NASA планує використовувати Сонце як гігантський телескоп

Про те, що Сонце можна використовувати як гігантський телескоп думав ще Альберт Айнштайн, який у 1936 році опублікував відповідні розрахунки. Тепер NASA планує втілити цю ідею на практиці, щоб за допомогою Сонця досліджувати віддалені планети.

• Надзвичайно далеко від полюсів: чому північне сяйво було помітне аж в Україні

Деталі

Загальна теорія відносності Айнштайна говорить про те, що гігантські масивні об’єкти у Всесвіті згинають простір-час, змінюючи шлях світла. Цей механізм ми використовуємо регулярно й такі телескопи, як JWST, по суті розширюють свій радіус дії, спостерігаючи світло, яке було викривлене масивними об’єктами на його шляху до Землі.

Айнштайн зрозумів, що в нашій Сонячній системі є область, де фокусується світло з-за Сонця, викривлене гравітацією нашої зірки.

Регіон, де відбувається цей ефект, знаходиться приблизно в 550 астрономічних одиницях (АО) від Сонця. Одна АО — це відстань між Землею та Сонцем. Розмістіть телескоп у цьому регіоні, і ми зможемо використовувати його для перегляду поверхонь екзопланет без потреби в розробці неймовірно величезних космічних телескопів (або груп телескопів).

Дослідник Фон Рассел Ешлеман першим запропонував створити такий телескоп, ще у 1979 році він зазначав:

Гравітаційне поле Сонця діє як сферична лінза, щоб збільшити інтенсивність випромінювання від віддаленого джерела вздовж напівнескінченної фокальної лінії. Космічний апарат будь-де на цій лінії в принципі міг би спостерігати, підслуховувати та спілкуватися на міжзоряних відстанях, використовуючи обладнання, яке можна порівняти за розміром і потужністю з тим, що зараз використовується для міжпланетних відстаней.

Наразі вчені можуть користуватися гравітаційними лінзами, щоб побачити неймовірно віддалені об’єкти, але вони обмежені розташуванням цих об’єктів і об’єктів, які випадково знаходяться позаду них. Використовуючи космічний корабель, ми можемо розташувати телескоп на протилежному боці від Сонця до віддаленого об’єкта, який ми хочемо побачити, різко збільшуючи відстань спостереження. У проєкті III фази Інституту передових концепцій NASA було запропоновано, що за допомогою цього методу ми можемо отримати зображення поверхні екзопланет у нашому зоряному сусідстві.

За допомогою такого телескопа астрономи могли б спостерігати за поверхнями екзопланет у настільки хорошій роздільній здатності, що можна буде зрозуміти особливості поверхні у масштабі 25 кілометрів та оцінювати наскільки такі планети придатні для життя.

У свій час Айнштайн вважав, що людство не зможе наблизитися до необхідної межі встановлення телескопа, але зараз це здається значно реальнішим, хоч відстань й все ще величезна. Наприклад, космічний апарат "Вояджер-1" подолав трохи більше як 160 астрономічних одиниць з моменту запуску у 1977 році. NASA ж планує використати "ройову архітектуру" малих супутників із використанням сонячних вітрил, щоб доставити апарат у потрібне місце всього за 25 років.

Раніше ми повідомляли, що Китай розпочав здійснення історичної місії зі збору зразків зі зворотного боку Місяця.