Живуть разом, але вже чужі: правда про "тихі розлучення", яку ніхто не наважується озвучити

Уявіть, що ви продовжуєте жити під одним дахом з партнером, який більше не викликає у вас ані радості, ані болю чи розчарування. Чи можливо це? Чи варто боятися завершити стосунки, якщо вони вже давно стали лише тлом для вашого життя? Експертка Катерина Філіпова, жіночий та бізнес-коуч, розповіла, чому люди обирають не розлучатися навіть тоді, коли їхні почуття вже згасли.

• Хочете виглядати молодше без косметики? Їжте це щодня

Деталі

Далі – слова експерта

"Тихі розлучення" були завжди, просто раніше про них особливо не говорили. Це як слон у кімнаті, якого всі бачать, але вдають, що його там немає. Уявіть собі: люди живуть під одним дахом, але між ними давно немає тієї іскри, того тепла, заради якого колись зійшлися. І це набагато поширеніше явище, ніж ви могли б подумати.

Чому ж люди залишаються разом, коли почуття вже охололи? Все просто — звичка і небажання напружуватись. Погодьтеся, розлучення — це завжди стрес: поділ майна, квартири, питання з дітьми, домашніми тваринами, пошук нового житла... Ой, скільки клопоту! Якби між партнерами вирували яскраві емоції — той же гнів чи ненависть — то вони б точно розлучилися. Але коли партнер не викликає жодних емоцій, коли він просто є, як якась меблі в помешканні...

Такий собі фоновий персонаж вашого життя, настільки звичний, що ви вже перестаєте звертати на нього увагу. І так можна жити роками! Роками не підіймати тему розлучення. Бо якщо про це заговорити, то, можливо, доведеться і діяти, а хто ж цього хоче? Тому люди обирають простіший шлях — відсторонитись і удавати, що все нормально.

На публіці такі пари часто вдало підтримують образ щасливої родини. "Яка гарна пара!" — думають знайомі. А насправді вдома це вже двоє чужих людей, які просто існують на одній території.

Як зрозуміти, що ви опинилися в "тихому розлученні"? Найперша ознака — вам більше ні про що говорити. Зовсім. Партнер вам не цікавий. Вам абсолютно байдуже, як пройшов його день, які в нього плани, радості чи проблеми. Хочеться його не помічати, уникати спільного простору, спілкування.

Найтрагічніше в цій ситуації те, що "вигорання" почуттів рідко відбувається одночасно в обох. Часто один партнер все ще має почуття і болісно переживає, що став чужим. Він намагається все налагодити, щось змінити, а тим часом лише дратує іншого, якому вже все одно.

І в результаті ми отримуємо класичне "тихе розлучення" — коли один ще сподівається, що все налагодиться, а другому вже байдуже. З часом першому теж стане все одно. І так вони й будуть жити — поруч, але окремо. Бо вже звикли. Бо так простіше. Бо страшно щось міняти.

Нещодавно ми розповідали, чому цукор став новим нікотином.