Марсохід Curiosity виявив ймовірні ознаки стародавнього життя на Червоній планеті

Коли вчені переглянули старий зразок марсіанської породи, зібраний марсоходом NASA Curiosity, вони спочатку шукали докази амінокислот, будівельних блоків білків. Але зрештою вони виявили зовсім інше: найбільші органічні сполуки, які коли-небудь були задокументовані на Марсі. Сполуки датуються 3,7 мільярдами років тому — приблизно в той самий час, коли на Землі вперше виникло життя.

• Неподалік нашої Сонячної системи виявлено 4 крихітні планети, схожі на Землю

Деталі

Хоча вони могли бути утворені як біологічною, так і небіологічною діяльністю, ці сполуки додаються до безлічі інших спокусливих підказок про потенційне існування стародавнього марсіанського життя. Відкриття детально описується в дослідженні, опублікованому цього тижня у журналі Proceedings of the National Academy of Sciences.

Curiosity зібрав зразок ще у далекому 2013 році зі скелі під назвою Камберленд, на місці давно висохлого озера, тепер відомого як Єллоунайф-Бей. Повторно досліджуючи цей подрібнений камінь, дослідники з подивом виявили молекули вуглеводнів декан, ундекан і додекан, які містять ланцюжки атомів вуглецю в групах по 10, 11 і 12 відповідно.

Бортова мінілабораторія марсохода спалила молекули під час обробки зразка породи, але команда підозрює, що спочатку вони могли бути частинами карбонових кислот або жирних кислот. На Землі жирні кислоти виконують різноманітні функції в живих організмах, у тому числі формують клітинні мембрани.

Щоб перевірити свою гіпотезу, дослідники змішали жирну кислоту з марсіанською глиною та обробили її в лабораторії на Землі. Вони використали підхід, подібний до того, як мінілабораторія Curiosity обробляє камені на Марсі, і, як вони підозрювали, це дало молекулу декан. Попередні дослідження також показують, що ундекан і додекан могли бути отримані подібним чином. Це додає міцності ідеї, що ці молекули походять із жирних кислот.

Хоча існування жирних кислот не обов’язково вказує на життя, воно залишається реальною можливістю. Якщо на Марсі є жирні кислоти з довгим ланцюгом, вони можуть виникнути (і це лише одна гіпотеза) внаслідок деградації мембран клітин.

Однак жирні кислоти також можуть бути утворені геологічними процесами на Марсі (небіологічні хімічні реакції, такі як гідротермальна активність) або прибути на Червону планету з метеоритів.

Здається, що молекули демонструють багатообіцяючі моделі. Більшість жирних кислот в організмах Землі мають парну кількість атомів вуглецю, тому виявлення цієї особливості на Марсі може вказувати на потенційне існування життя. Ундекан був би отриманий з парної жирної кислоти — і, що інтригує, команда задокументувала дещо вищу присутність ундекану порівняно з двома іншими молекулами. Крім того, хімічні (і, отже, небіологічні) процеси зазвичай виробляють коротші жирні кислоти з менш ніж 12 атомами вуглецю.

Навіть якщо молекули не походять із клітин, відкриття залишається важливим, оскільки великі сполуки свідчать про те, що органічна хімія на Марсі досягла більшої складності, ніж те, що вчені спостерігали раніше. Це також підтверджує, що потенційні докази життя можуть існувати на Марсі мільярди років — достатньо довго, щоб вчені змогли їх виявити.

Проте вчені не можуть зробити висновок лише з трьох молекул. А аналізи, які можуть виявити походження жирних кислот, зазначених у дослідженні, вимагають передових інструментів, яких Curiosity не має. Тому потрібно доставити зразки з Червоної планети на Землю. На щастя, NASA та Європейське космічне агентство зараз працюють над проєктом повернення зразків з Марса, хоча його терміни не визначені.

Раніше дослідники з Університету Шеффілда опублікували дослідження, в якому припускають, що чорна діра може зазнати переходу в її теоретичного “антагоніста”, білу діру.