Шлюб — це не романтика, а відповідальність: адвокатка пояснила, чому українці масово розлучаються

З кожним роком статистика розлучень в Україні постійно зростає. Причини різні — від зради й побутових конфліктів до психологічної несумісності чи емоційного вигорання у парі. Проте, як стверджує адвокатка з досвідом у сімейному праві Наталія Горбаль, справжня причина більшості розлучень — нездатність будувати здорову комунікацію та відсутність усвідомленої роботи над стосунками.

В інтерв’ю для META.ua експертка розповіла про основні помилки, яку роблять партнери ще на початку стосунків, про ілюзії, з якими люди входять у шлюб, а також про те, чому кохання — це не лише почуття, а й відповідальність.

• Живуть разом, але вже чужі: правда про "тихі розлучення", яку ніхто не наважується озвучити

Деталі

– Що стало для Вас поштовхом до вибору саме сімейного права?

– Декілька років на початку своєї кар’єри я здебільшого працювала у галузі корпоративного права, навіть очолювала свого часу департамент M&A (злиття та поглинання), але постійно доводилося звертатися саме до сімейного права, адже, як виявилося, жодна угода не можлива без з’ясування сімейного стану всіх її учасників, інакше ризик визнання такої угоди недійсної “другими половинками” буде завжди переслідувати всіх учасників такої угоди. І це не залежить від того, чи йде мова про зареєстрований шлюб, чи ми говоримо про спільне проживання однією сім’єю без реєстрації шлюбу. Саме працюючи у галузі корпоративного та господарського права, я зрозуміла, що нерозв'язані питання, пов’язані з першим колом оточення людини (сім’ї), надалі стають ризиками для бізнесу як такого.

На жаль, для багатьох моїх колег сімейне право досі залишається чимось “нескладним” та тим, на що не варто звертати увагу. Разом з тим існують непоодинокі випадки, коли вчасно нерозв'язані сімейні питання ставали початком кінця бізнес-діяльності одного з подружжя. І добре, якщо всі ці негаразди були б проблемою лише самого подружжя. Втім, коли мова йде, наприклад, про бізнес-активи, нерозв'язані сімейні питання з великою ймовірністю можуть стати проблемою як бізнес-партнерів, так і інвесторів, а також всіх інших, хто так чи інакше має відношення або до конкретного подружжя, в якого є проблеми, або партнерів з бізнесу і навіть звичайних працівників будь-якого господарського товариства.

Усвідомивши важливість сімейного права не лише для сімейного, а й для життя в цілому будь-якої людини, аби вона почувала себе впевнено і розуміла значення своїх дій у різних сферах свого життя, я зосередилася саме на цій галузі права. Я дуже цьому радію, адже ту цінність, яку я віддаю “на зовні” завдяки знанням, переоцінити важко.

– Ви активно викладаєте й займаєтесь менторством. Які теми найбільше цікавлять молодих юристів?

– Найчастіше це питання, пов’язані з вартістю юридичних послуг, клієнтською базою. Де брати клієнтів і зробити так, щоб вони постійно поверталися? Як формувати ціни на свої послуги? Як “продавати” на великі чеки? Як не вигорати та отримувати задоволення від своєї роботи? Як юристу побудувати свій персональний бренд? Все це я детально розповідаю на своїх зустрічах.

– Який кейс у Вашій кар’єрі найбільше Вас вразив чи запам’ятався?

– У мене є два таких “зразкових” кейси. Ще на початку своєї кар’єри, коли я зіштовхнулася з тим, що суддя "загубив" судову справу (таке теж трапляється), через що начебто справа слухатися не може, я не розгубилася й одразу пішла до голови суду, аби спитати “поради”: що в таких випадках потрібно робити? Думаю, що зараз таке вже неможливо, але у 2001 році голова суду мене прийняв та почав одразу розбиратися. Ба більше, у цей же день була скликана суддівська нарада і якраз під час наради “раптом” справа знайшлась. Цей кейс мене навчив багато чому. Але найголовніше, що я тоді зрозуміла, що якщо не знаєш, що робити, адже цьому не навчали і про це не зазначено в законах, роби все, що можеш, і навіть більше тут і зараз, в найкращих інтересах клієнта, адже завтра шансу вже може і не бути.

Другий кейс теж доволі цікавий. Фактично я цю справу виграла “в суху”, навіть без засідань. Мій клієнт був у статусі відповідача і за процесом я готувала відклик на позовну заяву. Коли цей відклик потрапив у суд, позивач просто відмовився від своїх вимог і забрав позов. Про це я дізналася, коли прийшла на перше судове засідання і почула, що справа закрита у зв’язку з тим, що позивач забрав свій позов. Ця справа лише підтвердила те, що ніколи не можна “шаблонно” підходити до складення процесуальних документів і не звертати уваги на деталі.

– Як за останні роки змінилася динаміка розлучень в Україні? Які періоди були критичними?

– Якщо виходити із власної адвокатської практики, то, за моїми спостереженнями, сплеск розлучень відбувся у 2023 році, якраз після шаленої хвилі одружень “на емоціях” у 2022 році.

На жаль, кількість розлучень з року в рік збільшується. Можна сказати, що весь період, починаючи з 24 лютого 2022 року, є суцільним критичним періодом.

– Чи помітили Ви зростання кількості розлучень після повномасштабного вторгнення? Якщо так — у чому, на Вашу думку, головні причини?

– Так, помітила і не лише я одна. Багато моїх колег переформували практику сімейного права, збільшивши кількість юристів/адвокатів, які займаються саме супроводженням шлюбно-розлучних процесів.

Ніхто не готувався до повномасштабного вторгнення, тому не було розроблено плану “Б” на випадок роздільного проживання. Але особливо хочу зазначити, що в першу чергу розлучалися ті, в кого з самого початку було все побудовано не на правді і хто лише вдавав вигляд, аби досягти своєї іншої цілі, яка кардинально відрізнялася від створення сім’ї. Іншими словами, люди створювали сім’ї, обираючи свого партнера не виходячи з того, що саме з цією людиною я хочу створити сім’ю, а за “функціями”, які він/вона можуть виконувати: заробляти гроші, забезпечувати комфортне життя, емоційно підтримувати або взяти на себе відповідальність “за життя” іншого з подружжя.

Чому я говорю саме в розрізі “функцій” і вважаю це однією з головних причин розлучень? Тому що, якщо людина розуміє, що вона в себе одна і ніхто інший краще за неї не буде піклуватися про неї ж, ніж вона сама, то вона здатна все це робити сама: заробляти гроші, забезпечувати комфортне життя, відповідати за якість свого життя і т.д. Але, соромлячись навіть собі зізнатися в тому, що я хочу всі ці “функції” передати комусь, така людина починає грати “в любов”. Інший з пари сприймає все це за чисту монету або вдає, що вірить. І так вони живуть якийсь час. А потім трапляється щось, чого вони не планували, і той, хто мав виконувати “функції”, втрачає свої вміння з незалежних від нього обставин. Інший же втрачає інтерес до такого “нефункціонального партнера” і починає життя спочатку.

Тобто головна причина розлучень насправді полягає в тому, що більшість людей підходять до створення сім’ї, лише керуючись емоційною складовою, забуваючи при цьому обговорити та вирішити найважливіші питання щодо життєдіяльності їхньої родини. Тому, коли щось трапляється, чого ти не планував і на що не маєш впливу, то “це” відіграє роль лакмусового папірця для стосунків і всім одразу все стає зрозумілим. Через це люди і розлучаються.

– Чи впливає на сімейні конфлікти економічна нестабільність або вимушена міграція?

– Так, однозначно впливає. Якщо говорити про економічну нестабільність, то вона могла б і не впливати або не викликати конфлікти, якби пари з самого початку обговорювали цей сценарій, були б чесними одне з одним, і заздалегідь узгодили би свої дії в таких випадках. У житті кожної людини може трапиться будь-що, але коли в людини є сім’я, то вона очевидно має право розраховувати на щирі почуття, підтримку, а не думати про те, що, якщо ти втратив певну “функцію”, то, в принципі, ти вже нікому не потрібен. Підтримка та повага – це, в тому числі юридичні категорії з сімейного права, що відносяться до особистих немайнових обов’язків кожного з подружжя.

Теж саме і з вимушеною міграцією. Це питання слід обговорювати не лише зараз, коли сім’ї внаслідок обставин розлучені, а завжди. Адже в будь-якій сім’ї у будь-який час можуть виникнути обставини, які обумовлюють роздільне проживання подружжя (навчання, робота, догляд за кимось тощо). І подружжю доведеться вирішувати, як вони будуть жити, чи є в них план “Б”, що буде, якщо хтось з них або вони обидва зустрінуть інших людей, з якими захочуть пов’язати своє життя і т.д.

Як показує мій професійний досвід, ті, хто дозволяє собі правду у відносинах, надалі мають набагато менше проблем або навіть зовсім не мають, адже вони вже знають, як будуть діяти. Ті ж, хто видає бажане за дійсне, транслюючи при цьому лише те, що хоче чути партнер, програють одразу, ще не старті свого сімейного життя.

– Які найпоширеніші причини розлучень серед Ваших клієнтів?

– Здебільшого це неспівпадіння цінностей на якомусь етапі подружнього життя або різні погляди на розвиток кожного з подружжя у шлюбі.

Доволі часто хтось один інвестує в себе, у свої знання та розвиток, в професійні навички, інший же зупиняється на досягнутому. Тому через деякий час обидва розуміють, що вони наче з різних планет і їм просто не цікаво одне з одним.

– Чи є різниця в мотивах розлучення між молодими парами та тими, хто прожив у шлюбі 10+ років?

– Молоді пари продовжують і під час розлучення керуватися почуттями та емоціями, в той час, як ті, хто вже прожив понад десять років більш виважено підходять до цього кроку. Хоча трапляються і дива. Наприклад, в одній зі справ, яку я супроводжувала, чоловік, проживши більш ніж 20 років в один момент вирішив розлучитися, не пояснюючи нічого. Просто зазначив, що він не бачить себе поруч з цією жінкою. Але пізніше з’ясувалося, що він просто уклав вигідний контракт та очікував на грошове надходження у великому розмірі. Тож, все банально – він просто не захотів ділитися, але йому соромно було в цьому зізнатися.

– Які ролі відіграють ментальне здоров’я та емоційна зрілість партнерів?

– Ментальне здоров’я та емоційна зрілість – це надважливі категорії для будь-якої сім’ї. На жаль, цьому мало приділяється уваги при створенні сім’ї. Хоча доцільно було б це з’ясовувати ще на початку зародження стосунків.

У загальному до ментального здоров’я ми відносимо спроможність будувати здорову прив’язаність. Люди з хорошим ментальним здоров’я легше довіряють, відкриваються та приймають іншу людину. До того ж психічно стабільний партнер краще справляється з труднощами, не зривається, не звинувачує та не перекладає відповідальність. Відсутність токсичних патернів: людина, яка працює над своїм психічним станом, менше схильна до маніпуляцій, аб’юзу чи співзалежності.

Говорячи про емоційну зрілість, варто звернути увагу на вміння спілкуватися відкрито та чесно, здатність відповідати за свої емоції і поважати особисті кордони.

– Які найпоширеніші помилки допускає подружжя під час розлучення?

– Прояв емоцій і сподівання на те, що “він же не може так зі мною зробити”, замість того, щоб умовно порахувати до десяти і готуватися належно до розлучення, особливо тоді, коли знаєш або відчуваєш, що неминучим стане поділ майна.

– Які юридичні кроки має пройти подружжя при розлученні? Що важливо знати на старті?

– Визначити, в якій формі має проходити таке розлучення – за згодою сторін чи у “примусовому порядку” і вже залежно від цього будувати майбутній план.

Варто пам’ятати, що при розлученні можна також одночасно в тому ж самому позові звертатися і з іншими вимогами: про встановлення місця проживання дитини, про стягнення аліментів, про поділ майна. Це, по-перше, є так званою процесуальною економією: вам не потрібно брати участь в декількох судових процесах. По-друге, ви можете обирати підсудність, якщо серед позовних вимог є вимога про стягнення аліментів. Але, якщо вам терміново потрібно саме “розлучення”, то краще всі інші вимоги залишити для інших судових процесів.

Ніколи не завантажувати шаблони позовів про розірвання шлюбу з інтернету, адже вони скоріше нашкодять, аніж допоможуть вам в суді. Такий шаблонний позов може бути залишеним без руху, тобто без відкриття провадження у справі, і вам доведеться виправляти помилки. Тому краще одразу звертатися до спеціалістів в цій сфері і не витрачати час на зайві рухи.

Нещодавно коуч жіночого щастя Тоня Полянська розповіла, як зберегти стосунки пари після появи дітей.