Голова УІНП: перейменовувати "Батьківщину-Мати" на "Україну-Мати" — необхідності немає зараз
Арку дружби народів не обов'язково демонтувати, важливо, що вирішить місто і громада

Дробович виступає за початок створення Музею історії російсько-української війни, а ресурси - під питанням
Голова Українського інституту національної пам'яті (УІНП) Антон Дробович вважає, що наявна назва монумента "Батьківщина-Мати" функціонує нормально, і наразі немає необхідності перейменовувати його на "Україна-Мати".
Деталі
...Мені здається, ця ідея (з перейменуванням - ред.) добре виглядала в чиїхось пресрелізах, вона конотувала з відповідним популярним продуктом – піснею про батька Бандеру і Україну-Мати. Тому я розумію, чому медійники в Мінкультури і в музеї взялися за це. Але мені здається, що це не було нормально прокомуніковано ні з експертним середовищем, ні зі спільнотою. Це було поспішне рішення, - сказав Дробович в ексклюзивному інтерв'ю агентству "Інтерфакс-Україна".
Він наголосив, що неймінг таких важливих об'єктів - це процес, який потрібно детально готувати.
...Наявна назва функціонує нормально, і я не бачу в цьому нагальної потреби. Можливо, потім - так, але наразі такої потреби немає, - підсумував очільник УІНП.
Як повідомлялося, у серпні 2023 року генеральний директор Національного музею історії України у Другій світовій війні Юрій Савчук повідомив про намір перейменувати монумент "Батьківщина-Мати" на "Україна-Мати" після зміни герба на щиті. Зокрема, за його словами, рішення Вченої ради музею про перейменування монумента має бути затверджено Міністерством культури та інформаційної політики.
Пізніше в. о. міністра культури та інформаційної політики Ростислав Карандєєв заявив, що офіційного рішення щодо перейменування монумента "Батьківщина-Мати" на "Україна-Мати" поки що немає, але закликав у вживанні надавати перевагу новій назві.
В'ятрович підтримав демонтаж Арки дружби народів у Києві
- Арку Свободи українського народу (раніше - Арка дружби народів) обов'язково демонтувати, якщо місто і громада її по-справжньому переозначать.
...Я бачу три сценарії розвитку подій довкола цього об'єкта. Перший сценарій – повний демонтаж. Другий варіант – залишити все, як є, і тоді буде демонтаж примусовий, бо рано чи пізно це зроблять самі громадяни, як зробили з Леніним. Третій варіант – залишити арку і зробити, як в 2017-му році, з неї веселку як символ ЛГБТ або просто символ веселки над водою, - сказав Дробович.
Від зазначив, що варіант із веселкою єдиний, який справді переозначає цей об'єкт, а також навколо нього з'являється новий контекст і нова дискусія.
...Бо тріщина, яка наразі є у виконанні Володимира Кузнєцова і групи, є хорошим і сильним висловлюванням, але вона не стала віральною. Вона не змінила публічний простір так, щоб це зчитувалося, ніхто в приватній розмові не називає її "Аркою тріщини народів". А веселка працює! Це одразу стало зрозуміло, коли виступив "Правий сектор", а це значить, що це вже не зчитують як радянський символ, - додав очільник УІНП.
Водночас Дробович наголосив, що це не єдиний варіант, "можливо, там можна зробити якусь водяну гірку, яка переозначить функціонально, можливо, щось інше".
На уточнювальне запитання щодо доцільності демонтажу арки, голова УІНП заявив, що він не вважає, що її обов'язково демонтувати, якщо місто і громада її по-справжньому переозначать.
Як повідомлялося, 2017 року компанія CFC Consulting, яка виграла тендер на здійснення комунікації під час "Євробачення", вирішила прикрасити Арку кольорами веселки, адже пісенний конкурс відбувався у Києві під гаслом Celebrate Diversity ("Прославляй різноманітність"). У квітні 2024 року голова УІНП Антон Дробович заявив, що вважає гарною ідею перевизначення Арки у веселку.
Київська міськрада 16 травня 2022 року ухвалила рішення про декомунізацію арки Дружби народів і перейменувала її на Арку Свободи українського народу.
Наприкінці березня 2024 року в експертній комісії УІНП із визначення приналежності об'єктів до символіки російської імперської політики заявили, що Арка дружби народів (перейменована на Арку Свободи українського народу) в Києві належить до символіки російської імперської політики та підлягає повному демонтажу.
У квітні 2024 року Мінкультури визнало монумент таким, що не підлягає занесенню до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, і заявило, що тепер арка може бути демонтована.
Водночас у Київській міськдержадміністрації заявили, що арку не будуть демонтувати або переносити.
- Антон Дробович вважає за необхідне створити юридичну особу Музею історії російсько-української війни з ядром фахівців, які займалися б пошуками, складанням колекції та підготовкою концептуальних рішень.
...Щодо взагалі музеїв російсько-української війни, то ситуація така, що обидва варіанти законопроєктів про перехідне правосуддя містили блок про меморіалізацію і право на правду, і в одному з них було передбачено створення музеїв боротьби проти російської окупації в Києві, Севастополі і Донецьку. Ці документи не стали навіть повноцінними законопроєктами, але логіка міркування була така, і в цьому щось є, - сказав Дробович, коментуючи можливу реалізацію ідеї Музею історії російсько-української війни.
Крім того, за його словами, за ескізним проєктом Національного військового меморіального кладовища в сьомій або восьмій черзі передбачено створення або музею війни загалом, або музею про тих людей, яких буде поховано на меморіальному кладовищі.
...На мою думку, це буде один великий національний музей чи, можливо, їх буде декілька, наприклад, в Криму і на сході України. Я бачу в цьому резон. Я робив би це окремим музеєм, саме про цю війну. Звісно, з великою передісторією, як виникла ця війна, про всі російські зазіхання і століття російської імперської практики і пригноблення українців, але все-таки зосередився б саме на цій війні, - додав він.
На запитання, коли варто створювати такий музей, очільник УІНП заявив, що було б непогано створити юридичну особу з ядром спеціалістів, які вже займалися б пошуками, складанням колекції, підготовкою концептуальних рішень.
...Це було б мудро. Але я не знаю, чи достатньо для цього ресурсу. Це питання до уряду. Не можна створити абищо, це має бути серйозна інституція. Треба передбачити команду, почати розробляти концепцію і давати ресурси, щоб почати це робити. Якщо ми поки що на це не спроможні, тоді нема про що говорити. Треба тоді чекати кінця війни і починати все спочатку, - додав він.
Водночас очільник УІНП заявив, що дуже важливо дати всій державній мережі музейних установ пропозицію вже наразі акумулювати експонати.
...Тому що, повторюся, музеї формуються довкола колекцій. Ми можемо скільки хочемо мати прекрасних суто наративних музеїв, але людину завжди тягне до артефактів. Людина завжди хоче навіть в наративному музеї побачити історію, а потім торкнутися реального предмету, який там був. Це збуджує людську свідомість, - підсумував він.
- Голова УІНП Дробович заявляє, що пам'ять про Другу світову війну є надзвичайно важливою та цінною для української спільноти, і він не поспішав би відмовлятися від Національного музею історії України у Другій світовій війні.
...Що мене турбує в ідеї створення музею всіх воєн або музею боротьби за незалежність на базі музею Другої світової війни, яка обговорюється, – щоб не вийшло так, що ми наразі маємо справді хороший музей історії України в Другій світовій війні, який можемо втратити, і водночас довгий час не мати хорошого музею боротьби за незалежність. Музеї створюються не за чиїмось бажанням, музеї створюються навколо колекцій. Це, звісно, може бути наративний музей, але тоді потрібно буде вкласти в експозиції десятки мільйонів доларів, - сказав Дробович.
Голова УІНП зазначив, що незабаром відбуватиметься експертна дискусія з керівництвом Національного музею історії України у Другій світовій війні щодо цього питання, оскільки на сьогодні ні Інституту, ні експертному середовищу, ні громадськості не зрозумілий їхній задум трансформації музею.
...Але ми маємо бути дуже обережні, тому що пам'ять про Другу світову війну надзвичайно важлива і цінна для нашої спільноти, бо українці зробили свій внесок у перемогу над нацизмом у ХХ столітті. Тому, якщо ми хочемо чітко відзначити свій голос і свою оптику в цій історії, нам потрібно мати такий музей. До того ж, є думка, що ми не сформували досі власної вичерпної візії історії Другої світової на рівні публічних наративів. І музей мав би відігравати в цьому одну з ключових ролей поруч зі шкільною освітою, - додав він.
У зв'язку з цим Дробович наголосив, що не поспішав би відмовлятися від Національного музею історії України у Другій світовій війні.
Як повідомлялося, у березні 2024 року стало відомо, що Національний музей історії України у Другій світовій війні має намір демонтувати горельєф "Курська битва" на території меморіального комплексу. Крім того, зазначалося, що пріоритетним завданням для музейників є створення стаціонарної експозиції, що розповідатиме про століття збройної боротьби українців за свободу й незалежність. Зокрема, у Музеї повідомили, що наступним значним кроком стане впорядкування простору всього комплексу, зокрема, у планах максимальна зміна архітектурного ландшафту: демонтаж усіх пам'яток та елементів радянської пропаганди.
- В питанні декомунізації Україна перебуває на фінальній стадії, але економічний аспект може затримати ці процеси.
...Із декомунізацією ми точно вже на фінальній стадії. Залишаються тільки тимчасово окуповані росіянами території. Це що стосується символічного простору. Що стосується роботи зі свідомістю, то багато чого прискорилося. Але є інший аспект, який може затримати ці процеси - економічний. На словах усі розуміють, що це важлива сфера, але витрати на заходи на наступний рік ще менші. Економічна складова гальмує всю цю історію, тому що це складні соціальні трансформації, це дороговартісний процес. З іншого боку, люди готові, вони самі вимагають демонтажу "совєтщини", "імперщини" тощо, - сказав Дробович.
Щодо ідеологічної реінтеграції тимчасово окупованих територій у питанні національної пам'яті, то, за його словами, ще до деокупації має бути ухвалено закон "Про засади перехідного правосуддя", який чітко визначить правила, принципи, порядки.
...Одним із компонентів перехідного правосуддя є право на правду. І Інститут нацпам'яті або інша структура, на яку уряд покладе обов'язки, буде залучений до реалізації перехідного правосуддя, зокрема, на тимчасово окупованих територіях. Бо в нас не вистачить суддів. Не завжди відповідальність має бути кримінальною, десь - адміністративною, репутаційною. Хто був злочинцем і колаборантом, ті понесуть кримінальну відповідальність. А інші люди, які, скажімо так, не скоювали прямо кримінальних злочинів, але, вочевидь, були лояльними, закликали інших не чинити опір окупантам, їх мають усі знати: ким вони були і що вони скоювали, - заявив голова УІНП.
Другим напрямом, на його думку, має стати створення великої інфраструктури реінтеграції тимчасово окупованих територій із фінансами, ресурсами, людьми та програмами.
Відповідаючи на запитання, скільки часу може зайняти процес ідеологічного повернення людей, Дробович наголосив, що це буде довгий процес, і цього не треба боятися.
За його словами, з досвіду європейських країн, наприклад, досвіду об'єднання Німеччини, випливає, що "30 років - це взагалі не термін для таких питань".
Декомунізація Рівного завершена: монумент Вічної Слави відійшов у минуле.
Не пропустіть цікавинки!
Підписуйтесь на наші канали та читайте новини у зручному форматі!