Пожежі в Арктиці та методи їх прогнозування

У свіжому дослідженні, опублікованому в журналі «Nature Geoscience», команда вчених представила перший Бореально-Арктичний атлас пожеж, який відображає просторову мінливість осередків займання в арктичному і субарктичному поясі Північної півкулі, а також покращує їх прогнозування. Найкращим предиктором пожеж автори назвали дефіцит тиску водяної пари, а в деяких регіонах можна додатково орієнтуватися на щільність розрядів блискавок, рослинність і освоєність території.

За останні 10 – 15 років у світі значно зросла кількість масштабних пожеж. Влітку 2023 року в Канаді вони знищили близько 4% лісів, тобто понад 15 мільйонів гектарів тайги, а у Східному Сибіру площі пожеж збільшуються приблизно на 20% за десятиліття. Пожежі в Арктичному регіоні небезпечні не лише прямими збитками для навколишнього середовища та викидами парникових газів, а й тим, що призводять до прискореного танення багаторічної мерзлоти. Оскільки масовим явищем північні пожежі стали порівняно нещодавно, поки що причини їх виникнення та просторова мінливість вивчені недостатньо.

Нідерландські та американські географи під керівництвом Ребеки Шолтен з Амстердамського університету створили систему відстеження пожеж, ґрунтуючись на радіометричних даних із супутника «Suomi NPP». Вони включили у дослідження 26504 випадки природних пожеж. Ці загоряння охопили площу в 1,12 млн. км² за Полярним колом та у зоні бореальних лісів з 2012 по 2023 роки. Вчені зазначили, що в останні роки пожежна активність в Арктиці виявилася безпрецедентною через високу літню температуру повітря та велику кількість гроз. Найбільш масштабна пожежа в сучасній історії регіону виникла у 2021 році у Східному Сибіру — вона охопила 15759 км² лісів. Як показують прогнози, у майбутньому на тлі продовження потепління клімату, і зростання грозової діяльності пожеж стане ще більше.

а – пожежі в лісових масивах Арктики і Тундри за період з 2012 по 2021 роки. b - поширення найбільшої пожежі у Східному Сибіру в період із 5 червня по 15 вересня 2021 року. Жовті кола позначають осередки спалаху. Джерело: Rebecca Scholten та ін. / Nature Geoscience, 2024.

У ході проведеного дослідження було виділено 7 кластерів («пірорегіонів») залежно від масштабу пожеж та їхньої чутливості до антропогенних та кліматичних факторів. Наприклад, найбільш сприйнятливими до спекотної погоди та блискавок виявилися зони тайги у Східному Сибіру та Північній Америці. Виявилося, що найбільш точно прогнозувати кількість і розмір пожеж вдається за значеннями дефіциту тиску водяної пари (VPD). Цей параметр означає різницю між фактичною кількістю вологи в повітрі і тим, скільки вологи може потенційно утримуватися у повітрі в стані насичення при заданій температурі. Для лісових зон Північної Європи та Південного Сибіру важливими показниками виявилися також освоєність території, щільність блискавок та величина надземної фітомаси (загальна кількість живої органічної речовини рослин).