Ірена Слута: Неможливо без сліз слухати дитячі вірші про війну

Існує думка, що коли люди вірили в богів, то вони розмовляли віршами. При цьому більшість філологів і лінгвістів сходяться на думці, що наймелодійніша і наймузичніша мова - це українська. Виходить, можна зробити висновок, що якщо боги існували, то вони говорили солов'їною…

• Валерій Харчишин: від нового роману до камінг-ауту із Сергієм Героєм

Відома українська поетеса Ірена Слута спеціально для Meta.ua розповіла про унікальний рекорд, який вдалося поставити вітчизняним поетам у День Києва. Цілих 24 години без перерви з серце України лунали вірші, написані в усіх кінцях країни...

-Розкажіть звідки прийшла ідея поставити такий рекорд?

-Я прагнула створити простір в котрому якомога більше людей зможуть проявити свої поетичні таланти. Коли почалося це «дослідження» для мене стало відкриттям, яку величезну кількість талановитих поетів ми не чуємо! Мене вразила їхня стійкість та бажання творити незважаючи на війну. Це феноменально: знати, що еліту, творців слова завжди знищують першими і не боятися проявитися! Для мене це стало уособленням пробудження Розстріляного Відродження 20-30х років. Вони заговорили мені голосами сучасних поетів та поетес.

Далі почалися пошуки форми, котра би дозволила протранслювати важливу ідею: доки гармати гарчать - наші Музи звучать! Рекорд - це завжди подолання перешкоди через обʼєднання, спільні зусилля. І ще один спосіб підкреслити для українців та світової спільноти, наскільки сильні ми разом! У час, коли втома бере гору, коли можуть закрастися сумніви, надважливо стати в коло, котре посилить кожного! Що ми і зробили, замахнувшись на Рекорд!

-Що було найскладнішим у цьому досягненні?

-Надзвичайно складно осмислити весь задум на старті. Неможливо передбачити нюанси та питання, що виникають в процесі. Потрібно бути і хорошим стрес-менеджером, і завхозом, і психологом, і юристом, і маркетологом…

Заледве на 20-тій годині Марафону, коли до того моменту змінилася величезна кількість різнопланових поетів та поетес, минула вже третя тривога, чулися вибухи… Я зрозуміла, що ніхто, ніколи нічого подібного не робив. У воюючій країні, після двох ночей наймасовіших атак на столицю, поети з усієї України здійснюють Подвиг! Таке неможливо осмислити в мить. Неможливо усвідомити, що стоїш в самому епіцентрі історичної події. І цей діапазон емоцій та станів, котрий довелося пережити за добу - змінив нас всіх назавжди! Ось це складно. Але ми впоралися!

-А як вдалося уникнути покарання за коменданську годину?

-Ми ж не якісь злісні правопорушники. Починаючи з 10:00 25 травня і до 23:30 кожні 10 хвилин читав новий поет, чи поетеса, зберігаючи дистанцію між декламуванням віршів не довше 10 секунд (такою була вимога комітету рекордів України). Вони приїздили з різних міст та звісно із Києва. Приходили і йшли.

На нічне поетичне богування лишилися лише ті, хто бажав і міг читати вночі. Ми збільшили тривалість і люди читали по 20, а інколи і по 30 хвилин. Відповідно, в РІДхрамі ночувати залишилося близько 18 людей. Усі вони були в приміщенні в орендованому залі за адресою Хрещатик 7/11, де власне і проходив Міжнародний Фестиваль РІДхрамПОЕЗІЇ. Тому ніякого покарання і бути не могло, апріорі. Ми ніяк не порушували жодних наявних законів. І спокійно читали, чекаючи на наступників, котрі почали прибувати одразу буквально після закінчення комендантської години.

Загалом протягом доби виступило 115 поетів та поетес з усіх куточків країни.

-Круто. Наскільки зараз українська поезія на підйомі? Українці люблять вірші чи це вже рідкість?

-Українська мова - наймелодійніша в світі. У нас офіційно найбільша кількість пісень серед усіх народів світу. А пісня - це вірш покладений на музику. Вірші писали про все: події життя, явища природи, почуття, емоції, вірування. Так було завжди. Це залишається незмінно досі. Ми, як древні греки воліємо розмовляти поетично. Бо це правдива мова богів, котрими ми всі і являємося. Так було, так є і так буде! Зараз люди особливо потребують тонких вібрацій, а отже поезія звучатиме все частіше і масовіше.

-Як гадаєте, чому різні блогери отримують популярність, а поети залишаються на задвірках?

-Не потрібно плутати вишукану кухню із фаст-фудом. Поп культура завжди передбачає масовість. Поезія - для виключного читача. Інтелектуального, духовного, ціннісного. І хоч популярність і дозволяє говорити із ширшим колом, та тим самим часто губить глибину такого спілкування. Поети не повинні бути відомими усім. Досить з того, що вони будуть відомими достойним!

-Кого порекомендуєте почитати з українських поетів, щоб прищепити любов до поезії?

-Поетів Розстріляного Відродження 20-30х років.

Наскільки ж це актуальні тексти! Хоч минуло 100 років! Наскільки актуальні почуття, переживання! І там стільки світлого, хоч і складні виклики стояли перед усіма! Читаючи, пізнаючи їх починаєш значно краще розуміти себе. Ми з РІДхрамПОЕТАМИ вирішили допомогти познайомитися з ними читачів. І зробили велику підбірку відео-декламування обраних поезій. Невдовзі разом із командою «Будинок Слова» (документальний та художній фільми режисера Тараса Томенка) ми презентуємо їх нашим українцям, аби вони познайомилися і знайшли для себе фаворитів та продовжили дослідження самостійно.

Окрім того, як тільки буде видана збірка поезій по результатам Міжнародного Фестивалю РІДхрамПОЕЗІЇ, зможу рекомендувати її! Я зуміла відібрати дуже самобутніх достойних авторів, що точно вразять читачів новизною та високою якістю поезій!

-А війна дала багато сюжетів для віршів?

-Безумовно, у кожного автора хочеш-не-хочеш, а з'являються вірші про війну. І це якась приречена фатальність. Хтось іде в це сильно, передаючи події та стани, хтось ділиться емоціями, не в змозі впоратися з ними самостійно. І загалом до цього звикаєш. Це стає новою нормальністю.

Але от з чим я точно не готова була впоратися, так це з війною у віршах дітей. Фестиваль завершували діти зі своїми авторськими поезіями. Протягом фінішної години вони читали свої вірші. І я не змогла стримати ридань, коли ці милі янголята читали вірші про війну. Я не хочу, аби діти писали про війну. Не хочу, щоб вони жили в ній. Це несправедливо! Їм так багато потрібно пережити: перше кохання, перші розчарування, дружбу, зраду і ще багато людських почуттів. Коли ж усе це переживати, коли їх полонить війна…

-Згоден…Звісно не можу не попросити - невеличкий вірш для наших читачів.

-Кажуть, Колись не було ні Землі, ні Неба
Був лише Бог - от і вся потреба
Тепер у нас всього надміру багато
Як немає стріхи, то на біса хата?
Вийди в простір безмежної пустки
Навчу: треба зімкнути повіки-пелюстки
Вдих видихом завершати
І паузи між ними тримати
Медитацією наповни існування
Промовистим буває лише мовчання
Не бійся відпускати без втрати
Безкоштовно можна лише помирати
Намір і дія - одного ягоди поля
А свободи солодкої шлях - своєволя
Стань маленьким як атом - всесвітом будеш
Перезапуск Природи - надумане забудеш
Повернення у витоки існування жадане
Знайомся: Бог - це ти, створіння кохане...

"Хата на тата": дружина Григорія Решетніка зважилась на втечу в Європу.