні гребінчастоподібні фігури. Раніше вважалося, що малюнкам всього кілька тисяч років, але автори нового дослідження тепер показали, що позначки простягаються аж до пізнього голоцену.

Використовуючи пряме радіовуглецеве датування пігментів рослинного походження, за допомогою яких були створені малюнки, дослідники виявили, що твори мистецтва CH1 на кілька тисяч років старші, ніж очікувалося, і що вони залишалися незмінними у своєму дизайні протягом трьох тисячоліть. Як не дивно, але в печері немає жодних ознак того, що в ній жили в цей період, у ній немає кам’яних знарядь праці чи кісток тварин, хоча там була яма, заповнена рослинним матеріалом, пофарбованим червоною охрою.

Тому автори дослідження підозрюють, що печера являла собою "культурне наріжне місце", де стародавні мисливці-збирачі зберігали місцеві знання та збиралися, щоб підтримувати племінні зв’язки та проводити ритуали протягом багатьох років. Така собі доісторична кам'яна Вікіпедія. Вони припускають, що такі координаційні центри дозволили малонаселеним громадам, які населяли Патагонію, залишатися об'єднаним в той час, коли сильна спека та сухість робили виживання неймовірно складним. Дослідники зазначають:

Поява наскального мистецтва в CH1 зареєстрована 8200 років тому на тлі складних умов навколишнього середовища, де здатність підтримувати зв’язок і демографічну життєздатність мала вирішальне значення. Ми припускаємо, що стандартизовані події малювання — та інші дії, пов’язані з пігментами — практиковані протягом поколінь, прагнули підтримувати широкомасштабні мережі безпеки, зберігаючи інформацію, укорінену в колективній пам’яті, і гарантуючи соціальне збереження за межами усної традиції.

Загалом автори дослідження проаналізували 895 окремих картин, які охоплювали 446 мотивів, усі з яких постійно відтворювалися з використанням тих самих пігментів протягом тисячоліть.

Забезпечуючи "відчуття ідентичності, засноване на місці", печера, можливо, дозволила дедалі меншій кількості людей триматися разом на величезному, невблаганному ландшафті. У той час, коли людське населення в південноамериканських пустелях "переживало неодноразові крахи", рятувальне коло, надане CH1 та його комунікативними ілюстраціями, могло створити різницю між виживанням і зникненням.

Раніше канадські вчені виявили скам’янілість дерева віком 350 мільйонів років, яка може пролити світло на те, як виглядали дерева у далеку доісторичну епоху.