Дитяча депресія – не рідкість і веде до суїциду: інтерв’ю до Дня ментального здоров’я дітей

Знаєте, що дитяче «мамо, можна з вами поспати» – далеко не каприз, а серйозний сигнал потреби звернення до спеціаліста? Сьогодні, 7 травня, у світі відзначають День обізнаності про ментальне здоров’я дітей і День поширення інформації про дитячу депресію. МЕТА, виконуючи настанови світової психологічної еліти щодо цих днів, звертає увагу на ментальне здоров’я ваших дітей та запрошує до розмови досвідчену дитячу психологиню Антоніну Оксанич.

Антоніна Оксанич – дитяча сімейна психологиня, гештальт-терапевтка з досвідом роботи 16 років.

Звісно, останні три роки з початком війни я активно підтримую дітей. У вимушеній еміграції мала багато роботи з підлітками-біженцями, яким допомагала в питаннях адаптації. Тепер я в Україні і працюю з дітьми, які залишились вдома під час війни. Серед моїх клієнтів – діти від 8 років

Які є головні проблеми ментального здоров'я дітей України зараз під час війни?

Через довгострокову війну – це, у першу чергу, тривожні розлади. Як це проявляється? Надмірне хвилювання, страхи, проблеми зі сном. Тобто, дитина не може заснути, каже «мамо, посидь зі мною» або прокидається і йде до батьків, або просить спати разом. Також тривожний розлад проявляється і в школі. Наприклад, дитина дуже тривожиться через якусь не таку оцінку. І, звісно, це пов'язано з тим, що діти бачать і відчувають батьків, які також проявляються тривожністю.

Друга проблема – поведінковий розлад. Тобто, є діти, які реагують на цю воєнну невизначеність не проявом тривоги, а проявом агресії – істерики, провокативна поведінка, порушення кордонів.

Третя проблема близька до тривоги – це депресивні стани. Часто тривожний і депресивний розлад ідуть поруч. Це більше стосується вже підлітків.

Четверте – проблеми з адаптацією через переїзд, зміну школи, середовище іншої країни та культури. Це, напевно, найголовніша проблема дітей, які виїхали за кордон. Тобто, ми не можемо сказати, що якщо дитина виїхала в безпечне місце – то їй абсолютно добре. Ні, вона теж може відчувати себе небезпечно, тому що опинилась не у своєму середовищі.

П’яте – ПТСР. Наразі я не працюю з ПТСР. Тому що є методики, які конкретніше працюють із цим, ніж гештальт терапія. Наприклад, EMDR-терапія. Отож я рекомендую з ПТСР працювати саме в цьому напрямку. Але якщо в цілому говорити, то ПТСР переживають діти, які безпосередньо були присутні при воєнних діях. Це діти, які виїжджали зі Сходу, у яких руйнувались домівки, які побачили, так би мовити, війну в очі. Це, звісно, має дуже сильний наслідок щодо їхньої психіки. І, звісно, я рекомендую таким дітям обов’язково проходити психотерапію. Хоча, знову ж, є діти більш чутливі, є менш чутливі. Тому деяким дітям, можливо, достатньо буде попрацювати ПТСР із психологом. Деяким – проходити саме ПТСР-терапію.

Які симптоми щодо ментального здоров'я дітей мають насторожити батьків і вказують на необхідність звернення до психолога?

1. Найпоширеніше – це порушення сну. Тобто дитина не просто один раз погано спала, а має системне порушення сну. Воно визначається тривалістю більше двох тижнів. Це можуть бути кошмари, нічні пробудження, енурез, важке засинання.

2. Часті істерики та інша агресія.

3. Або навпаки – деякі діти можуть замикатися в собі, проявляти байдужість. Наприклад, дитина відмовляється ходити до школи чи спілкуватися з друзями.

4. Фізичні симптоми. Це болі, які не мають медичного підтвердження: головний біль, нудоти, біль у животі. Вони можуть бути психосоматичними розладами. А у підлітків ця проблема може проявлятися більш серйозно – самошкоджувальна поведінка або суїцидальні висловлювання.

Тобто, необхідність звернутися до дитячого психолога – це будь-які дивні зміни в поведінці дитини, які продовжуються більше двох тижнів. Адже це говорить про те, що в дитини виникли певні психологічні складності – і їй потрібна допомога.

Також, незважаючи на звернення до психолога, батьки мають правильно вибудувати свою комунікацію з дитиною вдома.

Як батькам слід пояснювати дітям воєнну реальність та правильно поводитись з ними в таких надзвичайних умовах?

Передусім, у цій воєнній ситуації важливо, щоб батьки давали знак, що вони поруч та емоційно доступні дитині. Також не варто уникати болісних тем. Наприклад, якщо дитина питає про війну чи про тривогу – треба дати відповідь, проте не занурюватись у негативні деталі. Тут необхідно знайти баланс.

Дитині потрібно подавати інформацію з оптимістичної точки зору з вірою, що все буде добре. Головне – дати їй знати, що ви поруч, що ви не ігноруєте її почуття, що для вас її почуття важливі, і ви готові з нею розмовляти.

Важливо давати право дитині на будь-які емоції. Тобто, наприклад, не засуджувати дитину за те, що їй страшно. Важливо сказати: я бачу, що тобі сумно; я бачу, що тобі страшно – і це нормально в такій ситуації. Адже це насправді нормальна реакція на ненормальні умови, як ми зараз говоримо.

Чи існують якісь спеціальні дитячі практики для зняття стресу через війну?

У книжці «Розумію тебе: як виховувати дітей без крайнощів», співавтором якої я є, ми якраз даємо рекомендації, як поводитись батькам зі складними емоціями дітей – із сумом, агресією, засмученням, соромом. І даємо конкретні фрази, як можна дітей підтримувати. Також рекомендую свою другу книгу «Медитативні історії на добраніч» для дітей до 10 років. Це терапевтична книга з практиками, які допомагають дитині розслабитись і знизити тривогу перед сном.

Що ще може допомогти дитині та, можливо, родині в цілому?

Варто поставити за мету – так би мовити, врівноважити цю воєнну ситуацію якимось позитивним ресурсом для родини. Для цього треба започаткували родинні ритуали залежно від інтересів. Вони приносять стабільність у цій нестабільній ситуації. Це насправді дуже важливо в цей час. Кожного дня виділіть певний час, щоб провести його разом всією родиною. Долучайте до цього творчість, яка допомагає все переживати та створювати позитивні емоції. Наприклад, це може бути:

• Спільна гра або розмова. Наприклад, «Що сьогодні було найприємнішим для мене за день», де кожен член родини розповідатиме, що кого порадувало.
• Коло вдячності один одному за сьогоднішній день.
• Якісь обіймашки, тілесні вправи.
• Якщо родина музикальна – можна щось поспівати чи пограти.
• Інколи можна почитати разом книги.
• Навіть, якщо ресурсу геть на розваги нема, можна подивитися якийсь добрий мультфільм.
• Та навіть просто разом заварювати та пити чай.
• Це можуть бути і якісь танці, і вихід на вулицю на прогулянку, пройтись із тваринкою.

Це все насправді прості речі, але вони творять чудеса. Це дає відчуття родини – що ми разом, ми підтримуємо один одного. Коли цей ритуал проводиться чітко кожного дня, він дає психоемоційну стабільність.

Чи стикались ви у своїй практиці з дитячою депресією?

У мене є зараз декілька дітей, протягом війни їх було також багато, які мали депресивний стан, але батьки про це не знали. І слава Богу насправді, що вони звернулися до спеціаліста – і дитина вже могла в довірчій атмосфері розповісти мені про свої проблеми.

З підлітками – дещо складніше. Вони далеко не завжди розуміють свою депресію і що з нею роботи. Тому починають інтуїтивно самостійно шукати якісь способи полегшення. На жаль, використовують для цього зазвичай не найкращі засоби, такі як алкоголь чи інші психотропні та наркотичні препарати.

Чим небезпечна дитяча депресія?

У цьому питанні дуже важлива обізнаність. І, на жаль, хочу сказати: мене засмучує те, що на сьогодні є батьки, які недостатньо знаються на цій темі. І вони при проявах депресії в дитини виступають тільки за натуральні засоби, вважаючи, що ліки є чимось дуже негативним.

І мені би, звісно, хотілося, щоб в нашій державі було більше розуміння того, що депресія – це не просто поганий настрій, якийсь перехідний період чи каприз для дитини, як кажуть деякі батьки. Ні, це серйозне порушення емоційного стану, яке потребує уваги спеціаліста. І саме для батьків я скажу наступне – наголошую: зверніть на це особливу увагу.

Депресія небезпечна тим, що вона створює замкнуте коло, яке призводить до саморуйнування людини. Цей стан посилює сам себе, як замкнуте коло – оце найбільша проблема. Він ніби засмоктує й все більше й більше поглиблюється.

Тобто, як це відбувається? Є два основні симптоми – порушення сну та пригнічений стан (апатія, відсутність сил тощо). А сон – це основа нашого психоемоційного здоров'я, і фізичного, і ментального.

Коли порушується сон людини, і це триває більше декількох днів, згідно з дослідженнями, сильно знижуються когнітивні здібності та концентрація. Тобто людина, яка недоспала одну ніч – має помірні зниження. Декілька ночей недоспала – показники знижуються критично. До чого це призводить? До того, що людина, наприклад, робить помилки. Як наслідок, дитина не може витягнути навчання. У неї зникають сили й бажання для того, щоб спілкуватись. Тобто, вона замикається: не спілкується з друзями, віддаляється від батьків. Може взагалі не говорити батькам про свої проблеми. А коли людина віддаляється від усіх – її депресивний стан ще більше поглиблюється.

Що рекомендується при дитячій депресії?

Паралельно психотерапія і медикаментозна допомога.

Якщо у своїй практиці я маю підозру на депресію – обов'язково співпрацюю з психіатром. Саме психіатр має поставити такий точний діагноз і виписати правильні медичні препарати.

Якщо це легкий ступінь – то ми можемо працювати без ліків. Але ця психотерапія має бути кожного тижня – тобто системною, підтримуючою.

І я бачу на практиці, коли людина приймає антидепресанти і ходить на терапію – тоді вона набагато більше може взяти від терапії. Коли в людини є медикаментозна підтримка, у неї когнітивні здібності кращі – і вона більше бере від терапії.

Чим загрожує дитяча депресія, якщо її не лікувати?

Усе більшим і більшим посиленням. Інколи на тлі депресії бувають розлади харчової поведінки. Також у мене були діти, які мали і селфхарм. Протягом терапії та прийняття ліків ми це долали.