Наталія Юсупова розповіла, як змінилася волонтерська діяльність за десятиліття війни

Про ситуацію в українському волонтерському русі Meta.ua поговорила з однією із найвідоміших українських волонтерок Наталією Юсуповою. Вона розповіла, як пов'язала своє життя з волонтерством та як сфера допомоги військових змінилась за десятиліття війни.

• Наталія Юсупова розповіла, чи існує суперництво серед волонтерів

Деталі

Юсупова почала волонтерити з 2014 року після вторгнення рашистів на Донбас. Її першим кроком став відгук на заклик про допомогу в київському шпиталі через велику кількість поранених. Про свій перший день вона розповідає:

Пам'ятаю як мені медсестра каже, зайдіть до солдата його тільки з реанімації перевезли. Я зайшла і ледве не впала. Він худий, блідий, скрізь трубочки, весь перемотаний та запах крові. В багатьох палатах лежали дуже молоді хлопці з жахливими пораненнями, одного привезли після операції й він страшенно кричав від болю. Ніч я не спала, це були дуже жахливі відчуття та враження. Наступного дня я знову поїхала до шпиталя, потім вже кожного дня допомагала з іншими дівчатами в палатах. 8 років без перерви.

За словами Юсупової, з 2014 року у волонтерській діяльності для неї не відбулося ніяких змін, адже війна була жахливою усі ці роки. Волонтерка розповідає:

З початку повномасштабної війни ми, волонтери, вже знали, що робити. А тоді у 2014 році це було дуже важке випробування. Багато хто приходив до шпиталів і не витримував. Кожного дня бачити жахливі рани, стогони, біль, крики, не кожен в змозі. Хлопці в шпиталі помирали, це було найважче. Але позитиву було все ж таки більше. Бійців привозили у важкому стані, але вони завдяки професіональним діям лікарів видужували та ставали на ноги. Які зміни? Для мене ніяких. Війна вона жахлива однаково що тоді, що зараз. Різниця тільки в масштабах.

Це фрагмент з нашого інтерв'ю з Наталією Юсуповою, у якому вона також розповіла про свою історію у волонтерстві та про виклики, з якими вона та її колеги зараз стикаються.