10 цікавих фактів про хмари

1. Так само, як і сніжинок, не буває двох абсолютно однакових хмар. Усього за міжнародною класифікацією виділяють 10 основних форм і ще кілька десятків різних видів та різновидів. Втім, навіть хмари однакової форми завжди відрізнятимуться на небі, адже процеси, що призводять до їх формування, є вкрай складними та залежать від величезної кількості чинників, у тому числі й фактору випадковості.

2. Хмари істотно впливають на кліматичні умови як в окремо взятому регіоні, так і в цілому по всій планеті. Одні форми хмар можуть збільшувати загальне планетарне альбедо (відбивну здатність), що може призводити до зниження температури, інші форми навпаки – здатні утримувати тепло, яке надходить від сонця, цим самим сприятиме посиленню парникового ефекту, та як наслідок, підвищенню глобальної температури. Тому зараз ведеться ретельний супутниковий моніторинг динаміки хмарного покриву по всій Землі, щоб помітити навіть найменші зміни.

3. Хмари хоч і здаються легкими та пухнастими на перший погляд, проте мають досить величезну масу. Наприклад, купчаста хмара невеликих розмірів може важити 250 - 500 тон, а якщо йдеться про масивні темні грозові хмари, то їх вага може досягати мільйонів тон! Проте завдяки ефекту «плавучості», а також наявності висхідних потоків повітря, такі хмари не падають на землю, а вільно плавають у небі на певній висоті.

4. Хмари можуть бути «холодними» і «теплими». Така класифікація досить умовна, проте вона випливає безпосередньо із самої структури та генезису хмари. Ті хмари, які розташовуються на значних висотах (пір’ясті, пір’ясто-шаруваті, верхні частини купчасто-дощових) можуть складатися з кристаликів льоду та переохолоджених крапельок води при температурі -40…-60 °С. У той же час, хмарність нижнього ярусу (шаруваті та шарувато-купчасті) може розвиватися за досить високої температури – близько +10…+15 °С. Як бачимо, діапазон температур, при якому виникають хмари, дуже широкий.

5. Хмари можна створити або розсіяти штучними методами. Процеси впливу на атмосферні явища практикуються вже тривалий час. Найбільші успіхи були досягнуті в розсіюванні хмарності шляхом засівання спеціальними реагентами (зазвичай використовується йодид срібла). Така методика дозволяє суттєво знизити щільність хмар у певному районі, а також зменшити ризики випадання крупного граду або звести його до мінімуму. За бажанням, можна із середньої купчастої хмари зробити дощову, якщо потрібно зволожити певну ділянку місцевості, але такий процес дороговартісний.

6. Хмари існують не тільки на Землі, а й на багатьох інших планетах Сонячної системи та за її межами. Тільки на відміну від земних, вони можуть складатися не з водяної пари, а з двоокису вуглецю (вуглекислий газ), сірчистого газу, метану, аміаку та навіть парів заліза! Все залежить від складу атмосфери, кліматичних умов на поверхні та фізичних особливостей самої планети.

7. Найбільш загадковими та маловивченими у земній атмосфері є сріблясті хмари, які до того ж і найвищі. Формуються вони у мезосфері, на висотах близько 75 – 85 км! Виникають при дуже низьких температурах навколишнього середовища і складаються, ймовірно, з кристаликів льоду, які виростають на дуже дрібних твердих частинках метеорного пилу.

8. Хімічний склад хмар може змінюватись в залежності від географічного положення, пори року та поточних погодних умов. Хмари можуть містити в собі різні речовини, крім водяної пари, включаючи мінеральні домішки (наприклад, часточки морської солі) та забруднювачі (сажу, пил), які можуть транспортуватися повітряними течіями на значну відстань.

9. За певних умов можна помітити «райдужні» хмари, які за яскравого світла сонця переливаються різними кольорами веселки – від блакитного до яскраво-червоного. Це явище у фізиці називається іризацією, а в основі лежить процес дифракції. Найчастіше такий ефект іризації виникає на тонких хмарах, що складаються з дрібних крапель переохолодженої води.

10. Близько 99% усіх хмар на Землі виникають у нижньому 20-кілометровому шарі повітря (у так званій тропосфері). Це пов’язано з різким падінням концентрації водяної пари та щільності повітря з висотою, у верхніх шарах атмосфери хмари не розвиваються, крім рідкісних випадків (таких як сріблясті хмари, мова про які йшла раніше).