Картина "Зоряна ніч" ілюструє наукову теорію, яка з’явилась через багато років після смерті Ван Гога

Картина Вінсента Ван Гога "Зоряна ніч" (1889), на якій зображено нічне небо із закрученими хмарами та яскравими зорями є однією з найвідоміших картин в історії мистецтва. Тепер нові дослідження показують, що сміливі мазки збігаються з моделями наукової теорії, яка була описана через багато років після смерті художника.

• Вчені пропонують друкувати скляні блоки на 3D-принтері й будувати з них будівлі у стилі LEGO

Деталі

Голландський художник створив шедевр у психіатричній лікарні, куди він потрапив після того, як пережив галюцинації та відрізав собі частину вуха. У той час як ця робота іноді тлумачиться як вираження проблем його психічного здоров’я, нове дослідження в журналі Physics of Fluids припускає, що вона також узгоджується з теорією турбулентності Колмогорова, яка описує закономірності динаміки рідин.

Андрій Колмогоров був радянським математиком, який визначив шлях, яким енергія рухається у воді чи повітрі: великі завихрення або "вихори" передбачуваним чином розпадаються на менші вихори. Цей тип руху, який називається турбулентним потоком, можна побачити в рухомій воді, океанських течіях, кровотоку, клубах грозових хмар і стовпах диму.

Один з авторів нового дослілдження, науковець із динаміки рідини в китайському університеті Сямень Йонгсян Хуанг зазначає:

Уявіть, що ви стоїте на мосту й спостерігаєте, як тече річка. Ви побачите завихрення на поверхні, і ці завихрення не є випадковими. Вони влаштовуються за певними шаблонами, і такі шаблони можна передбачити фізичними законами.

Команда Хуанга виміряла завихрення та мазки у "Зоряній ночі" та використала вибір кольорів Ван Гога, щоб оцінити рух неба. Вони виявили, що 14 закручених форм на картині узгоджуються з теорією Колмогорова. (Вимірювання дрібних штрихів також узгоджується з концепцією під назвою масштабування Бетчелора, яка описує, як енергія рухається в невеликій турбулентності).

Ван Гог не міг знати про теорію Колмогорова, коли створював "Зоряну ніч", оскільки помер за 13 років до народження математика. Натомість дослідники вважають, що йому вдалося вдало зафіксувати коливання неба, тому що він був талановитим художником і прискіпливим спостерігачем природи. Хуанг пояснює:

"Зоряна ніч" розкриває глибоке та інтуїтивне розуміння природних явищ. Точне уявлення Ван Гога про турбулентність може бути результатом вивчення руху хмар і атмосфери або вродженого відчуття того, як вловити динамічність неба.

Звичайно, застосувати фізичні закони до картини XIX століття, яка не рухається, складно. Дослідники також не знають, чи було точне зображення турбулентності Ван Гогом просто збігом обставин.

Однак Адам Френк, астрофізик з Університету Рочестера, який не брав участі в дослідженні, переконаний, що і мистецтво, і наука мають здатність фіксувати правду про світ. Він зазначає:

Я не думаю, що це випадковість. Я думаю, що Ван Гог інтуїтивно, емоційно реагував на те, що він бачив у небі, і, отже, ніби відновлював ті закономірності, які детальний математичний аналіз також міг би виявити. Він робив те, що фіксував мовою живопису, те, що згодом буде зафіксовано дуже прекрасною мовою математики.

Раніше ми писали, що у найближчі десятиліття 70% населення планети може постраждати від екстримальних погодних умов.