Одна з найдавніших у своєму роді: в Ірані виявили 4000-літню губну помаду

Дослідники кажуть, що невеликий флакон з темно-червоною пастою, знайдений в регіоні Джірофт в Ірані, ймовірно, є стародавнім тюбиком губної помади. Мінеральній суміші, що міститься в прикрашеній кам’яній трубі, може бути близько 4000 років, що робить її однією з найдавніших з усіх, що були знайдені.

• Дослідники виявили, що 3000-літній іспанський скарб було виковано з позаземного заліза

Деталі

Відповідно до дослідження, опублікованого цього місяця в журналі Scientific Reports, помада датується періодом між 1936 і 1687 роками до нашої ери. Команда вважає, що флакон міг походити від народу мархаші, який, згідно з месопотамськими текстами, були могутньою цивілізацією, яка проживала на території сучасного східного Ірану. Вчені пишуть, що вік пігменту "зовсім не дивує, враховуючи давню, добре відому технічну та естетичну традицію в косметології стародавнього Ірану".

Делікатний контейнер сплив у 2001 році, коли річка Халіль затопила кілька стародавніх кладовищ у південно-східному Ірані та витіснила речі з поховань. Пізніше тюбик був розміщений в Археологічному музеї Джірофта.

Пігмент для губ був лише одним із багатьох косметичних засобів, які використовували в Стародавньому Ірані. Мабуть, найвідомішим косметичним засобом регіону була підводка для очей, яку виготовляли з чорного порошку під назвою сорме, яку носили як жінки, так і чоловіки. Стародавні іранці також носили кілька видів пудри на щоках і бровах.

Вивчаючи флакон, дослідники легко витягли сипкий, темно-фіолетовий дрібний порошок і почали тестувати його хімічний склад. Їхній аналіз показав, що порошок виготовлено з гематиту (який дає темно-червоний колір), манганіту, брауніту, галеніту, англезиту та рослинного воску. Ця суміш, як пишуть дослідники, має разючу схожість з рецептами сучасних губних помад.

Вигадливо прикрашений різьбленням флакон виготовлений із зеленуватого хлориту. Хоча стиль контейнера нагадує інші хлоритові артефакти стародавньої культури Джірофт, інші характеристики є унікальними. Як розповідає співавтор Массімо Відале, археолог з Університету Падуї в Італії, розмір і форма флакона повністю відрізнялися від інших косметичних флаконів того ж періоду.

Зовнішній вигляд засобу підтримує ідею про те, що косметичні продукти в стародавні часи були брендовані, упаковані та продавалися в стандартних типах контейнерів певної форми, що дозволяло легко візуально ідентифікувати їх, як і сучасну косметику.

Можливо, колись помада була ароматною: вона містила рослинні волокна, які можна було додати для створення аромату.

Хоча дослідники тепер знають більше про вміст флакона, його власник залишається загадковим. Мало що відомо про особи будь-яких тіл, похованих на стародавніх кладовищах регіону, що ускладнює висновки щодо того, хто носив цю помаду.

Дослідники вважають, що косметична сфера стародавнього світу незаслужено обділена увагою. Це може бути пов'язано з тим, що вона вважалася другорядною "жіночою справою", хоча чоловіки бронзового віку також носили макіяж. При цьому це було дорогим вираженням розкоші, яке відіграло вирішальну роль у формуванні соціальної взаємодії в ієрархіях ранніх міст.

Раніше дослідження показало, що дерев’яна табличка з Рапа-Нуї, також відомого як острів Пасхи, вкрита таємничими гліфами, ймовірно, була створена до прибуття європейців, а це означає, що це письмо може бути однією з рідкісних незалежно винайдених систем письма в історії.