Масштабний аналіз наукових досліджень показав, що самотність підвищує ризик смерті

Про те, що самотність вбиває, вчені здогадуються уже давно. Експерти та наукові дослідження вже встановили зв'язок між самотністю та скороченням життя. Але тепер вчені вирішили вивчити накопичені докази й проаналізувати 90 досліджень цього питання, які охоплюють дані понад 2,2 мільйона людей, щоб зробити певні висновки. Огляд також підкреслює той факт, що деякі захворювання, такі як серцево-судинні захворювання та деякі види раку, прогресують гірше, коли пацієнти живуть наодинці.

• Зрадив раз – зрадить знову: вчені перевірили, чи ця фраза правдива

Деталі

Група вчених з різних китайських установ взялася зібрати всі дослідження, які спеціально вивчали взаємозв’язок між самотністю чи соціальною ізоляцією та смертністю, починаючи з 1980-х років. Вони поділили самотність на суб’єктивну (відчуття самотності) та об’єктивну (зменшення соціальних зв’язків, показник соціальної ізоляції). 90% досліджень проводилися в розвинених країнах, майже половина з них – у Європі. Понад 2,2 мільйона людей перебували (або перебувають) під спостереженням протягом 50 років. Все це робить його великою вибіркою, результати якої мають високу статистичну важливість.

Огляд, опублікований цього понеділка в журналі Nature Human Behaviour, показує, що в середньому самотність підвищує ризик смерті з будь-якої причини на 14%. Майже в усіх проаналізованих дослідженнях контролювали інші можливі змінні, такі як стать, вік, соціально-економічний рівень, фізична активність або попередні захворювання та залежності, такі як куріння, алкоголізм або діабет. Ситуація гірша, коли вимірюється вплив соціальної ізоляції, що розуміється як відсутність соціальних стосунків; у цьому випадку ризик смертності збільшується на 32%. 

Відповідно до 20 досліджень, які вивчали вплив за статтю, чоловіки та жінки, які кажуть, що почуваються самотніми, мають однаковий ризик померти швидше. Однак відсутність соціальних стосунків погіршує становище чоловіків більше, ніж жінок (на 5%).

Автори огляду також зібрали документи, присвячені різним захворюванням, зокрема серцево-судинним і деяким видам раку. У сукупній вибірці понад мільйона людей вони виявили, що соціальна ізоляція підвищує ризик смерті від патології кровообігу серед населення в цілому на 34%. При цьому у тих, хто лише почувається самотнім, ймовірність смерті від проблем із серцем незначно зросла. Цей результат, разом із результатом смертності з будь-якої причини, свідчить про те, що відсутність соціальних стосунків (об'єктивна самотність) є кращим показником ризику смертності, ніж суб'єктивна самотність.

Різниця між суб'єктивною самотністю та соціальною ізоляцією підтверджується в іншій частині огляду, коли досліджується, як вони погіршують еволюцію раку. Хоча ризик смерті від цієї причини серед населення в цілому зріс на 34% серед тих, хто мав мало соціальних стосунків, цей відсоток знизився до 9% у випадку тих, хто лише відчував себе самотнім.

Фото: Priscilla Du Preez/Unsplash

Хоча реальна самотність (ізоляція) і відчуття самотності можуть бути двома сторонами однієї медалі, для Маоціна Вана, дослідника Харбінського медичного університету в Китаї та співавтора огляду, "ізоляція гірша за самотність". Він підкреслює: 

Доведено, що самотність впливає на психічне здоров’я (наприклад, депресія), а ізоляція — на когнітивне та фізичне здоров’я. 

Хоча існують дослідження, які розглядають обидва аспекти разом, згідно з новим метааналізом, сукупний вплив соціальної ізоляції та суб'єктивної самотності є не більшим, ніж вплив окремих ефектів й ізоляція сама по собі сильніше впливає на передчасну смертність. За словами китайського вченого, люди, які почуваються самотніми, але не є соціально ізольованими, мають психічний стрес, але можуть протистояти йому завдяки своїм соціальним мережам. Це слід враховувати при розробці політики та програм охорони здоров’я.

Регіна Гіронес, координатор відділу онкогеріатрії Іспанського товариства медичної онкології (SEOM), підкреслює роль гормонів у зв’язку між самотністю та деякими видами раку, наприклад раком молочної залози. За її словами, одна з причин може бути фізіологічною, через гормони, які виділяються людьми, що залишилися на самоті, на відміну від гормонів, які виділяються людьми, які мають соціальні контакти та взаємодію. 

Було виявлено, що жінки, які підтримують соціальні контакти, мають більшу ймовірність прожити довше. Це пов’язано з виробленням кортизолу проти вироблення гормонів щастя, таких як окситоцин або серотонін, які активуються, коли ми спілкуємося з іншими людьми або коли ми отримуємо задоволення.

Ще один фактор, який пояснює зв'язок між самотністю і смертністю, полягає в голові. Автори огляду зазначають, що психічні проблеми, такі як депресія, частіше зустрічаються у тих, хто живе сам. Тереза ​​Морено, член Іспанського товариства неврології, зазначає, що депресія посилює симптоми нейродегенеративних захворювань, таких як хвороба Альцгеймера та Паркінсона. Це супроводжується відмовою від здорового способу життя. У людей похилого віку, які живуть самі, ці захворювання розвиваються раніше.

Вчені зазначають, що такі дослідження наводять на доволі простий і важливий фактор продовження тривалості життя. Державам необхідно вводити політику, спрямовану на обізнаність про шкоду самотності на психологічне й фізичне здоров'я та протистояти ейджизму (соціальної дискримінації за віком). Лікарі також пропонують призначати пацієнтам рецепти на соціальну діяльність, так само як призначають ліки.

Раніше ми писали про те, як розпізнати токсичні стосунки у дружбі та що робити з ними.