Як діяти, якщо він ударив? Чітка інструкція від адвоката про захист від домашнього насильства

Тема, на жаль, дуже актуальна. Домашнє насильство – це серйозна проблема, яка не є приватною сімейною справою, а є протиправним діянням, що тягне за собою юридичну відповідальність. Це є злочин, якому немає виправдання.

Тому органи державної влади, контролюючі органи, органи, які покликані забезпечувати правопорядок (зокрема поліція та всі її підрозділи), наразі розробили ефективні механізми боротьби з домашнім насильством. Українське законодавство станом на 2025 рік надає жінкам всі необхідні інструменти, щоб захиститися: від негайного виклику поліції та отримання приписів – до покарання кривдника штрафом чи ув’язненням. Головне – не мовчати й діяти за алгоритмом. Чинні правові норми (ст. 173-2 КУпАП, ст. 126-1, 390-1 ККУ, профільний Закон 2018 р. та міжнародні стандарти Стамбульської конвенції) працюють на ваш захист.

Кожна жінка, яка постраждала від домашнього насильства, має право на безпеку, повагу та справедливість. Завдяки вашим рішучим діям кривдник буде притягнутий до відповідальності, а ви зможете повернути собі життя без страху

– починає розмову голова Адвокатського Бюро Михайла Куяна – адвокат Михайло Куян.

• Чи є ляпас домашнім насильством;

• як захищають в Україні від психологічного насильства;

• та як правильно викликати й розмовляти з поліцією

– читайте далі в інтерв’ю.

Що саме кваліфікується законом, як домашнє насильство — наприклад, ляпас, за законом, чоловік має право дати своїй жінці?

Домашнє насильство має 4 основні форми – фізичне, сексуальне, психологічне та економічне насильство.

Закон визначає домашнє насильство як умисні дії або бездіяльність кривдника щодо близької особи, які виражаються у цих формах і спричиняють шкоду або страждання фізичного чи психічного характеру, порушують права і свободи постраждалої особи

Такі дії пов'язані, як правило, з примусом, подавленням волі чи приниженням честі й гідності.

При цьому закон не передбачає обов'язковою умовою подружні чи інші зв'язки, оформлені юридичним чином, зокрема правовий статус чоловіка, жінки, дитини. Достатньо факту проживання однією сім'єю. Тобто для правового визначення насильства в якості домашнього достатньо просто, щоб у людей був спільний побут.

Щодо визначення саме фізичного домашнього насильства – то це є фізичний контакт, який завдає болю, страждань: будь-які умисні тілесні ушкодження чи силовий вплив на близьку особу. Сюди відносяться також і ляпаси, удари, штовхання, щипки, стусани, побої тощо. І, звичайно, спроби задушення, побиття, незаконне позбавлення волі, нанесення тілесних ушкоджень будь-якого ступеня, залишення в небезпеці без допомоги – усе це підпадає під поняття фізичного домашнього насильства.

З-поміж усіх видів домашнього насильства найбільш важко доказовим є психологічне. Чи є досвід в українській практиці фактичного покарання за нього?

Психологічне насильство – це словесні або інші дії, що травмують психіку та принижують гідність людини.

Прикладами є постійні образи, приниження, погрози, залякування, переслідування, шантаж

Якщо такі дії викликають у потерпілої страх за свою безпеку, відчуття емоційної невпевненості, безпорадності чи навіть шкоду психічному здоров’ю – це кваліфікується як домашнє насильство.

Судова практика наголошує, що нецензурна лайка або сварка сама по собі ще не утворює складу насильства, якщо не мала на меті залякати чи подавити волю потерпілої особи; однак систематичний психологічний тиск, погрози розправою тощо – безумовно є домашнім насильством.

В цілому українські суди дедалі частіше застосовують передбачені законом важелі впливу на домашніх кривдників. Практика показує, що покарання невідворотне: навіть психологічне насильство, що не залишає видимих слідів, може стати підставою для судового вироку

До того ж держава впроваджує і контрольні заходи: кривдників ставлять на профілактичний облік в поліції, з ними проводиться роз’яснювальна робота, їх направляють на спеціальні тренінги. Ратифікація Стамбульської конвенції зобов’язує Україну звітувати перед міжнародними експертами про ефективність покарання кривдників і захисту жертв, тож система поступово посилюється.

Історія з життя: чоловік напивається, агресує, розносить квартиру, але конкретно не піднімає руку на жінку. Поліція приїжджає на виклик, проводить виховну бесіду, агресору пише тільки припис, щоб він не наближався до родини протягом 3-х діб. Чи правильно це?

Так, ці дії поліції цілком правомірні й достатні. Тимчасовий обмежувальний припис може видаватися органом поліції на 10 днів.

Тобто, якщо кривдник вчиняє якісь насильницькі дії того чи іншого характеру – поліція має право винести йому тимчасовий обмежувальний припис, у якому зазначити один із видів примусових дій, що кривдник не має право вчиняти. Зокрема, там можна визначити, що людина не має права наближатися, спілкуватися і так далі – є цілий ряд заборон. І якщо кривдник їх порушить – то матиме вже кримінальну відповідальність.

Після обмежувального припису, якщо за 10 днів це не подіяло – постраждала може звернутися до суду про винесення заборонного припису. Заборонний припис виноситься на термін до 6 місяців.

Отож, крім того, що до кривдника можна вжити обмежувальні заходи, його можна притягнути до адміністративної відповідальності. А якщо насильство буде повторюватися декілька разів – то його можна притягнути й до кримінальної відповідальності. І таким чином зупинити неправомірні дії відносно себе

З практики можу сказати, як правило, якщо компетентні органи вживають свої заходи належним чином – то кривдники зупиняються. І заборонні приписи терміном на 3 місяці з паралельним притягненням до адміністративної відповідальності є цілком достатніми заходами для того, щоб людина зрозуміла: далі так, як було, уже не буде. Особисто на моєму досвіді є подібні кейси, де після таких заходів насильство припинялося.

Підсумовуючи все вище сказане, можете надати чіткий алгоритм: що робити жінці в правовому полі, якщо чоловік піднімає на неї руку?

Якщо жінка зазнала домашнього насильства, важливо діяти невідкладно та послідовно. Нижче наведено алгоритм юридично правильних кроків, які допоможуть зупинити насильство, зафіксувати правопорушення та отримати необхідний захист.

1. Якщо виникла пряма загроза життю чи здоров’ю, спробуйте вийти з небезпечного місця (у сусідню кімнату, до сусідів чи на вулицю) та негайно викличте поліцію за номером 102.

2. Чітко поясніть диспетчеру ситуацію: хто вчиняє насильство, які дії відбуваються, чи є у вас травми, чи загрожує кривдник зброєю тощо. Поліція зобов’язана терміново відреагувати на такий виклик для захисту вашого життя і здоров’я.

3. Не бійтеся, що це "сімейна справа" – правоохоронці підготовлені реагувати на домашнє насильство. І виклик поліції є правильним кроком для негайного припинення небезпеки та офіційної фіксації випадку.

4. Зверніться за медичною допомогою та зафіксуйте побої. Якщо ви отримали тілесні ушкодження (навіть, на перший погляд, незначні), викличте "швидку" або самостійно зверніться до лікаря. Медичний огляд потрібен не лише для вашого здоров’я, а й для документування травм. Лікар або судово-медичний експерт видасть довідку чи висновок про характер побоїв, що буде важливим доказом.

5. Також, якщо є можливість, зробіть фото видимих травм – фото- та відеофіксація наслідків насильства є законною і може слугувати доказом. Пам’ятайте, що ваше самопочуття – на першому місці: отримайте необхідне лікування і подбайте про себе.

6. Дайте поліції пояснення і напишіть заяву. Коли прибуде поліція (патрульні чи уповноважений дільничний), детально опишіть їм подію. Вимагайте, щоб факт насильства було зареєстровано офіційно. Поліцейські мають скласти протокол або хоча б рапорт про подію.

7. Наполягайте на поданні письмової заяви про вчинення домашнього насильства – за законом поліція зобов’язана прийняти таку заяву в будь- якому разі. Заяву можна написати на місці (іноді поліцейські запропонують вам бланк або зразок) або у відділку поліції. Ви маєте право подати заяву за місцем свого фактичного перебування, навіть якщо насильство сталося в іншому населеному пункті. Після реєстрації звернення поліція повинна видати вам талон-повідомлення (квитанцію) з унікальним номером – це підтвердження, що ваша заява офіційно зареєстрована. Переконайтеся, що отримали цей талон.

8. Домагайтеся від поліції належних дій на місці. В присутності поліції розкажіть все, що сталося, і вкажіть на всі докази чи обставини: покажіть тілесні ушкодження, розбиті речі, назвіть свідків (наприклад, сусідів), які могли чути крики, смс-повідомлення, записи дзвінків чи електронних листів з погрозами, заяви про попередні випадки (якщо ви вже звертались кудись раніше) тощо.

9. Поліцейські зобов’язані: провести оцінку ризиків повторного насильства, задокументувати побиття (сфотографувати ушкодження або направити вас на експертизу), зібрати первинні докази вини кривдника та забезпечити вашу безпеку.

10. Якщо ситуація критична, поліція може просто на місці винести спецприпис. Вимагайте застосування термінового заборонного припису (за потреби).

І яким чином допоможе заборонний припис у критичній ситуації?

Терміновий заборонний припис – це екстрений захід, який може винести поліція негайно щодо кривдника, аби зупинити насильство і відвернути подальшу загрозу вашому життю чи здоров’ю.

Він може містити 3 ключові заборони для кривдника:

• негайно покинути місце проживання (навіть якщо житло належить йому),

• не входити й не перебувати у вашому помешканні,

• не контактувати з вами будь-яким чином (ні особисто, ні телефоном).

Пріоритет надається вашій безпеці, тому якщо поліція ухвалює рішення про припис – кривдник мусить піти незалежно від того, кому належить житло

Якщо він відмовляється виконати припис добровільно, правоохоронці мають право застосувати примусові заходи для його виселення

Наполягайте на такому приписі, якщо є ризик повторного насильства.

Цей механізм запрацював з вересня 2018 року (наказ МВС №654) і довів свою ефективність у захисті жертв.

Що робити, якщо поліція діє неналежно?

На жаль, трапляються ситуації, коли окремі правоохоронці можуть недбало поставитися до виклику про "сімейний скандал" – запізнитися, не вжити достатніх заходів або навіть відмовитися реєструвати заяву, посилаючись на дріб’язковість конфлікту.

Важливо знати: такі дії поліції протиправні.

Закон прямо зобов’язує поліцію виїхати на виклик про домашнє насильство, зареєструвати звернення і забезпечити реагування. Якщо цього не зроблено або вас намагаються "замирити" без оформлення протоколу, дійте рішуче

1. Наполягайте на своїх правах на місці.

2. Спокійно, але твердо поясніть поліцейським, що ви вимагаєте офіційної реєстрації випадку та притягнення кривдника до відповідальності. Посилайтеся на закон і на те, що домашнє насильство – не приватна справа (правоохоронці це знають з інструкцій).

3. Запишіть прізвища та жетонні номери поліцейських, які прибули. Це стане в пригоді, якщо знадобиться скарга.

4. Контролюйте їхні дії: чи склали вони протокол, чи винесли припис, чи опитали свідків.

5. Якщо, наприклад, патруль відмовляється заходити в житло, де ховається кривдник, або не хоче фіксувати очевидні факти насильства – вкажіть їм на обов’язок це зробити згідно з Наказом МВС №654 та відомчими інструкціями, і що їхня бездіяльність буде оскаржена.

6. Телефонуйте на гарячі лінії для скарг. В Україні діє урядова гаряча лінія 15-47, за якою приймаються повідомлення про випадки домашнього насильства та про неналежну реакцію відповідальних служб. Також цілодобово працює Національна гаряча лінія. Якщо поліція на місці відмовляється виконувати свої обов’язки – дзвоніть на ці лінії негайно прямо з місця події і повідомляйте про ситуацію.

7. Експерти гарячої лінії можуть вплинути на дії правоохоронців: часто достатньо, що ви при офіцерах телефонуєте на всеукраїнську лінію – це дисциплінує їх. Не соромтесь цього робити: ваше життя і права дорожчі за можливе невдоволення місцевих поліцейських. Оскаржуйте бездіяльність у встановленому порядку.

Після інциденту, коли мине гостра фаза, обов’язково подайте скаргу на неправомірні дії/бездіяльність поліцейських.

Як можна офіційно оскаржувати неправомірність дій поліції?

1. Зверніться з письмовою скаргою до керівника вашого районного відділу поліції, детально опишіть, у чому ви вбачаєте неналежну реакцію (неприїзд на виклик, відмова приймати заяву, грубе ставлення тощо). Таку скаргу мають офіційно розглянути та дати вам відповідь.

2. Паралельно ви можете направити звернення до прокуратури – як наглядового органу – про те, що поліцейські порушили ваші права й не виконали закон. Якщо були присутні свідки (сусіди, родичі), додайте їхні пояснення до скарги.

3. Також повідомте про випадок Уповноваженого Верховної Ради з прав людини або на гарячу лінію МВС. В сучасних умовах реакція на такі скарги досить швидка: нерідко проти самих поліцейських ініціюють службове розслідування. Пам’ятайте, що держава взяла на себе зобов’язання за міжнародними стандартами (та ж Стамбульська конвенція) – забезпечити вам належний захист.

Тому ви цілком обґрунтовано вимагатимете дотримання закону. За можливості – залучайте підтримку громади та медіа.

Якщо офіційні скарги не дали результату, випадки поліцейської бездіяльності варто робити публічними

Ви можете звернутися до місцевих громадських організацій, які опікуються правами жінок (наприклад, центри допомоги жертвам насильства), або до журналістів. На щастя, подібна необхідність виникає дедалі рідше – більшість підрозділів Нацполіції нині мають спеціальні мобільні групи боротьби з домашнім насильством. І ставлення до цих викликів змінилося на краще. Але за потреби, голосно заявляйте про свою проблему, адже ви маєте право на захист, гарантований законом.