Вчені розвіяли популярний міф про призначення Стоунхенджу

Стоунхендж є одним з найзагадковіших, найстаріших й найбільш вражаючих творінь стародавніх людей. Складені одна на одну кам'яні брили, що піднімаються з плоскої рівнини Солсбері в англійському графстві Вілтшир є відлунням епохи, про яку нам відомо дуже мало.

• На острові Пасхи несподівано виявили нову статую

Деталі

Сама присутність цих брил спонукає до спекуляцій щодо якоїсь грандіозної мети їх встановлення. Зважаючи на точне розташування каменів, які спеціально зорієнтовані на захід та схід сонця, вчені давно вважають, що Стоунхендж був збудований для визначення пір року й міг бути одним з перших календарів.

Минулого року археолог Борнмутського університету Тім Дарвілл опублікував свою заяву про те, що пам’ятник функціонує як свого роду "вічний календар", заснований на сонячному році, еквівалентному 365,25 дня.

Тепер математик Джуліо Маглі з Міланського політехнічного університету та астроном Хуан Антоніо Бельмонте з Інституту астрофізики Канарських островів заперечили твердження Дарвілла, заявивши, що воно ґрунтується на "серії вимушених інтерпретацій, нумерології та непідтверджених аналогій з іншими культурами".

Те, що заведено вважати Стоунхенджем, насправді є невеликою частиною загальної археології на місці. Задовго до того, як знамениті камені були встановлені – це було важливе місце поховання для різних культур.

Фото: Ankit Sood/Unsplash

Приблизно з 3000 року до нашої ери, протягом багатьох поколінь, серія споруд поступово трансформувала пласку рівнину. Було насипано великий курган. Деякі камені, розташовані всередині більшого кола, люди доставляли з місця, розташованого за 230 кілометрів на захід. Ці "матеріали" утворили коло блакитного каменю.

Навколо та всередині цього кола розташовано низку так званих сарсенових мегалітів, які, ймовірно, були витягнуті з кар’єру за 25 кілометрів на північ. Вони утворюють велике зовнішнє коло та дві "підковні" структури в центрі.

Враховуючи, що всі ці камені сарсену походять з одного джерела, цілком ймовірно, що вони були зібрані одночасно, що навело Дарвілла на думку, що вони мали працювати як єдине ціле.

З цього моменту потрібно було подивитися на положення та вирівнювання сарсенових перемичок – 30 горизонтальних каменів, які утворюють вершини зовнішнього кам’яного кола – що, помноживши на 12, дасть 360. Додайте 5 каменів однієї з внутрішніх підков і ви отримаєте 365 – кількість днів у році.

Чотири "станційні камені" означають додавання високосного дня кожні чотири роки, міркування, яке було додано будівельниками як засіб удосконалення моделі вимірювання часу, яка, як стверджував Дарвілл, базується на єгипетському цивільному календарі.

Маглі та Бельмонте поставили під сумнів міркування Дарвілла, звертаючись до його підтверджуючих тверджень з точки зору нумерологічних, археоастрономічних і культурних аргументів.

Звинувачення у застосуванні нумерологічної псевдонауки не є рідкістю в археології, оскільки стверджують, що в стародавніх конструкціях, якщо придивитися, легко знайти значущі на вигляд цифри.

Як стверджують автори, критичне число 12, яке Дарвілл використовував для множення кількості перемичок, ніде не відображено у структурі Стоунхенджа. Існує також безліч інших номерів, представлених у всій структурі, які ігноруються.

Фото: Nik/Unsplash

За словами Маглі та Бельмонте, окрім конкретних цифр, сама структура навряд чи коли-небудь була достатньо точною, щоб розрізняти тонкі зміни в щоденному русі Сонця. Зіставлення сходу сонця в конкретний день з конкретним каменем — це одне. Уявити собі гіпотетичний метод і пристрої, які можна було б використовувати з камінням, щоб точно визначити день року — це інше.

Що стосується єгипетського походження календаря (і його вдосконалень), то, за словами Маглі та Бельмонте, це припущення, яке потребує досить переконливих доказів. Зрештою, самі єгиптяни не будували нічого, що могло б відзначати дні з такою точністю і навіть не думали про те, як вирахувати високосний рік принаймні ще 2000 років.

Нарешті, скоріш за все, що, як і більшість неолітичних культур, архітектори Стоунхенджа дотримувалися місячного календаря. Хоча вирівнювання Сонця могло зіграти певну роль у закріпленні значущих місячних дат, визначення цього вирівнювання потребувало б досить точної ручної роботи.

Як роблять висновок Маглі та Белмонте, "Стоунхендж, очевидно, не такий пристрій!"

Важливо розуміти що Дарвілл може мати цінні відповіді на критику, які можуть підтвердити його гіпотезу про календар Стоунхенджу. Зрештою, такі дебати є наріжним каменем науки. 

Раніше ми повідомляли, що у давньоєгипетському храмі короля Рамзеса II в Абідосі археологи виявили понад дві тисячі муміфікованих баранячих голів та палацову структуру Старого Королівства.