Чому люди вірять у привидів: пояснення психолога

Наближається Геловін. Історії про привидів завжди у цей час перебувають на піку популярності, але безліч людей по всьому світу вірять у духів не лише в один день на рік. У будинках з привидами влаштовують екскурсії, а горори про полтергейста не втрачають популярності. Окрім історій про привидів, які люди переповідають один одному, знімають документальні фільми, купа блогерів намагаються впіймати привида на камеру. Але чому люди вірять у привидів? Про це видання IFLScience поцікавилося у психолога Кріса Френча.

• У Великій Британії продали найдорожчий в історії країни скарб

Деталі

Френч зазначає, що з погляду еволюції, наш мозок розвивався, щоб зберегти нас живими достатньо довго, щоб передати наші гени наступному поколінню. Ось і все. Протягом більшої частини нашої еволюційної історії для людей існували реальні загрози від хижаків, та ворогів. Тому наш мозок постійно готовий до небезпек й стежить за потенційними загрозами, що породило певні когнітивні упередження. Одним з таких упереджень є те, що коли щось відбувається навколо нас, то це спричинило щось або хтось з намірами щодо нас.

За словами Френча, це упередження допомагає нашому мозку в мить пов'язувати випадкові події чи явища з результатами зловмисної діяльності. Наприклад, нічний стукіт може змусити нас подумати, що в наші домівки вторглися грабіжники або у нас завівся полтергейст (чи домовий, якщо ви зі старшого покоління). Це те саме когнітивне упередження, яке, можливо, спонукало людей у ​​минулому пов’язувати щось на кшталт неврожаю з гнівом Божим або чаклунством.

Також для віри у привидів є й емоційні причини, на думку психолога. Це просто цікава й захоплива тема, яка може розважити навіть скептиків. Майже усі бояться смерті, своєї чи рідних, а ідея про те, що після тілесної смерті є певне продовження життя у духовній формі, може бути надзвичайно заспокійливою.

Також ви можете не вірити у привидів, але "бачити" їх. Так ваш мозок може гратися з вами. Якщо у мозку недостатньо інформації, щоб зрозуміти чи пояснити щось, наприклад, банально надто темно в кімнаті, то він додумає деталі й знайде зв'язки самостійно. Так вночі може здатися, що у темряві не просто вітер гойдає гілля куща, а наче там хтось ходить. Це повертає нас до первісної системи захисту від хижаків, але тепер вона поєднується з вірою в паранормальне.

Є два важливі психологічні чинники, які сприяють тому, що хтось може побачити привида. Це контекст і попередні переконання. Якщо вам скажуть, що якесь місце, як-от старий замок, населяють привиди, коли ви його відвідуєте, ви, швидше за все, сприймете шуми, протяги, чи інші подразники як паранормальні явища. За звичайних обставин ви, ймовірно, не помітили б таких речей.

Було проведено кілька досліджень цього ефекту. У 1997 році Ренсе Ланге та Джеймс Гуран попросили учасників дослідити старий кінотеатр і відзначити будь-які їхні когнітивні, емоційні, фізіологічні, психічні чи духовні реакції. Половині учасників сказали, що театр просто на ремонті, а іншій половині сказали, що в ньому є привиди. Ті, кому сказали, що в театрі є привиди, повідомили про значно більше різних тригерів, ніж у контрольній групі.

Таким чином, ті, хто вірить у привидів, більше схильні їх "бачити", ніж скептики.

Є ще такий фактор як сонний параліч. Це форма парасомнії, доволі поширене явище в усьому світі. Сонний параліч зазвичай полягає в тому, що хтось прокидається та виявляє, що не може рухатися й при цьому бачить навколо різні картини, часто людям здається, що на них сидить якийсь монстр. Це явище виникає в певні цикли сну, коли мозок не до кінця прокинувся, й реальний світ змішується зі сном.

Раніше ми розповідали про найсмертоноснішу громадянську війну в історії людства. Зазвичай у навчальних закладах не приділяють цій події значної уваги, попри те, що кількість загиблих у цій війні може бути навіть більшою, ніж у Першій світовій.