Чому люди по всьому світу бояться п’ятниці 13-го

Люди по всьому світу давно недолюблюють число 13, яке навіть має особливу лиховісну назву "чортова дюжина". З цим числом пов'язано багато поганих повір'їв, тому його часто пропускають при нумеруванні будинків, квартир, поверхів, місць у літаках й так далі. Страх перед числом 13 настільки поширений, що має наукову назву: трискайдекафобія. Але чи не найвідомішим та "наймоторошнішим" є поєднання його з п'ятницею. У п'ятницю 13-го, розповідаємо, чому так багато людей так бояться цієї дати.

• Нове дослідження показало, що гомосексуалізм серед ссавців може бути еволюційно корисним

Деталі

Число 12 є повторюваним мотивом у західних традиціях. Наші годинники мають 12 годин, наші роки мають 12 місяців, а католицьке Різдво триває 12 днів. З математичної точки зору 12 є одним із двох "піднесених чисел". Як стандартна дюжина, воно також фігурує в кількості багатьох продуктів в упаковках. Його сусід, число 13, одразу здається дивним, тому що воно першим з'являється за межами звичної для нас позначки.

В історії та традиціях бенкети з 12 осіб псувалися з додаванням 13-го гостя. Старий скандинавський міф, наприклад, розповідає історію вечері у Вальгаллі, царстві богів. Дюжина богів їли разом, коли прибув непроханий 13-й гість: Локі, бог обману. Він використав це місце, щоб розпочати свої звичні пустощі, заохочуючи Геда, сліпого бога темряви, випустити стрілу в Бальдра, бога радості. Бальдр помер, і вся Земля потемніла. Це був нещасливий день.

Подібна історія з’являється в християнстві під час знаменитої Таємної вечері Ісуса Христа. Ця трапеза також включала 12 гостей, поки не прийшов останній 13-й гість. Це був Юда Іскаріот, архетип зрадника, який незабаром зрадив Ісуса.

Через століття посилання на число 13 прослизнули в популярну культуру. Наприкінці 1800-х років репутація числа 13 була настільки поганою, що один чоловік вирішив почати її відстоювати.

"Страшне" число усе життя переслідувало капітана Вільяма Фаулера. Він відвідував державну школу № 13 на Манхеттені, належав до 13 організацій, побудував 13 будівель у Нью-Йорку, брав участь у 13 битвах громадянської війни та здійснив кілька важливих життєвих подій 13-го дня місяця. Пишаючись тим, що захищав це число, яке багато хто не любив, Фаулер вирішив заснувати на його честь клуб боротьби з підозрами. У п’ятницю, 13 січня 1882 року, він влаштував першу вечерю Клубу тринадцяти.

Згодом до групи увійшли численні високопоставлені члени, зокрема чотири президенти США: Честер А. Артур, Гровер Клівленд, Бенджамін Гаррісон і Теодор Рузвельт. У першу річницю клубу писар весело повідомив:

Із усього списку членів... незалежно від того, брали вони участь у бенкетному столі чи ні, жоден член не ПОМЕР або навіть не мав серйозної хвороби.

Хоча більшість людей у ​​всьому світі позитивно сприймають п’ятницю — як останній робочий день тижня або частину вихідних, — вона також має деякі зловісні асоціації. Зрештою, саме в п’ятницю, після того як Юда сів на 13-е місце Тайної вечері, Ісус був розп’ятий.

Дотримуючись біблійної тематики, Книга Буття містить інші доленосні події п’ятниці. Єва нібито дала Адаму заборонений плід в п’ятницю, а Каїн убив Авеля в той самий день тижня.

Згадки про нещастя в п’ятницю з’являються ще в 14 столітті, в "Кентерберійських оповіданнях" Джеффрі Чосера, хоча й без особливих пояснень: "І в п’ятницю впала вся ця біда", — писав письменник.

У якийсь момент зловісні конотації п’ятниці та тринадцятки об’єдналися, щоб створити день, який не любить найбільша у світі кількість людей. Негативні історичні асоціації з п’ятницею 13-го рідкісні, але одна значна група, яку сьогодні люблять теоретики змови, таки внесла свій внесок у легенду про цю надзвичайно темну дату.

Орден тамплієрів був військовим орденом середньовічних християн. Письменник Ден Браун знову привернув увагу до їхньої історії своїм романом "Код да Вінчі" 2003 року.

Розпад ордена почався в п’ятницю, 13 жовтня 1307 року, коли деяких його членів було заарештовано після того, як французький король Філіп IV звинуватив їх у єресі (насправді, у лицарів просто були гроші та влада, а королю це не подобалося). Протягом наступних днів і тижнів багатьох тамплієрів було ув’язнено, їх погано годували та жорстоко катували. Як пише історик Ден Джонс у книзі "Тамплієри: підйом і вражаюче падіння ордену тамплієрів", методи тортур включали вивих плеча, розтягування на стійці, ув’язнення в крихітних ямах та спалювання. Сотні тамплієрів зробили неправдиві зізнання.

П’ятниця та 13 були остаточно пов’язані забобонами на початку 1900-х років, коли вийшов роман під назвою "П’ятниця, 13-е". Написана фінансистом Томасом Вільямом Лоусоном, книга 1907 року розповідає про біржового маклера, який підбурює паніку на Уолл-стрит у відповідний день. Роман починається словами "П’ятниця, 13-е; Я так і думав. … Буде пекло, але я побачу, що зможу зробити".

Один із найвпливовіших музикантів ХХ століття, австро-американський композитор Арнольд Шенберг, мав особливе відношення до цієї дати. Народившись 13 вересня 1874 року, він провів усе життя у страху перед числом 13, страждаючи від "жахливих панічних атак" через трискайдекафобію. Відомий своїми 12-тональними композиціями, Шенберг навіть пропустив 13 при позначенні тактів, вибравши натомість "12a" між 12 і 14. Виглядає жорстоким поворотом долі те, що він помер у віці 76 років, які при додаванні утворюють 13, у п’ятницю, 13 липня 1951 року.

Сумнозвісна дата була увічнена у всесвіті жахів у 1980 році, коли в кінотеатрах вийшов фільм під назвою "П’ятниця, 13-е". Це породило одну з найуспішніших франшиз горорів в історії кінематографа, яка наразі налічує 12 фільмів. Оригінальний фільм породив найяскравіші моторошні асоціації популярної культури з п’ятницею 13-го, оскільки ця дата нагадувала про вбивства, кров і вбивць у хокейних масках.

Загалом, моторошна репутація п’ятниці 13-го була сплетена з помилкових ниток історії та релігії. Безліч статистичних досліджень показали те, що ця дата не приносить більше нещасть, ніж інші дати. Але це не завадило багатьом людям бути охопленими трискайдекафобією, особливо тому, що ця дата у жовтні припадає на п’ятницю близько до святкування Геловіну.

Раніше вчені виявили, що футбольні воротарі сприймають світ інакше. У спортивних колах давно заведено вважати, що голкіпери "відрізняються", але вперше цьому знайшли наукове підтвердження.