Вплив вітру на формування рельєфу місцевості

Усі явища, пов'язані з впливом вітру, та навіть форми рельєфу і відкладення, які під його впливом накопичуються, називаються еоловими (від імені Еола — міфологічного повелителя вітрів у Стародавній Греції). Еолові процеси поширені по всій земній кулі, проте найактивніше вони проявляються в зонах пустель, напівпустель, а також на узбережжях морів та океанів. Це пов’язано з низкою сприятливих умов:

1.Малою або повною відсутністю рослинності, що забезпечує пряму взаємодію гірських порід із повітряними масами;

2. Частими вітрами;

3. Наявність великої кількості рихлого матеріалу, придатного для переміщення повітряними потоками.

Чим вища швидкість вітру, тим більша робота з вивітрювання проводиться. Наприклад, вітер зі швидкістю 4 – 7 м/с несе в собі лише пил, при підвищенні до 9 – 16 м/с вже переноситься пісок, а вітер зі швидкістю 18 м/с і вище здатний переносити вже дрібний гравій.

Окремо варто відзначити роль температурного вивітрювання, особливо в пустелях, де через значні добові коливання температури відбувається інтенсивне руйнування гірських порід та утворення уламкового матеріалу, який потім виноситься вітром. Еолові процеси відіграють важливу роль у сухих степах, саванах, приполярних районах, долинах великих річок та інших відкритих ділянках суші. Дрібні частинки, підхоплені вітром, здатні переноситися на великі відстані — до сотень і тисяч кілометрів. Наприклад, на деяких ділянках дна океанів еоловий матеріал становить від 50 до 70% усіх осадових матеріалів, а іноді й більше.

Геологічна діяльність вітру включає три взаємопов'язані етапи: руйнування порід, транспортування матеріалу та його накопичення (акумуляція). Всі ці процеси відбуваються одночасно й у тісному взаємозв'язку.

Процес руйнування та дроблення гірських порід під впливом вітрових потоків називається дефляцією. У скельних і відносно тріщинуватих породах вітер проникає у всі щілини і видуває звідти крихкий матеріал. Руйнівна сила повітряних потоків помітно збільшується у випадках, коли вони насичені вологою чи несуть у собі тверді часточки. У пустельній місцевості часто можна побачити характерні еолові форми рельєфу, які протягом тисячоліть набувають іноді химерної форми за рахунок процесу коразії, тобто поступове обточування та полірування гірських порід повітряними потоками, в яких містяться тверді частки. Простіше кажучи, це свого роду природний «піскоструй», який поступово шліфує та полірує скельні виступи та каміння на відкритих просторах, створюючи еолові стовпи, арки, гриби та інші структури (див. на фото).

Найбільш відомими еоловими формами рельєфу є дюни та бархани в пустелях і напівпустелях по всьому світу. Іноді висота піщаних барханів може досягати сотень метрів. Вони мають певну структуру та форму, що відображає вітровий режим у конкретній місцевості.