Анчелотті, Реал та Бразилія: усі мають зробити правильний вибір

Мадридський Реал став чемпіоном Іспанії та переможцем Ліги чемпіонів за підсумками минулого сезону. Після цього в “королівський клуб” перейшов Кіліан Мбаппе. Минулого літа були підстави вважати, що нинішній сезон може стати історичним для “вершкових” та головного тренера Карло Анчелотті. Тоді в Мадриді цілком могли замислитись про требл. Але час минув, і у завершальній частині сезону «бланкос» перебувають не в тій ситуації, в якій бачили себе влітку.

Реал вийшов у фінал Кубка Іспанії, а у Ла Лізі посідає друге місце, відстаючи від лідируючої Барселони на 4 очки. Тобто каталонці можуть дозволити собі одну поразку і все одно залишаться на чолі турнірної таблиці. У Лізі чемпіонів ситуація ще гірша. По-перше, “вершкові” не найкращим чином провели загальний етап, посівши 11-те місце. “Бланкос” відстали всього на 1 очко від прямого виходу до 1/8 фіналу, але програли 3 матчі в ході загального етапу. Через це вони опинилися у складній ситуації та були змушені грати у стикових матчах.

Реалу дісталися дуже складні суперники у плей-оф. У 1/16 фіналу “вершкові” зустрілися з «Манчестер Сіті», у наступній стадії – з Атлетіко. “Бланкос” пройшли обох суперників, але це були дуже складні протистояння, які забрали багато сил. У чвертьфіналі Реалу дістався ще один серйозний суперник – Арсенал. І тут “вершкові” вже не встояли, зазнавши розгромної поразки в першому матчі з рахунком 0:3. Все закономірно: досвідченіший Реал програв краще підготовленому Арсеналу. Не можна сказати, що ця поразка підсумувала весь сезон “вершкових”, тому що вони все ще претендують на 3 трофеї. Однак вона показала, що “бланкос”, можливо, потрібні зміни.

Мадридці проводять дивний сезон. Маючи найбільш вражаючу за іменами групу атаки, Реал не є найрезультативнішою командою Європи. Три з чотирьох гравців атаки “вершкових” є претендентами на Золотий м'яч, але у них досі виникають проблеми з ефективністю та взаємодією. У середній лінії "бланкос" залишається порожнеча, яку так і не вдалося заповнити після відходу Тоні Крооса. Втрата німця є відчутною для команди, яка стала менш креативною та більш передбачуваною. У захисті також достатньо проблем, хоча багато в чому вони обумовлені травмами та кадровим дефіцитом.

Усе це – очевидні проблеми. Про них усім відомо, але чомусь ніхто не поспішає їх усувати. Втрата Родрі стала катастрофічною для Манчестер Сіті. У клубі це зрозуміли і почали діяти у січні. Реал не зробив нічого. “Вершкові” навіть не шукали до пуття заміну Кроосу і не підписали нових захисників навіть після серії травм. Натомість “бланкос” підписали молодого форварда Ендріка, чиє майбутнє в “королівському клубі” викликає питання через велику кількість зірок світового масштабу в атакувальній групі Реала. Враховуючи травми та невелику глибину складу, «вершковим» потрібно було діяти з обмеженими ресурсами.

Зазвичай у Анчелотті це непогано виходить. Карло не є системним тренером. Він не має яскраво вираженої філософії, як у Пепа Гвардіоли чи Юргена Клоппа. Але він має свої якості, які допомагають йому досягати успіху. Одна з них полягає в тому, що Анчелотті завжди використовує максимум зі своїх гравців. Він створює для них найкраще середовище, підбирає найкращі схеми та позиції. Творчим гравцям він дає більше свободи, фізично сильним довіряє більший обсяг роботи. Карло, як правило, не будує команди з нуля, а покращує існуючі. І здебільшого це працює, включаючи Реал.

Проте поточний сезон показує, що досвіду, комунікації та навіть таланту тепер уже замало для досягнення успіху. “Вершковим” потрібна система, яка змусить їх діяти як команда. Наразі Реал не виглядає цілісним колективом. “Бланкос” все більше покладаються на індивідуальні дії гравців, а не на командні. Десь Тібо Куртуа зробить 15 сейвів, десь Дані Себальос видасть матч життя, десь Антоніо Рюдігер підставить голову і встромить м'яч у ворота суперника чи Федеріко Вальверде заб'є те, що не залітає у 9 випадках із 10-ти. Але це не може працювати постійно.

Кіліан Мбаппе забив 32 голи у всіх турнірах поточного сезону, Вінісіус оформив 19+14 за системою гол+пас. Це показує, що в атаці у Реала справді гравці світового рівня. Але якщо команда не показує результату, значить, щось працює не так, як треба. Або нічого не працює взагалі. Не можна “зливати” матч Валенсії, яка половину сезону провела у зоні вильоту. Не можна також пропускати 3 голи від Арсеналу, за всієї поваги до лондонського клубу. Ніхто не міг припустити, що Деклан Райс саме того вечора вперше в житті оформить дубль зі штрафних ударів, але “вершкові” не відповіли нічим. Три удари у площину воріт за весь матч – дуже слабкий показник.

“Бланкос” не можуть постійно покладатися на випадок, успіх чи камбек – це несерйозно для такого статусного клубу. Незважаючи на травми та інші проблеми, завдання тренера – знаходити вихід із будь-яких ситуацій. У Анчелотті це погано виходить цього сезону. Наставник “вершкових” не виявляє тактичної гнучкості, довго тягне із замінами, мало ризикує у спробах переламати хід гри. “Бланкос” стали повільною та передбачуваною командою. Цьогорічної кампанії Ла Ліги вони 11 разів пропускали першими. Суперники Реала часто вносять зміни, якщо не під час гри, то хоча б у перервах. У "вершкових" цього не видно. Команда заточена на індивідуальні дії окремих гравців.

Схоже, що час Анчелотті в Реалі добігає кінця. Це не означає, що Карло раптом став поганим фахівцем – він, як і раніше, один із найуспішніших тренерів в історії. Це означає, що “вершковим”, можливо, потрібен новий, системний наставник, який зробить команду цілісною. Щодо італійця, йому варто всерйоз розглянути пропозицію від збірної Бразилії. “Селесао” ще минулого літа хотіли найняти Анчелотті, але той відмовився, побажавши залишитися в Мадриді. З огляду на нинішню ситуацію, можливо, варто було б прийняти пропозицію від бразильців. Але ще не пізно. У Південній Америці, як і раніше, чекають іменитого фахівця.

Збірна Бразилії переживає не найкращі часи. Їй вистачає якісних гравців, але не вистачає якості у грі. Це саме те, в чому хороший Анчелотті. Він той, хто потрібен для того щоб налагодити атмосферу в колективі й покращити тих футболістів, які вже перебувають на певному рівні. Він зробив це в Реалі, а тепер може зробити і в Бразилії. До того ж Карло вже знайомий із деякими гравцями бразильської збірної.

Тактика і система не такі важливі на рівні національних команд, тому що вони беруть участь у короткострокових турнірах. Анчелотті може за короткий проміжок часу покращити команду та надати їй імпульсу для успішного виступу на кількох турнірах. До того ж він отримає шанс взяти участь у чемпіонаті світу, куди бразильці вийдуть і без нього. Карло залишиться лише зібрати воєдино те, що зараз перебуває у розібраному стані. Він любить і вміє це робити. У Реала імпульс згасає, що природно за відсутності нових ідей. Однак те, що вже застаріло для Реалу, може стати чимось новим для збірної Бразилії, а для Анчелотті – шансом яскраво завершити кар'єру.

Сергій ЗАВАЛКО