RU UA
1

Як українці святкували Новий рік у давнину

Суспільство 22:22 - 01 грудня 2022

Деякі традиції святкування Нового року трансформувалися впродовж століть, але в тому чи іншому вигляді дійшли до сучасності й зберегли унікальні звичаї наших предків

Маланка в селі Белелуя

Традиції святкування Нового року наших предків/Фото: @_farba_/Twitter

Предки українців, як й багатьох інших народів, відзначали Новий рік у день зимового сонцестояння, коли день найкоротший, а ніч найдовша. Люди відзначали “народження нового сонця", коли кожен наступний день ставав довшим. В українців у цей важливий день були, як свої унікальні традиції, так і схожі традиції із сусідніми східноєвропейськими народами.

Давні слов’яни розпочинали новий рік на початку березня. Це було пов’язано із відходом зими та “пробудженням" природи, яка повідомляла людям про необхідність початку землеробських робіт. Зв’язок між землеробством та зимовими святами можна прослідкувати навіть у порівняно сучасних колядках й щедрівках, в яких часто просять гарного врожаю у новому році.

Етнологи підкреслюють, що з приходом християнства святкування нового року в наших предків тривали впродовж декількох тижнів й не розділялися на свято Нового року та Різдво. Усі свята з останніх днів грудня й у перші тижні січня відзначали прихід нового року. Тому усі різдвяні традиції можна назвати й новорічними та навпаки.

Новий рік і Старий Новий рік

Фото: @nahoridym/Twitter

Після Хрещення Київської Русі українці святкували новий рік 1 березня, переймаючи юліанський календар та слідуючи язичницьким традиціям. У цей день наші предки не проводили особливих святкувань, а займались переважно закликанням врожаю та достатку на наступний рік.

З ХV століття на українських землях, де сповідувалося християнство греко-візантійського церковного обряду, Новий рік почали святкувати 1 вересня. Цю дату обрали, оскільки вважалося, що приблизно в цей день відбулась перша проповідь Ісуса Христа. При цьому території сучасної України, які входили до складу Великого князівства Литовського у той час Новий рік почали святкувати 1 січня.

У 1700 році Новий рік почали святкувати 1 січня й на українських землях у складі Російської імперії, але літочислення тут велося за юліанським календарем, тоді як в інших країнах Європи уже давно перейшли на григоріанський календар, тому українці святкували Новий рік майже на два тижні пізніше.

До початку ХХ століття серед українців переважали традиції язичницько-християнського святкування Нового року. Григоріанський календар на усіх територіях України було впроваджено лише 1918 року і Новий рік почали святкувати разом з усією Європою. Через різницю між юліанським і григоріанським календарем, день, у який більша кількість українців святкували Новий рік, став не 1 січня, а 13 січня, тому цей день тепер називають Старим Новим роком. Тому більшість традицій, які пов’язані зараз зі Старим Новим роком, для наших предків були новорічними. Відтак сучасний Новий рік можна вважати світським святом, а Старий Новий рік – традиційним.

Щедрий вечір

Фото:  Franco Origlia/Getty Images

Вечір 31 грудня (за григоріанським календарем – 13 січня) в народі називався Щедрим вечором. Передноворічну ніч вважали чарівною, тому дівчата ворожили на долю. Наприклад, вивішували ключі за вікно – якщо вони задзвенять, то наступного року дівчина вийде заміж.

На день святої Катерини, наприкінці грудня, дівчата зрізали вишневу гілочку й ставили її вдома у воду. Якщо гілочка зацвітала до нового року, то, за повір’ям, в наступному році дівчина візьме шлюб.

У новорічний вечір українські дівчата та жінки щедрували. Традиційні щедрівки за своїм сюжетом схожі до різдвяних колядок. У них бажали хорошого врожаю, щасливої долі, кохання та міцної сім’ї. Етнологи зазначають, що в давніших щедрівках переважають хліборобські мотиви, бо ці обряди перейшли в зимове святкування зі стародавнього нового року, що відзначався навесні.

Водіння "Маланки"

Маланка у Вашківцях. Фото: @1969ekaterinina/Twitter

У новорічний вечір в деяких регіонах України (Поділля, Буковина та Наддністрянщина) був популярним обряд водіння “Маланки".

Роль “Маланки” виконував переодягнений у жінку чоловік, деколи з “Маланкою" ходив й “Василько", роль якого виконувала переодягнена у чоловіка жінка. Під час обряду “Маланка" заходила в хату під пісню й ніби прибирала в хаті, а насправді могла щось перевернути та десь насмітити. Також у новорічний вечір “Маланка" могла щось вкрасти в господарів хати, наприклад, курку.

Люди, які водили “Маланку", переодягалися у різних персонажів та вдягали вигадливі дерев’яні маски, співали й танцювали. Дослідники пояснюють, що цей обряд має символічне значення й уособлює знищення старого всесвіту й постання нового порядку та нових сподівань і починань у новому році.

Водіння "Кози"

Фото: @kontentUA/Twitter

На Новий рік у більшості регіонів України також було заведено звечора водити “Козу". Цей обряд чимось нагадує “Маланку". Тут також переодягали хлопця, але тепер у козу. На хлопця надягали вивернутий кожух, який символізує достаток, і дерев’яну маску з бородою із пряжі.

З “Козою" також ходять персонажі “Дід", “Баба" та “Лікар". Під час обряду в “Козу” нібито стріляють, але потім “Лікар" її зцілює й “Коза” починає танцювати й усіх веселити та зичити щастя й достатку у новому році. Цей обряд символізує відродження природи. Під час дійства його учасники приказують: “Де Коза ходить -  там жито родить! Де Коза ногою, там жито копою! Де Коза рогом, там жито стогом!”.

Засівання

Фото: @radadomu/Twitter

Традиційно, на Святого Василя (тепер 14 січня) до осель українців ходили сіяти хлопці. Етнологи зазначають, що зимові свята були часом ініціальної магії, тобто те, що робиться у перший день нового року могло вплинути на весь наступний рік. З цим пов’язана й приказка: “Як новий рік почнеш, так його і проведеш!”.

З ініціальною магією пов’язаний і обряд засівання, під час якого по хатах ходили хлопчики 10-12 років й розсипали зерно різних злаків, промовляючи вірш із побажаннями багатого врожаю та щастя впродовж всього року.

З ініціальною магією пов’язаний і звичай, коли 1 січня першим до хати мав зайти чоловік. Для цієї традиції навіть спеціально запрошували сусідів, яких називали “полазниками".

Дідух

Фото: @SergiyAquila/Twitter

Традиція прикрашати новорічну ялинку доволі нова для українців (друга половина ХІХ століття). Вона прийшла до нас із Німеччини й навіть так спершу ялинка називалася не новорічною, а різдвяною. Її прикрашали яблуками, горіхами й пряниками.

Традиційнішим “новорічним деревом” для українців є дідух. Дідух – це переважно останній сніп з лану, який символізував добробут, щастя, успіх і рясний врожай у новому році. Ставити дідух було прийнято на Різдво. Його нічим не прикрашали. Ця традиція характерна не лише для України, але й для інших хліборобних регіонів Європи.

Поряд з дідухом також вішали солом’яних “павуків" – конструкції із соломи кубічної форми, до яких прикріплювалися менші кубики. На думку одних дослідників вони символізували зв’язок із предками, а на думку інших – сонце.

Не пропустіть цікавинки!

Підписуйтесь на наші канали та читайте новини у зручному форматі!

ГОЛОВНЕ ЗА СЬОГОДНІ
Більше новин