Формування льодовиків і основні їх типи на Землі

У тому випадку, коли протягом тривалого періоду часу відбувається накопичення снігу на тлі переважання від’ємної температури повітря, він поступово ущільнюється, перетворюючись спочатку на фірн, а потім на лід. Необхідними умовами для виникнення льодовиків є поєднання морозної погоди та опадів у твердому вигляді. Подібні процеси спостерігаються у високих (приполярних) районах і у горах. У наш час льодовиками різних типів зайнято приблизно 11% площі всієї планети, а загальний об’єм льоду оцінюється приблизно в 30 млн квадратних кілометрів. Найбільші льодовикові покриви спостерігаються в Антарктиді, Гренландії, а також у Північному Льодовитому океані. У гірській місцевості льодовики виникають вище так званої снігової лінії, тобто області, де протягом року переважають опади у вигляді снігу і температурою повітря нижче 0 °C.

Залежно від кліматичних умов та рельєфу місцевості всі льодовики прийнято поділяти на три основні класи:

• Материкові (покривні);
• Гірські;
• Проміжні (в яких поєднуються елементи двох вищезазначених типів).

До покривних льодовиків належать такі, що займають величезні площі земної поверхні — полярні острови та континенти. Характерною їх особливістю є велика потужність (товщина), яка нерідко може сягати кількох кілометрів. У наш час до цього класу належать покривні льодові щити Антарктиди та Гренландії, а у минулому вони поширювалися інколи на значні простори Євразії та Північної Америки — головним чином під час останнього льодовикового періоду.

Антарктичний льодовий покрив займає площу приблизно 13 млн квадратних кілометрів. Його середня товщина становить близько 2 км, а максимальна — приблизно 4,7 км! Підльодовиковий рельєф Антарктиди характеризується великою складністю. Поряд із гірськими хребтами та нагір’ями, є великі низовини, западини та навіть прісноводні озера. Льодовий покрив Гренландії займає площу близько 2 млн квадратних кілометрів або приблизно 80% усієї території острова. Максимальна потужність льоду в Гренландії за даними досліджень досягає місцями 3,4 км, а середня — близько 1,5 км. У геологічній історії Землі принаймні кілька разів відбувалося повне зледеніння планети, коли покривні льодовики опускалися аж до тропічних та екваторіальних широт. Востаннє подібне відбувалося приблизно 635 – 720 млн років тому.

Гірські льодовики мають значно більше різноманіття форм і типів, оскільки формуються в різних кліматичних зонах і мають різне живлення. Насамперед, гірські льодовики можуть бути простими та складними. Прості льодовики характеризуються ізольованими один від одного «язиками», мають одну область живлення і одну зону стоку. Натомість складні формуються з кількох льодовикових потоків, які виходять із різних областей живлення, але зливаються в одній льодовиковій долині. Найбільші області з гірськими льодовиками спостерігаються в Тибеті, Альпах, Гімалаях, Андах та на Памірі.

До проміжних льодовиків належать плоскогірні та передгірні льодовики. Плоскогірні приурочені до відносно рівних поверхонь давніх гірських масивів (найбільш характерні для Скандинавського півострова та Алтаю). Передгірні льодовики формуються в приполярних районах поблизу гірських масивів. По суті, це типові гірські льодовики, але коли вони виходять на рівнину, то розтікаються в усі боки і формують льодовиковий шлейф, що покриває значні простори.

Як бачимо, в природі існує велике різноманіття форм льодовиків. Вони відіграють важливу роль у підтриманні стабільного клімату, створюють своєрідні та унікальні екосистеми, а також є головними резервуарами прісної води на планеті.