Масштабне наукове дослідження показало надзвичайну важливість моху для всієї планети

Команда вчених під керівництвом еколога з Університету Нового Південного Уельсу Девіда Елдріджа провела масштабне дослідження й виявила, що звичайний мох є надзвичайно важливим для більшості екосистем на планеті.

• Вчені назвали вид метеликів на честь Саурона: чим вони схожі на лиходія з "Володаря перснів"

Деталі

Взявши зразки мохів із понад ста ділянок у восьми різних екосистемах, Елдрідж та його колеги підрахували, що популяції рослини охоплюють приголомшливі 9,4 мільйона квадратних кілометрів у досліджуваних типах середовища. Це можна порівняти з розмірами Китаю чи Канади.

Предки всіх сучасних живих рослин, ці стародавні організми мають простішу структуру, ніж їхні сучасні нащадки, з гілочками, повними крихітних листочків, як правило, товщиною всього в одну клітину. Але це не робить їх менш могутніми. Елдрідж пояснює:

Мохи не мають водопроводу, який має звичайна рослина, який називається ксилемою та флоемою, через які рухається вода. Але мох виживає, збираючи воду з атмосфери. А деякі мохи, як-от ті, що живуть у посушливих районах Австралії, згортаються, коли висихають, але не вмирають – вони живуть у призупиненому стані вічно. Ми взяли мохи із пакета через 100 років, окропили їх водою та спостерігали, як вони оживають. Їхні клітини не розпадаються, як у звичайних рослин.

Дослідники порівняли ґрунти з мохом і без нього в кожній із досліджуваних територій і виявили більший рух поживних речовин у моховому ґрунті, посилюючи кругообіг усього, від азоту та фосфору до органічної речовини. Мох також діє як резервуар для зберігання поживних речовин, включаючи вуглець, наразі утримуючи близько 6,43 мільярда метричних тонн цього життєво важливого, але наразі проблематичного елемента з нашої перенасиченої атмосфери.

Щобільше, вчені виявили, що мохи можуть приховувати потенційних патогенів. Дослідження виявило менше потенційних рослинних патогенів у ґрунтах, де мешкав мох, а неймовірно стійкі до антибіотиків гени були менш поширені в мікробіомах мохових середовищ існування порівняно з незарослими територіями.

Елдрідж та його колеги припускають, що збільшення вмісту вуглецю в ґрунті під мохами може зменшити конкуренцію мікробів і їхню потребу виробляти гени, стійкі до антибіотиків.

Неглибокі клубки коренів моху допомагають утримувати ґрунт разом, забезпечуючи стабільну поверхню для послідовного росту рослин, що призводить до розвитку складніших екосистем. Мох також допомагає підтримувати поверхневий мікроклімат.

Висока щільність матових і дернових мохів, таких як сфагнум, гілокоміум і птиліум, найбільше сприяє біорізноманіттю ґрунту та екосистемам, особливо в районах, де дерева не ростуть, як-от пустелі та тундра. А після великих збурень, таких як виверження вулканів, мох є одним із найперших організмів, який повертається, після ціанобактерій і водоростей. Елдрідж підсумовує:

У наших дослідженнях ми показали, що там, де є мохи, ви маєте кращий рівень здоров’я ґрунту, наприклад, більше вуглецю та азоту. Мохи цілком можуть бути ідеальним засобом для початку відновлення сильно деградованих міських і природних ґрунтів.

Раніше ми повідомляли, що вчені збираються зробити знеболювальне з отруйної рослини. Отруйне австралійське дерево гімпі-гімпі має можливість стати новим ненаркотичним знеболювальним препаратом.