Зміни клімату можуть спричинити виникнення гігантських цунамі з Антарктиди

Дані нового дослідження попереджають, що зміни клімату можуть спричинити виникнення гігантських цунамі в Південному океані через підводні зсуви в Антарктиді.

• На Афганістан обрушилася смертельна повінь: будинки змиває течією

Деталі

Пробуривши осадові керни на сотні футів під морським дном в Антарктиді, вчені виявили, що під час попередніх періодів глобального потепління (3 мільйони та 15 мільйонів років тому) пухкі шари осадів утворювалися та сповзали, посилаючи величезні хвилі цунамі до берегів Південної Америки, Нової Зеландії та Південно-Східної Азії.

І, оскільки зміна клімату нагріває океани, дослідники вважають, що існує ймовірність того, що ці руйнівні цунамі можуть виникнути знову. Викладач гідрографії та дослідження океану в Університеті Плімута у Великобританії Дженні Гейлз зазначає:

Підводні зсуви є великою геонебезпекою, яка може спровокувати цунамі, які можуть призвести до величезних людських жертв. Наші висновки підкреслюють, що нам терміново потрібно покращити наше розуміння того, як глобальна зміна клімату може вплинути на стабільність цих регіонів і потенціал майбутніх цунамі.

Дослідники вперше знайшли докази стародавніх зсувів біля Антарктиди у 2017 році в східній частині моря Росса. Під цими зсувами розташовані шари слабкого осаду, наповнені скам’янілими морськими істотами, відомими як фітопланктон.

У 2018 році вчені повернулися в цей район і глибоко пробурили морське дно, щоб витягти керни осадових відкладень (довгі тонкі циліндри земної кори, які шар за шаром показують геологічну історію регіону).

Аналізуючи керни осадових відкладень, вчені дізналися, що шари слабких опадів утворилися протягом двох періодів: один близько 3 мільйонів років тому в теплий період середини пліоцену, а інший приблизно 15 мільйонів років тому під час міоценового кліматичного оптимуму. У ці епохи води навколо Антарктиди були на 3 градуси за Цельсієм теплішими, ніж сьогодні, що призводило до спалахів цвітіння водоростей, які після відмирання наповнювали морське дно насиченим і слизьким осадом, що робило регіон схильним до зсувів. Під час подальшого періоду холодного клімату та льодовикових періодів ці слизькі шари були перекриті товстими шарами грубого гравію, принесеного льодовиками та айсбергами

Точна причина минулих підводних зсувів у цьому регіоні невідома, але найімовірніше, на думку дослідників – це танення льодовика через потепління клімату. Закінчення періодичних льодовикових періодів на Землі призвело до того, що крижані покриви зменшилися та відступили, зменшивши навантаження на тектонічні плити Землі та змусивши їх піднятися в процесі, відомому як ізостатичний відскок.

Після того, як шари слабкого осаду накопичилися в достатній кількості, підйом континенту в Антарктиді викликав землетруси, які спричинили сповзання крупного гравію на слизьких шарах з краю континентального шельфу, викликаючи зсуви й, як наслідок, цунамі.

Масштаб і розмір стародавніх океанських хвиль невідомі, але вчені відзначають два відносно недавні підводні зсуви, які викликали величезні цунамі та спричинили значні людські втрати: цунамі Гранд-Бенкса 1929 року, яке спричинило хвилі заввишки 13 метрів і вбило близько 28 людей біля узбережжя Канади; і цунамі в Папуа-Новій Гвінеї 1998 року, яке спричинило хвилі заввишки 15 метрів забрало 2200 життів.

Оскільки багато шарів осаду поховано під дном Антарктики, а льодовики на вершині суші повільно тануть, дослідники попереджають, що (якщо вони праві, що танення льодовиків спричинило їх у минулому) майбутні зсуви та цунамі можуть повторитися. Директор Антарктичного дослідницького центру Університету Вікторії у Веллінгтоні Роберт Маккей зазначає:

Ті самі шари все ще присутні на зовнішньому континентальному шельфі — тому він "підготовлений" до появи нових зсувів, але велике питання полягає в тому, чи тригер подій все ще діє. Ми запропонували ізостатичний відскок як логічний потенційний тригер, але це може бути випадковий збій або регульовані кліматом зрушення в океанських течіях, які діють на розмивання осаду в ключових місцях на континентальному шельфі, що може спровокувати зрив схилу. Це те, що ми могли б використовувати для оцінки комп’ютерних моделей в майбутніх дослідженнях.

Раніше геологи виявили, що Нью-Йорк тоне під вагою своїх хмарочосів. Осідання ґрунтів може бути недооціненою проблемою, адже у деяких містах земля просідає швидше, ніж піднімається рівень моря.