6 почуттів, які є лише у тварин

Тварини такі ж унікальні створіння, як і людина. У чомусь ми схожі, але все ж таки це два абсолютно різні види. Тварини можуть бачити незриме, відчувати здобич на великій відстані та спокійно орієнтуються без GPS.

Ми розповімо про шість почуттів, які є лише у тварин.

Інфрачервоний зір

Фото: Pixabay

Тварини по-різному бачать у темряві. Деякі види мають інфрачервоний зір, який допомагає їм легко орієнтуватися за відсутності світла. Інфрачервоне світло має довші хвилі, ніж видимий спектр, тому людське око не здатне це вловити.

Цим почуттям наділені комарі та постільні клопи, жаби та деякі види риб, кажани-вампіри та багато видів змій. Всі вони використовують інфрачервоні хвилі для пошуку джерел тепла, яке виділяє здобич.

• Примітка: Ссавці та птахи є теплокровними тваринами, а тому вони не можуть бачити інфрачервоне світло, тому що їхні тіла виділяють тепло. Це здатність є тільки в декількох холоднокровних тварин, які в ході еволюції отримали це почуття.

Річ у тому, що нагріті об'єкти світяться. Людина добре побачить розжарені предмети, тому шматки розплавленого металу здаються нам червоними. А ось тіла живих організмів випромінюють інфрачервоне світло, які вловлюють вище згадані види тварин.

Наприклад, змії можуть користуватися звичайним зором вдень, а вночі інфрачервоним. Якщо говорити про удавів, то вони мають поглиблення у щелеп, вистелені чутливими до тепла клітинами, які працюють навіть у повній темряві. Щоб вам було легше це зрозуміти, згадайте інопланетного мисливця з фільму "Хижак", знятий Джоном Мактірнаном.

Ультрафіолетовий зір

Фото: Pixabay

Ультрафіолетовий зір є в амфібій, окремих ігуан, багатьох комах, риб, північних оленів, птахів та гризунів. У сітківці ока розташовані УФ-рецептори.

Наприклад, бджоли завдяки цьому можуть знаходити нектар у квітках. Птахам це дозволяє помічати дрібну здобич  на великій відстані та маневрувати на високих швидкостях.

Північним оленям це почуття допомагає шукати їжу. Лишайники поглинають ультрафіолет, тому стають помітнішими, здаються чорними на снігу. Сеча теж поглинає УФ-випромінювання, завдяки цьому олені уникають вовків та побратимів, які не люблять, коли чужинець заходить на їхню територію.

Магніторецепція

Фото: Pixabay

Могутнє магнітне поле Землі захищає нас від космічної радіації та сонячного випромінювання. Однак деякі тварини навчилися використовувати його ще й для орієнтації у просторі. "Вбудовані компаси" є у черепах, омарів, акул та безлічі перелітних птахів, завдяки яким вони не можуть заблукати.

Буває так, що живі організми не чутливі до магнітних полів самі по собі, але знаходяться в симбіозі з бактеріями роду Magnetobacterium, що живуть в їхніх тілах. Мікроорганізми буквально наділяють своїх носіїв суперздібностями. Вони є у пінгвінів, морських черепах, кажанів та у багатьох китів.

За теорією вчених, кити викидаються на берег через бурі на Сонці, тому що тоді у них може статися збій компаса.

Вчені вважають, що через бурі на Сонці у китів "компас" іноді дає збій,  і тому вони викидаються на берег. Ну, принаймні, це одна з причин.

• Примітка: людина здатна також взаємодіяти з магнітним полем за допомогою органів – клиноподібна пазуха та ґратчастий лабіринт у носі. Вчені припускають, що у минулому наш вид був здатний орієнтуватися в такий спосіб, але згодом ця потреба відпала.

Електричне чуття

Фото: Pixabay

Електричні вугри, акули та скати вміють відчувати електричні поля. Допомагає їм у цьому так званий орган – ампули Лоренціні.

Виявляється, що тіла живих істот утворюють електричні імпульси, а деякі тварини вловлюють їх у воді. Така здатність допомагає їм шукати видобуток. Корисно це чуття не лише під час полювання, а й просто для навігації в океані.

Відчувати електрику можуть і ссавці. Так, гвіанські дельфіни теж шукають собі їжу, уловлюючи струми, що походять від риби.

• Примітка: замість ампул Лоренціні дельфіни застосовують волосяні фолікули. Вони збереглися в редукованому вигляді, з тих часів, коли дельфіни були волохатими, бігали суходолом і звалися тоді пакіцетами.

Цікаво, що павуки теж можуть вловлювати електрику. Але через те, що вони не живуть у воді, вони змушені створювати провідники для струму. Деякі види членистоногих покривають свою павутину спеціальним електростатичним складом.

Навіщо вони це роблять: по-перше, за змінами напруги господар павутини знає, де шукати здобич, що потрапила в пастку. По-друге, наелектризована павутина краще захоплює різні літаючі в повітрі частинки та комах. По-третє, останні також відчувають електричні поля, оскільки це важливо для навігації у повітрі.

Електрику також використовують джмелі. Вони накопичують невеликий позитивний заряд під час помаху крил. Хоча більшість рослин мають негативний заряд.

Завдяки цьому почуттю джміль сідає на квітку і за невеликим електричним розрядом може визначити, чи були тут інші запилювачі та чи варто витрачати на це свій час. Запилена рослина змінює свій заряд, тим самим попереджаючи бджіл, що сідають на нього, що їм тут ловити нічого.

Ехолокація

Фото: Pixabay

Ультразвукову ехолокацію застосовують летючі миші, жирні (назва виду, а не характеристика зовнішності – ред), козоїди та стрижі. Також її використовують осліплі лабораторні щури.

Ехолокацією називається здатність орієнтуватися у просторі на слух, вловлюючи звуки, що відбиваються від поверхні навколишніх об'єктів.

Наприклад, кажани вміють у польоті видавати гортанню ультразвуковий писк, який не здатна почути людина. Потім вони вловлюють відлуння цього писку і по ньому визначають відстані до предметів та здобичі.

• Примітка: незрячі люди також можуть навчитися ехолокації. Але вона буде в них не настільки просунута, як у кажанів. Людина не здатна видавати та сприймати ультразвук.

Дельфіни можуть буквально бачити дані свого ехолокатора, оскільки вміють добре поєднувати у своєму мозку зорову та акустичну інформацію. Щоб було простіше уявити, це виглядає приблизно як зображення з екрана УЗД.

Інфраслух

Фото: Pixabay

Існує також інфразвукова ехолокація. Низькочастотним звукам віддають перевагу горбаті та сині кити. Завдяки цьому кити спілкуються та знайомляться, збираються у зграю та співають хором. Річ у тім, що інфразвук поширюється у воді набагато далі за всі інші хвилі, що дозволяє китам комунікувати один з одним.

Спілкуватися за допомогою інфразвуку можуть також африканські стадні ссавці, включаючи носорогів та гіпопотамів. Ця здатність є також у деяких великих рептилій, таких як алігатори та крокодили. Орієнтуватися у просторі вони не можуть з його допомогою, але можуть подавати один одному сигнали.