Доступ людей до укриття: Зеленська вказала на дефекти архітектурних рішень

Якщо над входом у під’їзд будинку немає навісу або ж він замалий, то в негоду біля дверей буде слизько. Це, здавалося б, геть простий приклад — однак він створює купу незручностей не лише маломобільним людям. Він створює небезпеку і суттєвий бар‘єр, бо послизнутися може кожен.

• У Києві сховища збираються обладнати автоматичною системою відкриття

Деталі

Водночас цей приклад про те, як увага до деталей може зробити простір зручним і функціональним. У Альбомі безбар‘єрних рішень якраз є готові інструменти для цього. Разом із вказівками та практичними гайдами, як поліпшити архітектурні рішення, він описує і бар‘єри — ті, що роблять простір недоступним чи травмуючим.

Важкі залізні двері складно відчиняти і не завжди можна втримати. Якщо такі двері мають автодотягувач (без можливості фіксації), ними незручно користуватися людині на кріслі колісному, з милицями, батькам із дитячим візочком, дітям, людям літнього віку. Високі пороги – ще один бар’єр.

Недостатнє освітлення на подвір’ї та в під’їздах робить простір небезпечним для людей з порушеннями зору.

Занадто яскраве чи тьмяне освітлення або перебої з ним (мерехтіння, потріскування) можуть викликати сенсорне перевантаження у дітей та дорослих з аутизмом чи іншими нейровідмінностями.

Зараз особливо пильна увага має надаватися архітектурним рішенням, що сприяють доступу людей до укриттів. Кожен з перерахованих прикладів може його обмежити — через погане освітлення людина з порушенням зору уночі просто не втрапить у сховище. Заважкі двері, сходи — все це бар‘єр для людини на кріслі колісному. Тож маємо дбати про те, аби укриття були безбар’єрними, доступними для усіх категорій людей — а, головне, відкритими. 

Міністр показав укриття у Києву на «ремонт» якого витратили 1,3 млн грн. Фото.