Заповіт в Україні: все, що потрібно знати для його складання

Заповіт — це не просто юридичний документ, а важливий інструмент для кожного, хто прагне забезпечити спокій та порядок у житті своїх близьких. Часто ми відкладаємо розмови про спадщину, вважаючи це незручним або передчасним. Проте саме своєчасне складання заповіту дозволяє чітко визначити волю спадкодавця, уникнути можливих суперечок та непорозумінь між рідними, а також гарантувати, що ваше майно буде розподілено саме так, як ви бажаєте.

Скласти заповіт може лише особа з повною цивільною дієздатністю, і тільки особисто. Заповідач може призначити спадкоємцями одну або кілька осіб, незалежно від наявності у нього з ними сімейних, родинних відносин. Заповіт може стосуватися як усієї спадщини, так і її частини.

• Військові можуть оформити заповіт і довіреність без нотаріуса: як це зробити

Посвідчує заповіт нотаріус або інша визначена законодавством уповноважена особа. Заповідач має право у будь-який час скасувати заповіт та скласти новий. Кожний новий заповіт скасовує попередній і не відновлює заповіту, який заповідач склав перед ним. Також він може внести зміни до нього.

Заповідач може покласти на спадкоємця, до якого переходить, зокрема, житловий будинок, квартира або інше рухоме чи нерухоме майно, зобов'язання надати іншій особі право користування цим майном або певною його частиною.

Порядок оформлення заповіту

Заповіт може бути написаний заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. Підписує заповіт особисто заповідач.

Якщо заповідач унаслідок фізичної вади, хвороби або з будь-яких інших причин не може власноручно підписати заповіт, за дорученням заповідача він може бути підписаний іншою фізичною особою. Підписувати заповіт не може за заповідача фізична особа, на користь якої заповідається майно.

Також нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним.

На бажання заповідача, а також у випадках, якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватись не менше ніж при двох свідках.

Текст заповіту має містити відомості про особи свідків, а саме: прізвище, ім’я, по батькові кожного з них, дату народження, місце проживання, реквізити паспорта чи іншого документа, на підставі якого було встановлено особу свідка. Свідки, при яких посвідчено заповіт, зачитують його вголос та ставлять свої підписи на ньому (стаття 1247 Кодексу, Порядок).

Чинним законодавством передбачено, що окрім нотаріусів мають право посвідчити заповіти уповноважені на це посадові особи органів місцевого самоврядування у сільських населених пунктах.

Заповіти підлягають державній реєстрації у Спадковому реєстрі в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України. В умовах воєнного або надзвичайного стану за відсутності доступу до Спадкового реєстру нотаріальне посвідчення заповіту, внесення змін до нього та його скасування здійснюються без використання цього реєстру з подальшим внесенням до нього відповідних відомостей протягом п’яти робочих днів з дня відновлення такого доступу (статті 1251-1252 Кодексу, Порядок).

Скасування заповіту, внесення до нього змін провадяться заповідачем особисто і провадяться у порядку, встановленому цим Кодексом для посвідчення заповіту і підлягають державній реєстрації у Спадковому реєстрі в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України (стаття 1254 Кодексу).

Нотаріус, інша посадова, службова особа, яка посвідчує заповіт, свідки, а також фізична особа, яка підписує заповіт замість заповідача, не мають права до відкриття спадщини розголошувати відомості щодо факту складення заповіту, його змісту, скасування або зміни заповіту (стаття 1255 Кодексу).

За позовом зацікавленої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі. Недійсність окремого розпорядження, що міститься у заповіті, не має наслідком недійсності іншої його частини. У разі недійсності заповіту спадкоємець, який за цим заповітом був позбавлений права на спадкування, одержує право на спадкування за законом на загальних підставах.

Що робити, коли спадщина залишена, а порядок її поділу не визначено? Мін’юст роз’яснює ключові правила, які допоможуть уникнути конфліктів між спадкоємцями.