Поєдинок завершився перемогою Картал із рахунком 6:2, 2:6, 6:4. Для британки цей результат став одним із найбільших досягнень у кар'єрі, адже вона вперше пробилася до півфіналу турніру категорії WTA 1000.

Різниця між тенісистками становила 164 позиції світового рейтингу. Це один із найбільших показників у жіночому тенісі протягом 2026 року.

Проте нинішній сезон уже подарував декілька ще незвичайніших результатів. Серед них перемога 418-ї ракетки світу над четвертою, тріумф 170-ї над десятою та несподівані поразки лідерок світового рейтингу.

Ще навесні Сонай Картал перебувала серед 60 найкращих тенісисток світу. Проте стресовий перелом у ділянці спини змусив її пропустити шість місяців змагань.

За цей час британка опустилася з 54-го на 170-те місце рейтингу WTA. Вона пропустила три з чотирьох турнірів Великого шлему та повернулася на корт лише у вересні.

Ухань став для Картал тільки третім турніром після відновлення виступів.

Однак уже з перших матчів вона почала дивувати суперниць.

У першому колі британка перемогла українку Ангеліну Калініну — 7:5, 6:3. Далі розгромила Белінду Бенчич — 6:0, 7:5, а в третьому раунді не залишила шансів Жасмін Паоліні — 6:2, 6:0.

Проти Світоліної британка також розпочала впевнено, вигравши першу партію 6:2.

Українка відповіла аналогічним результатом у другому сеті, але у вирішальній партії Картал зуміла втримати власну подачу та зробити брейк у десятому геймі.

Матч тривав дві години й три хвилини.

Цікаво, що до цієї зустрічі Світоліна виграла обидва попередні матчі проти британки. Зокрема, у січні 2026 року українка перемогла її в чвертьфіналі Окленда — 6:4, 6:7, 7:6.

Тепер Картал не лише взяла реванш, а й увійшла до історії турнірів WTA 1000.

З моменту запровадження цієї категорії у 2009 році лише дві тенісистки з нижчим рейтингом пробивалися до півфіналу: Слоун Стівенс у Торонто-2017 (934-те місце) та Вікторія Азаренко в Маямі-2018 (186-те).

Британка стала третьою у цьому незвичайному рейтингу.

Щоб визначити найбільші несподіванки сезону, варто порівнювати рейтингові позиції тенісисток безпосередньо на момент проведення матчів.

До основного рейтингу включено перемоги над представницями топ-10, здобуті у повністю зіграних поєдинках.

Десять найбільших перевірених сенсацій сезону за рейтинговим розривом:

Окремо стоїть зустріч Кароліни Плішкової з Амандою Анісімовою в Досі. Чешка перебувала на 418-му місці рейтингу та перемогла четверту ракетку світу, тобто різниця становила 414 позицій.

Однак той матч не був дограний через відмову Анісімової у третьому сеті. Саме тому його варто розглядати окремо від повністю завершених поєдинків.

9 лютого на турнірі WTA 1000 у Досі сталася одна з найбільших несподіванок за формальною різницею рейтингових позицій.

Колишня перша ракетка світу Кароліна Плішкова, яка після тривалої перерви через травму опустилася на 418-те місце, зустрілася з четвертою ракеткою світу Амандою Анісімовою.

Американка виграла першу партію 7:5, проте Плішкова зуміла зрівняти рахунок, перемігши на тайбрейку другого сету.

У третій партії чешка повела 4:1, після чого Анісімова припинила боротьбу через погане самопочуття.

Таким чином, Плішкова офіційно здобула перемогу, хоча зустріч не була завершена.

Різниця між суперницями становила неймовірні 414 позицій.

Водночас цей результат складно назвати класичною сенсацією з погляду майстерності тенісисток. Плішкова раніше очолювала рейтинг WTA, двічі грала у фіналах Grand Slam та виграла 17 титулів на рівні WTA.

Її надзвичайно низький рейтинг був передусім наслідком тривалої відсутності через травму, а не реальним відображенням ігрового рівня.

29 травня ще одна тенісистка із 170-го місця рейтингу здобула гучну перемогу.

Швейцарка Джил Тайхманн у третьому раунді Ролан Гаррос обіграла десяту ракетку світу Кароліну Мухову — 6:1, 7:5.

Різниця між суперницями становила 160 позицій.

Особливо несподіваним виявився розвиток другого сету. Тайхманн поступалася 1:5, однак виграла шість геймів поспіль та завершила зустріч без необхідності проводити третю партію.

Для 28-річної швейцарки це була дев'ята перемога над тенісистками з топ-10 за кар'єру, але перша після березня 2023 року.

Свого часу Тайхманн піднімалася на 21-ше місце світового рейтингу. Однак проблеми зі здоров'ям та нестабільні результати змусили її надовго залишити першу сотню.

Таким чином, обидві тенісистки, які у 2026 році перемагали представниць топ-10 з 170-го місця, раніше виступали на значно вищому рівні.

17 червня на трав'яному турнірі WTA 500 у Берліні Паула Бадоса створила ще одну велику несподіванку.

Іспанка, яка посідала 142-ге місце світового рейтингу, перемогла сьому ракетку світу Коко Гофф — 1:6, 6:3, 6:2.

Матч розпочався з повної переваги американки, яка легко виграла перший сет.

Однак Бадоса поступово перехопила ініціативу. Вона значно покращила гру на прийомі та зуміла виграти дві наступні партії.

Цікаво, що перед турніром іспанка мала серію з п'яти поразок поспіль. Перемога над Гофф дозволила їй уперше в сезоні вийти до чвертьфіналу.

Як і Плішкова, Бадоса раніше очолювала рейтинг WTA. Тому її низьке місце в момент зустрічі також було пов'язане з періодами вимушеної відсутності та проблемами зі стабільністю виступів.

Одна з перших великих сенсацій року сталася ще 22 січня на Australian Open.

19-річна чешка Нікола Бартунькова, яка перебувала на 126-й позиції рейтингу, у другому раунді перемогла десяту ракетку світу Белінду Бенчич.

Поєдинок завершився з рахунком 6:3, 0:6, 6:4.

Для Бартунькової це був дебютний турнір Великого шлему в основній сітці. Водночас Бенчич підходила до зустрічі з серією із 12 перемог поспіль.

Попри програний із рахунком 0:6 другий сет, молода чешка змогла зібратися та виграти вирішальну партію.

Ця перемога стала першою над суперницею з топ-10 у кар'єрі Бартунькової.

Надалі її успіх не виявився випадковістю. Упродовж сезону тенісистка продовжила прогресувати, а в жовтні дісталася півфіналу турніру WTA 1000 у Пекіні.

Ще одна гучна сенсація відбулася на US Open.

У четвертому раунді китайська тенісистка Чжен Ціньвень, яка на той момент посідала 121-ше місце рейтингу, перемогла восьму ракетку світу Ігу Швьонтек — 7:5, 6:3.

Різниця становила 113 позицій.

Як і у випадку з Картал, низький рейтинг Чжен значною мірою пояснювався травмою та тривалою відсутністю в турі.

Проте китайська спортсменка досить швидко повернулася до боротьби за найпрестижніші титули.

У жовтні вона виграла домашній турнір WTA 1000 у Пекіні, перемігши у фіналі Мірру Андрєєву — 7:5, 6:4.

Таким чином, тенісистка, яка у вересні перебувала за межами першої сотні, вже наступного місяця стала чемпіонкою одного з найбільших турнірів жіночого сезону.

У рейтингу несподіваних результатів є ще одна українська історія, безпосередньо пов'язана зі Світоліною.

30 червня в першому раунді Вімблдону Дар'я Снігур перемогла свою співвітчизницю з рахунком 7:5, 6:2.

На момент зустрічі Снігур посідала 77-ме місце рейтингу, а Світоліна була восьмою ракеткою світу.

Різниця становила 69 позицій.

Особливо вражає, що в першому сеті Снігур поступалася 0:4, але зуміла переломити хід боротьби та виграти партію 7:5.

Загалом українці знадобилося лише 68 хвилин, щоб здобути перемогу над однією з найкращих тенісисток планети.

Це був уже третій успіх Снігур у матчах проти представниць топ-10 за кар'єру.

Ще одну гучну перемогу українським уболівальникам подарувала Юлія Стародубцева.

У другому раунді Ролан Гаррос вона обіграла другу ракетку світу Єлену Рибакіну — 3:6, 6:1, 7:6, вигравши вирішальний тайбрейк 10:4.

На той момент Стародубцева посідала 55-те місце світового рейтингу. Різниця з Рибакіною становила 53 позиції.

Хоча рейтинговий розрив був меншим, ніж у випадку зі Снігур, перемога над другою ракеткою світу стала одним із найважливіших досягнень у кар'єрі українки.

Окремої уваги заслуговують сенсації, у яких рейтингова різниця не обов'язково була рекордною, але переможена тенісистка перебувала на самій вершині світового тенісу.

20 серпня в Цинциннаті 35-та ракетка світу Сара Бейлек перемогла лідерку рейтингу Аріну Сабалєнку — 7:6, 6:4.

Для 20-річної чешки це був перший успіх проти представниці топ-10.

Причому в другому сеті Сабалєнка вела 4:1, але Бейлек виграла п'ять геймів поспіль та завершила матч на свою користь.

Ще один показовий випадок стався 14 жовтня в Ухані.

Американка Енн Лі обіграла другу ракетку світу Сабалєнку з рахунком 3:6, 6:4, 7:6.

Особливість цієї зустрічі полягала в тому, що американці знадобилося десять матчболів, щоб остаточно зламати опір фаворитки.

Вона не реалізувала дев'ять попередніх можливостей, але все ж завершила боротьбу на свою користь у тайбрейку третього сету.

Це стала найбільш статусна перемога в кар'єрі Лі з погляду рейтингу суперниці.

Статистика нинішнього сезону демонструє незвичайну тенденцію.

Серед тенісисток, які перемагали суперниць із топ-10, перебуваючи за межами першої сотні, чимало колишніх представниць світової еліти.

Плішкова та Бадоса раніше очолювали рейтинг WTA. Чжен Ціньвень була олімпійською чемпіонкою та учасницею фіналу Australian Open, Джил Тайхманн входила до топ-25, а Картал до травми наближалася до першої сороківки.

Це пояснюється особливостями рейтингової системи WTA.

Очки нараховуються за результати протягом останніх 52 тижнів. Якщо спортсменка пропускає значну частину сезону, вона поступово втрачає здобуті раніше бали, навіть якщо її реальний ігровий рівень залишається високим.

Саме тому зустріч шостої та 170-ї ракеток світу не завжди означає настільки велику різницю в майстерності, як це може здатися за цифрами рейтингу.

Водночас перемоги в таких матчах усе одно залишаються вагомими досягненнями, особливо коли йдеться про пізні стадії турнірів WTA 1000 або Grand Slam.

Після перемоги над Світоліною британка стала авторкою найбільшого підтвердженого рейтингового розриву серед повністю зіграних матчів сезону, в яких тенісистка за межами топ-50 перемагала представницю першої десятки.

Раніше найвищий показник серед таких зустрічей належав Джил Тайхманн — 160 позицій.

Картал перевершила його на чотири місця.

При цьому важливо розрізняти формальні рейтингові сенсації та перемоги над найсильнішими суперницями. У першій категорії виділяється Плішкова, але її зустріч з Анісімовою завершилася достроково. За статусом переможеної тенісистки особливо вирізняються успіхи Бейлек та Енн Лі проти Сабалєнки.

Для Світоліної поразка в Ухані стала другою в сезоні від суперниці, яка перебувала значно нижче в рейтингу. Раніше українка поступилася Снігур на Вімблдоні.

Натомість для Картал перемога відкрила шлях до першого півфіналу WTA 1000 у кар'єрі, де її наступною суперницею стане латвійка Єлєна Остапенко.

Водночас англійський футбол знає й переконливіші розгроми в головному клубному турнірі Європи. Абсолютний рекорд серед представників Англії належить «Ліверпулю», який у 2007 році переміг «Бешикташ» із рахунком 8:0.

Загалом, якщо враховувати основні стадії Ліги чемпіонів із сезону 1992/93, англійські клуби здобули 18 перемог із різницею щонайменше в шість м'ячів. Найчастіше подібними результатами відзначалися «Ліверпуль» та «Арсенал».

Матч проти «Фенербахче» перетворився на справжній бенефіс господарів «Вілла Парк».

Уже на 12-й хвилині рахунок відкрив Йоган Манзамбі, який святкував своє 21-річчя та вперше вийшов у стартовому складі команди в Лізі чемпіонів.

Головним героєм першого тайму став Ніколас Джексон. Нападник оформив дубль, відзначившись на 31-й та 39-й хвилинах, завдяки чому господарі пішли на перерву з перевагою 3:0.

У другій половині зустрічі естафету перехопив Росс Барклі. Англійський півзахисник забив із пенальті на 68-й хвилині, а ще через чотири хвилини оформив дубль.

Остаточний результат на 90-й хвилині встановив Теммі Абрагам — 6:0.

Цікаво, що «Астон Вілла» володіла м'ячем лише 42% ігрового часу, проте завдала десять ударів у площину воріт. Для порівняння, турецька команда мала чотири точні удари.

Перемога дозволила бірмінгемцям продовжити серію до 11 домашніх перемог поспіль у єврокубках, а також встановити новий клубний рекорд за найбільшою різницею м'ячів в одному європейському матчі.

Проте в загальному рейтингу найбільших перемог англійських клубів у Лізі чемпіонів результат 6:0 не є унікальним.

6 листопада 2007 року «Ліверпуль» встановив рекорд, який ніхто не зміг перевершити.

У четвертому турі групового етапу команда Рафаеля Бенітеса приймала «Бешикташ» на «Енфілді». Перед цією зустріччю мерсисайдці набрали лише одне очко у трьох матчах і ризикували достроково втратити шанси на плей-оф.

Однак замість чергової невдачі вболівальники побачили історичний розгром — 8:0.

Йоссі Бенаюн оформив хет-трик, Пітер Крауч та Раян Бабел забили по два м'ячі, а ще один гол на свій рахунок записав Стівен Джеррард.

До перерви господарі вели лише 2:0, проте в другому таймі забили ще шість разів.

Цікаво, що за два тижні до цього «Ліверпуль» програв «Бешикташу» на виїзді з рахунком 1:2.

Перемога 8:0 стала найбільшою в історії Ліги чемпіонів за різницею м'ячів. Лише у грудні 2015 року мадридський «Реал» повторив це досягнення, розгромивши шведський «Мальме» з аналогічним рахунком.

Станом на жовтень 2026 року ці два результати залишаються абсолютними рекордами турніру без урахування кваліфікації.

Нижче наведено матчі основних стадій турніру починаючи з сезону 1992/93, у яких англійські команди перемагали з різницею в шість або більше голів.

Загалом сім англійських клубів хоча б одного разу здобували настільки переконливу перемогу в основних стадіях Ліги чемпіонів.

Водночас варто відрізняти матчі, у яких команда просто забила шість голів, від перемог із різницею у шість м'ячів. Наприклад, нещодавня перемога «Ліверпуля» над ЛАСК (6:3) не потрапила до рейтингу, адже різниця становила лише три голи.

Якщо підрахувати кількість перемог із різницею щонайменше в шість м'ячів, перше місце розділять два англійські клуби.

Кількість таких перемог у Лізі чемпіонів:

Особливо цікавою є статистика «Ліверпуля».

Крім історичних 8:0 проти «Бешикташа», мерсисайдці двічі вигравали з рахунком 7:0 протягом одного календарного року.

17 жовтня 2017 року англійці розгромили словенський «Марибор» на виїзді, а 6 грудня повторили результат у домашньому матчі проти московського «Спартака».

Ще один великий успіх припав на жовтень 2022 року. Тоді команда Юргена Клоппа обіграла шотландський «Рейнджерс» із рахунком 7:1, а Мохамед Салах оформив найшвидший хет-трик в історії Ліги чемпіонів — за 6 хвилин 12 секунд.

Останню перемогу з різницею в шість голів «Ліверпуль» здобув 28 січня 2026 року, розгромивши азербайджанський «Карабах» (6:0).

Таким чином, саме мерсисайдці залишаються авторами найбільшого розгрому серед англійських клубів, хоча за кількістю таких перемог вони вже не мають одноосібного лідерства.

Лондонський «Арсенал» також п'ять разів перемагав із різницею щонайменше в шість голів.

Перший подібний результат команда Арсена Венгера показала 23 жовтня 2007 року, коли розгромила празьку «Славію» з рахунком 7:0.

Сеск Фабрегас та Тео Волкотт оформили по дублю, а ще по одному голу забили Александер Глєб і Ніклас Бендтнер. Один м'яч став автоголом.

Цікаво, що вже за два тижні «Ліверпуль» перевершив цей результат, перемігши «Бешикташ» 8:0.

У вересні 2010 року «Арсенал» розгромив португальську «Брагу» — 6:0. По два м'ячі забили Фабрегас та Карлос Вела.

У жовтні 2016-го лондонці повторили рахунок у поєдинку з болгарським «Лудогорцем». Тоді Месут Озіл оформив свій перший хет-трик у Лізі чемпіонів.

У листопаді 2023 року команда вже під керівництвом Мікеля Артети перемогла французький «Ланс» — 6:0.

Однак найбільш незвичайним став розгром нідерландського ПСВ у березні 2025 року.

В 1/8 фіналу Ліги чемпіонів «Арсенал» виграв на виїзді з рахунком 7:1, ставши першою командою в історії турніру, якій вдалося забити сім голів у гостьовому матчі плей-оф.

Це залишається найбільшою виїзною перемогою лондонців у Лізі чемпіонів.

За кількістю найбільших розгромів третє місце посідає «Манчестер Сіті» — три перемоги.

У листопаді 2018 року команда Пепа Гвардіоли розгромила донецький «Шахтар» із рахунком 6:0.

Головним героєм зустрічі став Габріел Жезус, який оформив хет-трик, зокрема реалізувавши два пенальті. Ще по одному м'ячу забили Давід Сільва, Рахім Стерлінг та Ріяд Марез.

У березні 2019 року «містяни» перевершили власне досягнення, перемігши «Шальке» 7:0 в 1/8 фіналу ЛЧ.

Проте ще більш пам'ятним виявився матч проти «РБ Лейпциг» 14 березня 2023 року.

Англійський клуб знову переміг із рахунком 7:0, але головним героєм став Ерлінг Холанд.

Норвезький нападник забив одразу п'ять м'ячів, повторивши індивідуальний рекорд турніру, який раніше встановлювали Ліонель Мессі та Луїс Адріано.

При цьому Холанду знадобилося лише 63 хвилини на полі.

У тому самому сезоні «Манчестер Сіті» вперше у своїй історії виграв Лігу чемпіонів, здолавши у фіналі «Інтер» — 1:0.

Окремо варто згадати один із найвідоміших матчів в історії англійського футболу.

10 квітня 2007 року «Манчестер Юнайтед» приймав італійську «Рому» в матчі-відповіді чвертьфіналу Ліги чемпіонів.

У першій зустрічі римляни перемогли 2:1, тому англійцям необхідно було відіграватися.

Проте команда Алекса Фергюсона не просто виконала завдання, а буквально знищила суперника — 7:1.

Майкл Каррік і Кріштіану Роналду оформили по дублю, а ще по одному голу забили Алан Сміт, Вейн Руні та Патріс Евра.

Вже на 19-й хвилині «Юнайтед» вигравав 3:0, а перед перервою рахунок став 4:0.

Підсумкова перемога з різницею у шість голів стала найбільшою в історії чвертьфіналів Ліги чемпіонів на той момент.

На відміну від багатьох інших розгромів, які відбувалися на груповому етапі, манкуніанці досягнули такого результату в плей-оф проти одного з провідних італійських клубів.

Ще два англійські клуби мають у своєму активі особливі розгроми.

«Челсі» двічі перемагав із рахунком 6:0.

21 жовтня 2014 року лондонці розгромили словенський «Марибор». Дідьє Дрогба відзначився з пенальті, а Еден Азар оформив дубль.

12 вересня 2017 року «Челсі» повторив цей результат у матчі проти азербайджанського «Карабаха».

Для лондонського клубу це залишаються дві найбільші перемоги в історії виступів у Лізі чемпіонів.

Водночас не варто забувати про «Лідс», який у сезоні 2000/01 несподівано дістався півфіналу турніру.

26 вересня 2000 року команда Девіда О'Лірі розгромила турецький «Бешикташ» — 6:0.

Цікаво, що через сім років саме цей турецький клуб зазнав найбільшої поразки в історії Ліги чемпіонів — 0:8 від «Ліверпуля».

Таким чином, «Бешикташ» двічі ставав суперником, проти якого англійські команди встановлювали одні зі своїх найпереконливіших результатів.

Розгром «Астон Вілли» став частиною надзвичайно результативного другого туру Ліги чемпіонів.

Загалом п'ять представників Англії забили 17 м'ячів, хоча виграти всі матчі не змогли.

Результати англійських клубів у другому турі ЛЧ 2026/27:

У підсумку англійські клуби здобули три перемоги та зазнали двох поразок.

Загальна різниця забитих і пропущених м'ячів — 17:9.

Найрезультативнішими виявилися «Ліверпуль» та «Астон Вілла», які разом забили 12 із 17 голів англійських команд.

Для порівняння, п'ять іспанських клубів виграли всі свої матчі другого туру, забивши 16 м'ячів і пропустивши сім.

Отже, за загальною кількістю голів англійці навіть випередили представників Ла Ліги, проте поступилися їм за набраними очками.

Окремої уваги заслуговує «Манчестер Сіті», який забив два м'ячі ПСЖ, але пропустив чотири. Це ще раз показує, що висока результативність не завжди гарантує успішний результат.

Після розгрому «Фенербахче» з рахунком 6:0 «Астон Вілла» приєдналася до невеликої групи англійських клубів, які перемагали суперників із різницею щонайменше в шість голів.

Проте до абсолютного рекорду їй не вистачило ще двох забитих м'ячів.

Показово, що за понад три десятиліття існування Ліги чемпіонів у сучасному форматі перемог із різницею у вісім голів було лише дві — «Ліверпуля» над «Бешикташем» і мадридського «Реала» над «Мальме».

Навіть такі атакувальні команди, як «Барселона» Ліонеля Мессі, «Баварія» Роберта Левандовського та «Манчестер Сіті» Ерлінга Холанда, не змогли перевершити цей показник.

Утім, результативність Ліги чемпіонів продовжує зростати. Другий тур нинішнього розіграшу приніс рекордні 78 голів, що свідчить про дедалі більш відкритий характер матчів.

І хоча «Астон Вілла» поки не наблизилася до абсолютного рекорду, перемога 6:0 стала важливою сторінкою в історії бірмінгемського клубу.

Раніше, 18 вересня, Федорівський забив історичний м'яч у ворота «Чорноморця» (1:1), ставши лише четвертим воротарем, який відзначався голом у найвищому дивізіоні чемпіонату України.

Таким чином, після дев'яти турів в активі голкіпера один забитий м'яч та одна результативна передача. Ба більше, за офіційно завершеними матчами Федорівський став одним із найрезультативніших гравців власної команди за системою «гол+пас».

Настільки незвична статистика змушує згадати інших українських воротарів, які не обмежувалися порятунком власних воріт, а безпосередньо впливали на результативність своїх команд.

У дев'ятому турі УПЛ «Оболонь» приймала рівненський «Верес» на домашньому стадіоні в Києві.

Господарі відкрили рахунок на 21-й хвилині завдяки голу Артема Кулаковського. Після перерви рівняни залишилися в меншості: на 54-й хвилині за грубий фол вилучили Давіда Нійо.

Остаточний рахунок було встановлено на 84-й хвилині, коли несподівано в центрі уваги опинився голкіпер «Оболоні».

Федорівський виконав довгий удар від власних воріт. М'яч перелетів захисників «Вереса», після чого Ігор Мединський вийшов на ударну позицію та переграв воротаря суперників Валентина Гороха.

Результативну передачу записали на рахунок Федорівського.

Для «Оболоні» перемога стала першою у нинішньому чемпіонаті, а голкіпер записав до свого активу вже другу результативну дію за сезон.

Після матчу сам воротар із гумором прокоментував свої незвичайні досягнення, зазначивши, що для повної колекції йому залишилося забити ще й зі штрафного.

Майже місяцем раніше Федорівський увійшов до історії українського футболу.

18 вересня в сьомому турі УПЛ «Оболонь» зустрічалася з одеським «Чорноморцем» на виїзді.

Кияни поступалися 0:1, а час до завершення матчу стрімко спливав. На 90+2-й хвилині гості заробили кутовий, після чого Федорівський залишив власні ворота та вирушив до штрафного майданчика суперника.

Сергій Суханов виконав подачу, а голкіпер «Оболоні» ударом головою відправив м'яч у сітку.

Зустріч завершилася нічиєю 1:1, а Федорівський став лише четвертим воротарем-бомбардиром за всю історію найвищого дивізіону чемпіонату України.

Ба більше, він виявився лише другим голкіпером, якому вдалося відзначитися не з пенальті, а безпосередньо з гри.

Попередній подібний випадок стався майже 16 років тому.

Історія українського чемпіонату налічує понад три десятиліття, але за весь цей час голами відзначилися лише чотири воротарі.

Загалом на їхньому рахунку дев'ять забитих м'ячів, із яких сім були проведені з пенальті та ще два — після подач із кутових.

Усі воротарі-бомбардири в історії чемпіонату України:

Цікаво, що сім із дев'яти голів були забиті ще до початку 1997 року. Після цього воротарі відзначалися лише двічі — у 2010 та 2026 роках.

Рекордсменом української першості за кількістю забитих м'ячів серед голкіперів залишається Михайло Бурч.

Воротар луцької «Волині» відзначився п'ять разів у перших двох сезонах незалежного чемпіонату України. Всі свої м'ячі він забив із пенальті.

Особливо результативним виявився 1992 рік, коли Бурч чотири рази реалізував одинадцятиметрові удари.

18 березня він приніс «Волині» перемогу над «Дніпром» (1:0), 30 березня став автором єдиного гола у зустрічі з тернопільською «Нивою», а у квітні двічі відзначився у воротах харківського «Металіста».

Останній, п'ятий гол Бурч забив 19 березня 1993 року у переможному матчі проти «Кривбаса» (3:1).

Цікаво, що три з п'яти його м'ячів ставали переможними для луцького клубу.

За понад 34 роки ніхто з воротарів так і не зміг наблизитися до цього показника. Найближчий переслідувач має лише два голи.

Другим у рейтингу воротарів-бомбардирів залишається колишній голкіпер одеського «Чорноморця» Олег Суслов.

Його досягнення особливе тим, що обидва м'ячі він забив протягом восьми днів у квітні 1996 року.

Спочатку, 6 квітня, Суслов реалізував пенальті у матчі проти запорізького «Торпедо», який завершився перемогою одеситів із рахунком 3:1.

Уже 13 квітня воротар знову підійшов до одинадцятиметрової позначки та відзначився у виїзному поєдинку з «Дніпром» (2:0).

Таким чином, Суслов забив два голи у двох поспіль матчах чемпіонату, в яких реалізовував пенальті.

Відтоді жоден український воротар не забивав більше одного м'яча протягом одного сезону УПЛ.

Один із найдраматичніших воротарських голів в українському футболі було забито 31 жовтня 2010 року.

Тоді криворізький «Кривбас» приймав київський «Арсенал» у матчі 15-го туру УПЛ.

Господарі поступалися 0:1 після реалізованого Сергієм Закарлюкою пенальті та намагалися врятувати зустріч.

На 90+1-й хвилині «Кривбас» отримав право на кутовий. Воротар Євген Боровик вирушив до чужого штрафного майданчика та після подачі Валерія Куценка ударом головою зрівняв рахунок.

Зустріч завершилася 1:1.

Цей гол став історичним, адже вперше в найвищому дивізіоні України воротар забив не з пенальті, а безпосередньо з гри.

Після цього протягом майже 16 років подібних випадків не було.

Цікаво, що Федорівський у вересні 2026 року практично повністю повторив сценарій Боровика: обидва голкіпери забили головою після кутового в компенсований час та врятували свої команди від поразки, встановивши рахунок 1:1.

Якщо воротарські голи трапляються надзвичайно рідко, то результативні передачі останнім часом стали помітно частішим явищем.

За даними УПЛ та статистичної платформи Wyscout, від сезону 2018/19 до жовтня 2025 року в українському чемпіонаті було зафіксовано шість асистів голкіперів.

При цьому чотири з них припали на один сезон — 2025/26.

Після асисту Федорівського проти «Вереса» у жовтні 2026 року кількість підтверджених гольових передач у цьому статистичному переліку збільшилася до семи.

Воротарі, які віддавали результативні передачі в УПЛ із сезону 2018/19:

Таким чином, Федорівський став єдиним воротарем із цього переліку, який віддав дві результативні передачі.

Водночас варто враховувати, що систематизована статистика Wyscout для УПЛ доступна лише із сезону 2018/19. Тому називати два асисти абсолютним історичним рекордом без перевірки попередніх чемпіонатів було б некоректно.

Цікаво, що результативні дії голкіпера столичного клубу не обмежуються нинішнім сезоном.

13 вересня 2025 року «Оболонь» приймала київське «Динамо» в матчі п'ятого туру чемпіонату.

Господарі поступалися з рахунком 1:2, коли в компенсований час отримали право на штрафний удар.

Федорівський виконав довгу подачу, а Денис Устименко ударом головою зрівняв рахунок — 2:2.

Таким чином, воротар оформив свій перший асист в УПЛ, допомігши команді відібрати очки в одного з фаворитів чемпіонату.

Між першою та другою результативними передачами Федорівського минуло трохи більше року.

За цей час він також устиг забити гол, фактично сформувавши незвичайну для воротаря статистику з трьох результативних дій у двох сезонах.

Один із найважливіших воротарських асистів останніх років належить Олексію Паламарчуку.

25 жовтня 2025 року голкіпер ЛНЗ довгою передачею вивів на ударну позицію Проспера Обаха в матчі проти «Металіста 1925».

Нападник скористався помилкою захисників та забив єдиний гол зустрічі. ЛНЗ переміг 1:0 та тимчасово очолив турнірну таблицю УПЛ.

Інший цікавий випадок стався 29 серпня того ж року. Воротар «Зорі» Микита Турбаєвський асистував Артему Слесарю в поєдинку проти «Полтави», який луганці виграли з рахунком 4:1.

Ще раніше, 11 серпня, голкіпер «Кудрівки» Антон Яшков довгою передачею допоміг Артему Лєгостаєву забити у ворота «Зорі». Утім, його команда поступилася 1:2.

Окремо варто відзначити Павла Ісенка. 27 квітня 2025 року воротар «Ворскли» асистував Навіну Малишу, який на 90+3-й хвилині встановив остаточний рахунок у переможному матчі проти «Вереса» — 3:0.

Найдавніша результативна передача з цього переліку належить Євгену Пасту.

12 травня 2019 року воротар чернігівської «Десни» допоміг Олександру Філіппову забити другий гол у зустрічі з «Олімпіком» (2:1).

Зростання кількості гольових передач голкіперів пов'язане зі зміною тактичних вимог до цієї позиції.

У сучасному футболі воротар дедалі частіше стає повноцінним учасником розіграшу м'яча. Окрім коротких передач захисникам, команди активно використовують довгі паси для швидкого переходу від оборони до атаки.

Особливо ефективним цей прийом стає проти суперників, які високо піднімають лінію захисту.

Точний удар від воріт або довга передача голкіпера здатні миттєво вивести нападника віч-на-віч із суперником.

Саме за таким сценарієм Федорівський допоміг Мединському забити другий гол «Вересу».

Показовою є статистика сезону 2025/26. Тоді чотири різні воротарі відзначилися результативними передачами. Для порівняння, протягом шести сезонів із 2019/20 до 2024/25 був зафіксований лише один такий випадок.

Це може свідчити про поступове збільшення ролі воротарів у побудові атак, хоча невелика кількість епізодів поки не дозволяє називати тенденцію остаточно сформованою.

Найбільш несподіваний факт полягає в тому, що після дев'ятого туру воротар має більше результативних дій, ніж більшість польових гравців його команди.

В активі Федорівського два бали за системою «гол+пас».

По дві результативні дії також мають Сергій Суханов та Андрій Маткевич, однак частина їхніх показників припадає на незавершений матч проти «Кривбаса», який було перервано.

В офіційно завершених зустрічах Федорівський є одним із лідерів «Оболоні» за цим показником.

Звісно, воротар не зобов'язаний регулярно забивати чи асистувати. Його головне завдання — надійно захищати власні ворота.

Однак саме такі нестандартні результативні дії нерідко приносять командам важливі очки.

У вересні Федорівський своїм голом врятував «Оболонь» від поразки «Чорноморцю», а в жовтні результативною передачею допоміг команді здобути першу перемогу в сезоні.

За понад три десятиліття існування чемпіонату України воротарі забили лише дев'ять м'ячів. І один із них належить Федорівському, який тепер додав до свого доробку ще й асист.

• Читайте також: Дружина Луніна показала, як Андрій відпочиває після тренувань у Мадриді

На кадрах можна побачити, як Лунін проводить час із сином: гуляє з ним, тримаючи за руку, грається, катається на атракціонах тощо. Відео вийшло дуже милим і зворушливим, розкривши ніжну та турботливу батьківську сторону футболіста.

Публикация от Andrii 💙 (@lunin_andrii)

Нагадаємо, син у Андрія та Анастасії народився у травні 2022 року. Подружжя назвало його Андрієм.

Зазначимо, що в поточному сезоні Лунін ще не виходив на поле за Реал в офіційних матчах. Передбачається, що він гратиме в Кубку Іспанії, де «бланкос» почнуть виступати лише в грудні.

Публикация от Andrii 💙 (@lunin_andrii)

• Читайте також: Дівчина Мудрика розповіла про межі публічності у їхніх стосунках

Дівчина оприлюднила знімок, на якому фотографує себе в дзеркалі у тренажерному залі після тренування. Вона позує у зручному спортивному одязі, що складається з легінсів і топа, демонструючи чудову фігуру з плавними формами, підкачаним животом і стрункими ногами.

Нагадаємо, що Ангеліна одружена з футболістом французького «ПСЖ» Іллею Забарним. Закохані зустрічалися ще зі школи, а влітку 2023 року одружилися.

Від літа минулого року подружжя живе в Парижі — після того, як Забарний перейшов до «ПСЖ». У поточному сезоні він зіграв за паризький клуб у 3 матчах, не відзначившись результативними діями.

Публикация от Angelina (@angelina.zabarna)

• Читайте також: Квіткова показала домашній затишок із Бражком і своїм сином та підкорила соцмережі милотою

Олександр показав момент під час сніданку, де можна побачити домашню ігуану, яка сидить на обідньому столі біля тарілок із їжею. Вона неквапливо пережовує лист салату, снідаючи разом зі своїми господарями.

Нагадаємо, що Шовковський живе разом зі своєю третьою дружиною Мариною Кутеповою, з якою вони одружилися 2020 року, а почали зустрічатися у 2015-му. В Олександра є двоє дітей від двох попередніх шлюбів — син Владислав і донька Олександра.

Публикация от Oleksandr Shovkovskyi (@oleksandrshovkovskyi)

Додамо, що Шовковський і досі залишається без роботи після того, як у листопаді 2025 року його звільнили з посади головного тренера київського «Динамо». Із киянами він працював на цій посаді два роки й за цей період виграв чемпіонат України сезону-2024/25.

Завдяки цьому результату Бущан увійшов до двадцятки воротарів із найбільшою кількістю «сухих» поєдинків за всю історію чемпіонату України. Він випередив Андрія Кураєва, який завершив кар'єру з 64 такими матчами.

Водночас до абсолютного рекорду ще далеко. Історичний рейтинг очолює колишній воротар «Динамо» Олександр Шовковський, який провів 233 гри без пропущених голів.

За даними Української Прем'єр-ліги, Бущан провів у чемпіонаті України 131 матч, із яких 65 завершив із недоторканими воротами.

Таким чином, голкіпер не пропускав у 49,62% своїх поєдинків — фактично майже в кожній другій грі.

Цікаво, що більшість цих результатів була здобута у складі «Динамо». За київський клуб Бущан провів 63 «сухі» матчі, а ще два — за житомирське «Полісся», кольори якого захищав у сезоні 2025/26.

Перший матч без пропущених м'ячів воротар провів 18 листопада 2017 року, коли «Динамо» на виїзді перемогло кропивницьку «Зірку» з рахунком 2:0.

Найуспішнішим для Бущана за цим показником став сезон 2020/21. Тоді він 13 разів залишав свої ворота недоторканими, допомігши столичній команді виграти чемпіонат України під керівництвом Мірчі Луческу.

Ще 11 таких зустрічей воротар провів у сезоні 2023/24.

У нинішньому розіграші УПЛ Бущан уже чотири рази зіграв «на нуль», завдяки чому і досягнув позначки у 65 поєдинків.

Абсолютним рекордсменом чемпіонату України залишається Олександр Шовковський. Легендарний воротар «Динамо» за свою кар'єру провів 426 матчів у найвищому дивізіоні, з яких 233 завершив без пропущених голів.

Його показник ефективності становить 54,69%. Це означає, що Шовковський залишав ворота недоторканими частіше, ніж у кожному другому поєдинку.

На другому місці перебуває колишній голкіпер «Шахтаря» Андрій Пятов. В його активі 174 матчі без пропущених м'ячів у 344 зустрічах, або 50,58%.

Трійку замикає Олександр Горяїнов, який найбільше запам'ятався виступами за харківський «Металіст». Він зіграв 151 «сухий» матч.

Топ-10 воротарів за кількістю матчів без пропущених голів у чемпіонаті України:

Варто відзначити, що перші п'ять місць посідають воротарі, які перетнули позначку у 100 «сухих» матчів. Водночас лише троє голкіперів в історії УПЛ зуміли провести понад 150 таких зустрічей.

Шовковський випереджає найближчого переслідувача Пятова одразу на 59 поєдинків. При цьому обидва завершили професійні кар'єри, тому їхні історичні показники залишаються незмінними.

Цікавий і той факт, що серед воротарів із топ-10 найбільший відсоток матчів без пропущених голів має саме Шовковський — 54,69%.

За цим показником Бущан із результатом 49,62% уже наблизився до Пятова, хоча загальна кількість проведених ним матчів суттєво менша.

Серед голкіперів, які продовжують виступати в УПЛ, найбільш помітний прогрес останніми сезонами демонструють Георгій Бущан, Євгеній Волинець та Дмитро Різник.

Наприкінці сезону 2025/26 Волинець, який представляє житомирське «Полісся», мав 63 «сухі» матчі. Завдяки цьому він розділив 20–21-ше місця історичного рейтингу з Максимом Старцевим.

Різник, який виступає за донецький «Шахтар», завершив минулий чемпіонат із 62 матчами без пропущених м'ячів за кар'єру.

Бущан на той момент мав 61 такий поєдинок, але вже на старті нового сезону збільшив показник до 65.

Таким чином, лише за кілька місяців голкіпер «Динамо» подолав важливий історичний рубіж.

Водночас до першої десятки йому необхідно ще щонайменше 21 раз зіграти без пропущених голів. Саме 86 таких зустрічей мають В'ячеслав Кернозенко та Юрій Паньків, які замикають топ-10 рейтингу.

Щоб наздогнати Дениса Бойка, який посідає 11-те місце з 84 «сухими» матчами, Бущану потрібно ще 19 таких поєдинків.

Окремо варто згадати найрезультативніших воротарів за кількістю матчів без пропущених голів у сезоні 2025/26.

Лідером став голкіпер черкаського ЛНЗ Олексій Паламарчук. Він зберіг ворота недоторканими в 17 матчах, що стало найкращим результатом чемпіонату.

Лише на одну зустріч відстав Дмитро Різник із «Шахтаря», який провів 16 «сухих» поєдинків у 24 матчах УПЛ.

Третю сходинку розділили одразу троє воротарів: Назар Домчак із «Карпат», Євгеній Волинець із «Полісся» та Данило Варакута з «Харкова» — по 14 матчів без пропущених голів.

Таким чином, лідери минулого сезону продемонстрували досить високі показники надійності.

Особливо відзначився Різник. Голкіпер «Шахтаря» не пропускав у двох третинах своїх матчів чемпіонату, а також сім разів зіграв «на нуль» у 16 єврокубкових зустрічах.

Саме його за підсумками сезону було визнано найкращим воротарем УПЛ за результатами опитування представників клубів.

Досягнення Георгія Бущана має особливе значення з огляду на кількість матчів, необхідних йому для потрапляння до історичної двадцятки.

На відміну від більшості воротарів у верхній частині рейтингу, які провели понад 200 або навіть 300 зустрічей, голкіпер «Динамо» досягнув позначки у 65 «сухих» ігор лише за 131 матч.

Його відсоток зустрічей без пропущених м'ячів становить 49,62%, тоді як у Горяїнова — 38,62%, Реви — 37,54%, а Долганського — 29,27%.

Звісно, такі показники залежать не лише від індивідуальної майстерності голкіпера, а й від рівня команди, її оборони та стилю гри.

Проте майже 50% «сухих» матчів на досить тривалій дистанції — вагомий статистичний результат.

У нинішньому сезоні Бущан уже чотири рази залишив свої ворота недоторканими. Якщо воротар збереже подібну результативність і надалі, то матиме можливість поступово наближатися до ще вищих позицій історичного рейтингу.

Абсолютний рекорд Шовковського у 233 матчі наразі залишається практично недосяжним для чинних голкіперів українського чемпіонату.

• Читайте також: Тарас Степаненко здивував незвичним вибором книги для читання у вільний час

Дівчина показала свій розкішний образ, у якому відвідала будівлю Парламенту в Лондоні, де поспілкувалася з людьми, які допомагають надавати підтримку Україні.

Для виходу у світ Цуренко обрала строге ділове вбрання — штани із сорочкою та піджак. Також вона побувала в українському салоні краси Backstage Beauty Salon у Лондоні, де їй зробили красивий макіяж.

Публикация от Lesia Tsurenko (@lesiatsurenko)

Українські професіонали у сфері краси ніколи не розчаровують 🇺🇦@backstagesalon.uk 🤍 Тим часом життя зараз рухається у шаленому темпі, і я в захваті 🐥, — йдеться у підписі до публікації українки

За наступні 17 сезонів Мессі зіграв за «Барселону» 778 офіційних матчів, забив 672 голи, віддав 305 результативних передач і виграв 35 трофеїв. Він переписав десятки рекордів, шість разів отримав «Золотий м'яч», виступаючи за каталонський клуб, а згодом довів загальну кількість цих нагород до восьми.

Проте почалося все зі звичайної заміни наприкінці каталонського дербі.

У сьомому турі чемпіонату Іспанії сезону 2004/05 «Барселона» зустрічалася з принциповим суперником — «Еспаньйолом».

Поєдинок проходив на Олімпійському стадіоні імені Льюїса Компаніса, який тоді був домашньою ареною «Еспаньйола».

Каталонським грандом керував Франк Райкард, а в команді вже виступали Роналдінью, Самуель Ето'о, Хаві, Андрес Іньєста та Деку.

Останній відкрив рахунок уже на дев'ятій хвилині зустрічі. Цей гол так і залишився єдиним у матчі.

На 82-й хвилині Райкард вирішив замінити автора забитого м'яча. Замість Деку на поле вийшов 17-річний аргентинець Ліонель Мессі, який отримав 30-й ігровий номер.

На момент дебюту йому було лише 17 років, три місяці та 22 дні.

Мессі провів на полі приблизно вісім хвилин основного часу. Він не забив і не віддав результативної передачі, проте саме ця поява стала початком однієї з найуспішніших кар'єр в історії світового футболу.

«Барселона» перемогла з рахунком 1:0, а юний аргентинець отримав свої перші офіційні хвилини у складі основної команди.

Цікаво, що до цього Мессі вже виходив за першу команду каталонців у товариському матчі проти «Порту» 16 листопада 2003 року. Однак саме зустріч з «Еспаньйолом» вважається його офіційним дебютом.

Дебютний сезон аргентинця не був насичений ігровою практикою. Мессі поступово отримував довіру Райкарда, тренувався поруч із досвідченими зірками та намагався закріпитися в основній команді.

Першого офіційного гола довелося чекати до 1 травня 2005 року.

Того дня «Барселона» приймала «Альбасете» в матчі Ла Ліги. Аргентинець вийшов на заміну на 88-й хвилині й майже одразу відправив м'яч у ворота, але гол скасували через офсайд.

За кілька хвилин він отримав ще одну можливість.

Роналдінью виконав витончену передачу за спини захисників, а Мессі перекинув м'яч через воротаря, встановивши остаточний рахунок — 2:0.

Так аргентинець забив перший із майбутніх 672 голів за каталонський клуб.

На той момент він став наймолодшим автором гола «Барселони» в чемпіонаті Іспанії. Згодом це досягнення перевершили інші футболісти, але сам епізод залишився одним із найвідоміших моментів початку його кар'єри.

На початку виступів за основну команду Мессі грав під номером 30. Саме з ним він дебютував у жовтні 2004 року та забив свій перший гол.

Пізніше аргентинець отримав 19-й номер, а влітку 2008 року, після відходу Роналдінью, став власником легендарної десятки.

Цей момент символічно збігся з початком нової епохи в історії «Барселони».

Команду очолив Пеп Гвардіола, який побудував один із найсильніших колективів в історії клубного футболу.

У сезоні 2008/09 каталонці виграли Ла Лігу, Кубок Іспанії та Лігу чемпіонів. У фіналі останньої Мессі забив знаменитий гол головою у ворота «Манчестер Юнайтед», допомігши команді перемогти 2:0.

До завершення 2009 року «Барселона» виграла ще три трофеї, встановивши історичне досягнення — шість титулів протягом одного календарного року.

У 2011 році каталонці знову тріумфували в Лізі чемпіонів, а Мессі вкотре забив у фіналі проти «Манчестер Юнайтед».

Ще один великий успіх прийшов у 2015 році, коли аргентинець разом із Неймаром та Луїсом Суаресом сформував знамените атакувальне тріо MSN.

Тоді «Барселона» вдруге у своїй історії виграла требл, здобувши чемпіонство Іспанії, національний кубок і Лігу чемпіонів.

За час виступів у «Барселоні» Мессі встановив низку досягнень, які досі залишаються орієнтиром для найкращих футболістів світу.

Аргентинець став рекордсменом клубу за кількістю офіційних матчів, забитих м'ячів, результативних передач і виграних трофеїв.

Головні досягнення Мессі в «Барселоні»:

• 778 офіційних матчів — клубний рекорд.
• 672 забиті голи — найбільше в історії клубу.
• 305 результативних передач — за статистикою «Барселони».
• 474 голи в Ла Лізі — абсолютний рекорд чемпіонату Іспанії.
• 50 голів у сезоні Ла Ліги 2011/12 — рекорд одного розіграшу.
• 73 голи в усіх клубних турнірах сезону 2011/12.
• 91 гол за календарний 2012 рік — світовий рекорд із урахуванням матчів за клуб і збірну.
• 35 трофеїв у складі «Барселони».

Окремо варто згадати 2012 рік, який став одним із найрезультативніших в історії футболу.

Протягом 12 місяців Мессі забив 91 м'яч: 79 за «Барселону» та ще 12 за збірну Аргентини.

Попередній рекорд належав німецькому нападнику Герду Мюллеру, який у 1972 році відзначився 85 разів.

Мессі перевершив це досягнення, встановивши показник, який залишається одним із найвідоміших індивідуальних рекордів у світовому спорті.

За час виступів у першій команді «Барселони» аргентинець виграв усі головні клубні турніри.

Трофеї Мессі з каталонським клубом:

• 10 чемпіонств Іспанії.
• 7 Кубків Іспанії.
• 8 Суперкубків Іспанії.
• 4 Ліги чемпіонів.
• 3 Суперкубки УЄФА.
• 3 клубні чемпіонати світу.

Загалом — 35 трофеїв.

Першим великим титулом Мессі стало чемпіонство Іспанії в сезоні 2004/05, а останнім — Кубок Іспанії 2020/21.

Цікаво, що на момент його офіційного дебюту в 2004 році «Барселона» мала 61 великий трофей за свою історію. Коли аргентинець залишив команду у 2021 році, їхня кількість зросла до 96.

Фактично понад третину головних трофеїв у клубній історії на момент його відходу було здобуто за період виступів Мессі в першій команді.

У серпні 2021 року Мессі залишив «Барселону» після 17 сезонів у першій команді. Попри бажання футболіста продовжити виступи, фінансові обмеження та правила реєстрації гравців у Ла Лізі не дозволили клубу укласти з ним новий контракт.

Останній офіційний матч за каталонців аргентинець провів 16 травня 2021 року проти «Сельти». Мессі забив єдиний гол своєї команди, яка поступилася з рахунком 1:2.

Після цього він перейшов до ПСЖ, а у 2023 році став футболістом американського «Інтер Маямі».

Водночас головне досягнення на міжнародному рівні прийшло вже після відходу з «Барселони».

У грудні 2022 року Мессі привів збірну Аргентини до перемоги на чемпіонаті світу в Катарі, оформивши дубль у фіналі проти Франції.

Цей титул став завершальним елементом колекції головних футбольних нагород аргентинця.

22 роки тому на Олімпійському стадіоні в Барселоні вболівальники побачили звичайну заміну наприкінці каталонського дербі.

17-річний футболіст із довгим волоссям і номером 30 на спині вийшов замість Деку, провів на полі кілька хвилин і допоміг команді втримати мінімальну перемогу.

Тоді ніхто не міг передбачити, що саме цей гравець згодом встановить абсолютний рекорд Ла Ліги за кількістю голів, стане восьмиразовим володарем «Золотого м'яча» та виграє чемпіонат світу.

Для «Барселони» той вечір став початком найуспішнішого періоду її історії.

• Читайте також: Дружина Луніна показала, як Андрій відпочиває після тренувань у Мадриді

Єгор виклав добірку світлин, на яких розкрив подробиці свого походу на футбол. Видно, що на трибунах він був разом зі своєю дівчиною Валерією Могильною та агентом Вадимом Шаблієм.

Публикация от Yarmoliuk Yehor (@yarmoliuk_yehor)

Для походу на стадіон Єгор обрав просте, але стильне вбрання, що складалося з темних штанів, світлого пуловера та чорної шкіряної куртки.

Моменти вчорашнього вечора Ліги чемпіонів. Дякую @fcshakhtar за запрошення і вітаю з перемогою 🙌, — так підписав ці фото Ярмолюк

Публикация от Brentford Football Club (@brentfordfc)

Для 32-річної Світоліної нинішній рік став черговим підтвердженням її високого класу. Українка здобула ювілейний 20-й титул у кар'єрі, вп'яте виграла турнір категорії WTA 1000 і вперше дісталася півфіналу Australian Open.

Натомість 24-річна Костюк провела найрезультативніший сезон у кар'єрі. Вона вперше виграла турнір WTA 1000, двічі поспіль вийшла до півфіналів Grand Slam та дебютувала в десятці найкращих тенісисток планети.

Станом на 16 жовтня сумарні призові двох українок у 2026 році становлять 8 735 497 доларів. При цьому різниця між їхніми заробітками виявилася несподівано невеликою.

За даними офіційних профілів WTA, Світоліна отримала у 2026 році 4 423 970 доларів призових. Костюк заробила 4 311 527 доларів.

Таким чином, Еліна випереджає молодшу співвітчизницю лише на 112 443 долари, або приблизно на 2,6%.

Рейтингові показники наведено за офіційним рейтингом від 12 жовтня, а призові — за опублікованими WTA сезонними сумами. Вони включають призові, враховані асоціацією в одиночному та парному розрядах, але не рекламні контракти, спонсорські виплати або інші комерційні доходи.

Загальні заробітки Світоліної за професійну кар'єру вже перевищили 31 мільйон доларів. Костюк за весь час виступів отримала понад 11,1 мільйона.

Варто зазначити, що офіційні призові — це суми до вирахування податків, оплати роботи тренерського штабу, переїздів та інших професійних витрат.

Найприбутковішим турніром Світоліної у 2026 році став престижний ґрунтовий тисячник у Римі.

Українка втретє виграла Internazionali BNL d'Italia, перемігши у фіналі американку Коко Гофф із рахунком 6:4, 6:7, 6:2.

За цей тріумф Еліна отримала приблизно 1,23 мільйона доларів призових у валютному еквіваленті.

Ще близько 838 тисяч доларів їй приніс півфінал Australian Open. Вихід до фіналу турніру WTA 1000 у Дубаї дозволив заробити приблизно 385 тисяч, а півфінал Індіан-Веллса — близько 340 тисяч доларів.

Костюк найбільше заробила завдяки успішному виступу на Вімблдоні. Вихід до півфіналу приніс їй 900 тисяч фунтів стерлінгів — приблизно 1,19 мільйона доларів.

Ще понад мільйон доларів українка отримала за перемогу на турнірі WTA 1000 у Мадриді.

Півфінал Ролан Гаррос додав до її заробітків приблизно 750 тисяч доларів.

Отже, обидві українки отримали значну частину сезонних призових завдяки кільком найуспішнішим виступам. У Світоліної головним джерелом доходу став титул у Римі, а у Костюк — півфінал Вімблдону.

У 2026 році обидві тенісистки виграли по два турніри WTA.

Світоліна розпочала сезон із титулу в Окленді, де у фіналі перемогла китаянку Ван Сіньюй — 6:3, 7:6.

У травні Еліна завоювала трофей у Римі, який став для неї 20-м в одиночному розряді та першим титулом WTA 1000 після повернення в професійний теніс у 2023 році.

Особливо вражає шлях українки до перемоги. У трьох останніх матчах вона послідовно обіграла другу, третю та четверту ракеток світу.

Спочатку Світоліна перемогла Єлену Рибакіну, потім Ігу Швьонтек, а у фіналі — Коко Гофф.

Костюк також провела надзвичайно успішний ґрунтовий відрізок сезону.

У квітні Марта виграла турнір WTA 250 у французькому Руані, здолавши у фіналі іншу українку Вероніку Подрез із рахунком 6:3, 6:4.

А вже за два тижні здобула найбільший титул у кар'єрі — на турнірі WTA 1000 у Мадриді.

У фінальному матчі Костюк перемогла Мірру Андрєєву — 6:3, 7:5.

Це був перший тріумф Марти на турнірах найвищої категорії WTA після Grand Slam. Завдяки перемозі вона піднялася на 15-те місце світового рейтингу, оновивши особистий рекорд на той момент.

Цікаво, що два головні весняні ґрунтові турніри WTA 1000 поспіль виграли саме українки: спочатку Костюк у Мадриді, а потім Світоліна в Римі.

За результатами турнірів Великого шлему перевагу у 2026 році має Марта Костюк.

Українка вперше дісталася півфіналу Ролан Гаррос, а вже через п'ять тижнів повторила досягнення на Вімблдоні.

Світоліна найкращий результат продемонструвала на Australian Open, де також зіграла в півфіналі.

Результати українок на Grand Slam 2026:

Загалом Світоліна здобула 11 перемог в основних сітках чотирьох турнірів Grand Slam, тоді як Костюк — 13.

Для Еліни найуспішнішим став Australian Open. У Мельбурні вона перемогла Мірру Андрєєву та Коко Гофф, але в півфіналі поступилася Аріні Сабалєнці — 2:6, 3:6.

Натомість Костюк розпочала турніри Великого шлему з невдачі, програвши в першому колі Australian Open француженці Ельзі Жакмо після трьох сетів і трьох із половиною годин боротьби.

Однак на ґрунті та траві ситуація кардинально змінилася.

На Ролан Гаррос Марта перемогла Ігу Швьонтек в 1/8 фіналу, а у чвертьфіналі здолала Світоліну — 6:3, 2:6, 6:2.

Це був перший в історії жіночий чвертьфінал Grand Slam між двома українками.

У півфіналі Костюк поступилася Міррі Андрєєвій, але стала першою українською тенісисткою, яка дійшла до цієї стадії Ролан Гаррос в одиночному розряді у Відкриту еру.

На Вімблдоні Марта повторила особистий рекорд на турнірах Великого шлему, обігравши в чвертьфіналі Жасмін Паоліні — 6:3, 6:2.

У боротьбі за вихід до фіналу українка програла майбутній чемпіонці Лінді Носковій — 4:6, 4:6.

Для Світоліної трав'яний мейджор завершився вже в першому колі після поразки від співвітчизниці Дар'ї Снігур — 5:7, 2:6.

На US Open Костюк дійшла до четвертого раунду, де програла Носковій. Світоліна завершила виступ у третьому колі після поразки від Анни Калінської.

Таким чином, Марта виявилася успішнішою на трьох із чотирьох турнірів Великого шлему, а Еліна показала кращий результат лише в Австралії.

Один із найцікавіших показників сезону — успішність українських тенісисток у протистояннях із представницями світової десятки.

19 серпня після перемоги Костюк над Міррою Андрєєвою в Цинциннаті WTA повідомила, що Марта здобула восьму перемогу над суперницями з топ-10 у 2026 році та зрівнялася за цим показником зі Світоліною та Рибакіною.

Відтоді обидві українки залишаються серед найнебезпечніших суперниць для провідних тенісисток світу.

Найгучніші перемоги Світоліної:

• Мірра Андрєєва — Australian Open
• Коко Гофф — Australian Open
• Коко Гофф — Дубай
• Іга Швьонтек — Індіан-Веллс
• Єлена Рибакіна — Рим
• Іга Швьонтек — Рим
• Коко Гофф — Рим
• Аманда Анісімова — Торонто

Особливо вражає, що Світоліна тричі обіграла Гофф упродовж одного сезону.

Найгучніші перемоги Костюк:

• Аманда Анісімова — Брісбен
• Мірра Андрєєва — Брісбен
• Джессіка Пегула — Брісбен
• Джессіка Пегула — Мадрид
• Мірра Андрєєва — Мадрид
• Іга Швьонтек — Ролан Гаррос
• Еліна Світоліна — Ролан Гаррос
• Мірра Андрєєва — Цинциннаті

Найуспішнішою суперницею для Костюк серед представниць топ-10 виявилася Андрєєва, яку вона перемогла тричі протягом року.

Причому українки демонстрували успіхи на різних покриттях. Світоліна найбільше вражала в Римі, а Костюк регулярно перемагала фавориток як на харді, так і на ґрунті.

Станом на 12 жовтня Еліна Світоліна посідає шосте місце світового рейтингу WTA, маючи 5024 очки.

Марта Костюк перебуває на десятому місці з 3910 балами.

Різниця між українками становить 1114 очок.

Однак головне досягнення Костюк полягає не лише в кількості набраних балів, а й у масштабі прогресу.

Марта розпочала сезон на 26-й сходинці, а після US Open вперше увійшла до топ-10 світового рейтингу.

Таким чином, вона стала лише другою українською тенісисткою у Відкриту еру, якій вдалося потрапити до першої десятки WTA в одиночному розряді. Першою була Світоліна, яка у вересні 2017 року піднімалася на третє місце.

Вперше в історії жіночого тенісу дві представниці України одночасно перебувають у топ-10 рейтингу WTA.

Високі результати українок дозволили їм включитися в боротьбу за участь у WTA Finals, який відбудеться з 8 до 15 листопада в Індіан-Веллсі.

Світоліна перебуває в значно вигіднішому становищі. Ще після US Open вона посідала шосте місце в сезонній гонці, набравши 4809 очок, а подальший вихід до чвертьфіналу турніру в Пекіні зміцнив її позиції.

Костюк після американського мейджора була дев'ятою в гонці з 3850 балами. До середини жовтня цей показник зріс до 3910 очок.

Утім, ситуацію для Марти ускладнила поразка від Марії Саккарі вже в першому матчі на турнірі WTA 1000 в Ухані — 6:4, 2:6, 2:6.

Світоліна на цьому ж турнірі дісталася чвертьфіналу, продовживши боротьбу за рейтингові очки та призові.

До Підсумкового турніру потраплять вісім найкращих тенісисток сезону з урахуванням кваліфікаційних правил WTA. Для Еліни це можливість уперше з 2019 року зіграти на WTA Finals, тоді як Марта прагне дебютувати на змаганнях такого рівня.

Якщо порівнювати виступи українок за окремими показниками, кожна має свої переваги.

Світоліна заробила більше призових, перебуває вище у світовому рейтингу та має більший досвід перемог на турнірах WTA 1000. Її тріумф у Римі став одним із найяскравіших досягнень українського тенісу у 2026 році.

Натомість Костюк випереджає співвітчизницю за результатами турнірів Grand Slam. Марта зіграла у двох півфіналах проти одного у Світоліної, а також здобула на дві перемоги більше в основних сітках мейджорів.

За кількістю виграних титулів обидві мають однаковий результат — по два трофеї. Так само українки здобули по вісім перемог над суперницями з топ-10.

Проте головний підсумок полягає в іншому. За один сезон Україна отримала одразу двох тенісисток світової десятки, які сумарно заробили понад 8,7 мільйона доларів, виграли чотири турніри WTA та тричі дісталися півфіналів Grand Slam.

Для Світоліної 2026 рік став продовженням успішної кар'єри на найвищому рівні. Для Костюк — справжнім проривом, який дозволив їй остаточно закріпитися серед світової еліти.

• Читайте також: Квіткова показала домашній затишок із Бражком і своїм сином та підкорила соцмережі милотою

Дівчина оприлюднила ролик, де спочатку можна побачити її з чоловіком, які сидять одне навпроти одного та обіймаються, а потім їх уже втрьох із маленькою донькою, з якою вони всі разом веселяться.

Публикация от MARYNA BEKH-ROMANCHUK (@marynabekh)

До відео додано відповідні підписи: “Це те, що не описати словами 🥹♥️🍼” і “Нам так добре вдвох, але втрьох ми по-справжньому щасливі”. Вони демонструють, що зараз їхня маленька родина живе справжньою казкою та життям мрії, адже вони разом і дуже люблять одне одного.

Публикация от MARYNA BEKH-ROMANCHUK (@marynabekh)

Нагадаємо, що Марина Бех-Романчук уперше стала мамою в лютому цього року. У неї та її чоловіка, колишнього українського плавця Михайла Романчука, народилася донька, яку назвали Софією.

• Читайте також: Дружина Луніна показала, як Андрій відпочиває після тренувань у Мадриді

Тарас виклав придбану в книгарні книгу “Ніколи не йдіть на компроміс. Техніка ефективних переговорів” автора Кріса Восса. До неї він додав підпис “Щоб не втрачати пару годин у потязі 📚”, таким чином зазначивши, що планує прочитати її під час поїздки потягом.

Зазначимо, що книгу написав колишній міжнародний переговірник ФБР, який займався звільненням заручників. У ній розповідається про ефективні тактики та стратегії ведення важливих переговорів, які можна застосовувати в найрізноманітніших сферах життя.

Публикация от Taras Stepanenko (@tarasstepanenko)

За чотири поєдинки італійські команди пропустили 14 м'ячів, забивши дев'ять. Найбільш болючими стали домашні поразки «Інтера» від «Брюгге» (3:4) та «Роми» від мадридського «Реала» (3:4). Не змогли набрати очки й «Наполі», який поступився «Вільярреалу» (1:3), та дебютант турніру «Комо», який програв «Феєнорду» (2:3).

Особливо показово, що три з чотирьох італійських клубів першими відкривали рахунок, але так і не змогли втримати перевагу.

Невдалий виступ представників Серії А став історичним антирекордом.

За інформацією Reuters та La Gazzetta dello Sport, раніше в історії Ліги чемпіонів ще не траплялося випадку, коли всі італійські представники програвали свої матчі в одному турі.

Це означає, що 13–14 жовтня 2026 року увійшли в історію єврокубків як один із найневдаліших ігрових тижнів для клубного футболу Італії.

Причому проблема полягала не лише в результатах, а й у величезній кількості пропущених м'ячів. У середньому представники Серії А пропускали по 3,5 гола за зустріч.

Результати італійських клубів у другому турі ЛЧ:

• «Інтер» – «Брюгге» – 3:4
• «Вільярреал» – «Наполі» – 3:1
• «Феєнорд» – «Комо» – 3:2
• «Рома» – «Реал» – 3:4

Загальний баланс: чотири матчі, чотири поразки, дев'ять забитих і 14 пропущених м'ячів.

Найдраматичнішим матчем італійського провалу стало протистояння «Роми» та мадридського «Реала».

Римляни під керівництвом Джан П'єро Гасперіні вели з рахунком 3:1 ще на 83-й хвилині. Доньєлл Мален оформив дубль, а команда перебувала за лічені хвилини від гучної перемоги над найтитулованішим клубом турніру.

Однак наприкінці зустрічі господарі пережили справжню катастрофу.

На 84-й хвилині Карлос Еспі скоротив відставання, за хвилину Ендрік відновив рівновагу, а на 90-й Антоніо Рюдігер забив переможний м'яч.

Особливо болючим для римлян став спосіб, у який вони пропустили голи: всі три результативні атаки мадридців розпочалися після кутових.

«Реал» здійснив камбек із 1:3 до 4:3 за сім хвилин, а «Рома» втратила три очки в матчі, який практично виграла.

Ця поразка стала показовим прикладом головної проблеми італійських команд у другому турі — нездатності зберігати концентрацію та контролювати гру протягом усіх 90 хвилин.

Ще одним несподіваним результатом стала домашня поразка чинного чемпіона Італії від бельгійського «Брюгге».

Ніколо Трезольді став головним героєм зустрічі, оформивши хет-трик. Нападник відзначився на 30-й, 63-й та 74-й хвилинах.

Лаутаро Мартінес відповів дублем, але навіть цього виявилося недостатньо.

На 87-й хвилині Ромео Верман забив четвертий м'яч гостей, а гол Анжа-Йоана Бонні в компенсований час лише встановив остаточний рахунок — 3:4.

Особливо тривожною для міланців виглядає загальна статистика останніх виступів у Лізі чемпіонів.

Команда, яка доходила до фіналу турніру у 2023 та 2025 роках, програла сім із восьми останніх матчів у ЛЧ.

На старті нинішнього розіграшу «Інтер» спочатку поступився «Реалу» (1:2), а потім «Брюгге» (3:4). Таким чином, після двох турів італійський гранд не має жодного очка, забивши чотири м'ячі та пропустивши шість.

Не менш показовою стала поразка «Наполі» в Іспанії.

Команда Массіміліано Аллегрі відкрила рахунок у матчі проти «Вільярреала» вже на початку першого тайму, однак господарі швидко перехопили ініціативу.

Георгій Мікаутадзе зрівняв рахунок, Сантьяго Моуріньйо вивів іспанців уперед, а наприкінці зустрічі Тані Олувасеї довів результат до 3:1.

Для неаполітанців ця поразка стала другою поспіль у турнірі. У першому турі команда поступилася «Арсеналу» з рахунком 0:1.

Отже, після двох поєдинків «Наполі» залишається без очок, забивши лише один м'яч.

Дещо інша ситуація в дебютанта турніру «Комо».

Команда Сеска Фабрегаса розпочала Лігу чемпіонів із переконливої перемоги над німецьким «Лейпцигом» (4:1), але вже в другому турі не змогла повторити успіх.

У Роттердамі італійці відкрили рахунок завдяки голу Ассана Діао на 18-й хвилині.

Проте вже через дві хвилини Джівай Зехієл відновив рівновагу. У другому таймі Аніс Хадж-Мусса вивів «Феєнорд» уперед, а автогол воротаря гостей Роберта Санчеса збільшив перевагу господарів.

Тасос Дувікас скоротив відставання в компенсований час, але врятувати матч «Комо» вже не встиг — 2:3.

Таким чином, навіть команда, яка найкраще розпочала турнір серед італійських представників, не змогла уникнути загального провалу.

Найбільш показовим контрастом став виступ іспанських клубів.

Поки всі чотири представники Серії А програвали, команди Ла Ліги здобули п'ять перемог у п'яти зустрічах.

«Барселона» розгромила «Галатасарай» (4:1), «Атлетіко» переміг «Манчестер Юнайтед» (2:0), «Вільярреал» обіграв «Наполі» (3:1), «Реал» здійснив камбек проти «Роми» (4:3), а «Бетіс» виявився сильнішим за «Порту» (3:2).

Отже, іспанські клуби набрали максимально можливі 15 очок, забили 16 м'ячів і пропустили сім.

Англійські команди провели тур із трьома перемогами та двома поразками. «Арсенал», «Ліверпуль» та «Астон Вілла» виграли свої матчі, тоді як «Манчестер Юнайтед» і «Манчестер Сіті» поступилися.

Німецькі клуби здобули дві перемоги, одну нічию та зазнали однієї поразки. Французькі представники обмежилися одним успіхом — перемогою ПСЖ над «Манчестер Сіті» (4:2).

Порівняння топ-5 чемпіонатів у другому турі ЛЧ:

Італія стала єдиною серед п'яти провідних європейських ліг, представники якої не здобули жодного очка.

Водночас за результативністю атаки клуби Серії А навіть перевершили представників Бундесліги та Ліги 1. Головною проблемою виявилася саме оборона: жодна з інших топліг не пропустила настільки багато голів за тур.

Після двох ігрових днів ситуація для італійських представників виглядає невтішно.

«Інтер» і «Наполі» програли обидва матчі та залишилися з нулем очок.

«Рома» має один бал завдяки нічиїй із «Фенербахче» (1:1) у першому турі.

Найкращий результат серед італійських команд демонструє «Комо», який набрав три очки після перемоги над «Лейпцигом».

Разом чотири представники Серії А здобули лише чотири очки з 24 можливих. Їхній загальний баланс після восьми матчів — одна перемога, одна нічия та шість поразок.

Для порівняння, п'ять іспанських клубів лише в другому турі заробили 15 балів — майже вчетверо більше, ніж усі італійські представники за два тури.

Проте остаточні висновки робити зарано. Попереду ще шість матчів основного етапу, тому навіть «Інтер» і «Наполі» зберігають можливість виправити ситуацію та пробитися до плей-оф.

Попри різний рівень суперників, у невдалих матчах представників Серії А можна помітити кілька спільних тенденцій.

Насамперед італійські команди не змогли реалізувати перевагу. «Рома», «Наполі» та «Комо» відкривали рахунок, але в підсумку програли.

Другим фактором стали індивідуальні помилки в обороні. «Рома» пропустила тричі після кутових за лічені хвилини, «Наполі» дозволив супернику перехопити ініціативу після помилки під час виходу з оборони, а «Інтер» неодноразово втрачав концентрацію поблизу власних воріт.

Не можна оминути й якість суперників. «Реал» традиційно залишається одним із головних фаворитів Ліги чемпіонів, а «Вільярреал», «Брюгге» та «Феєнорд» продемонстрували, що здатні використовувати навіть короткі відрізки слабкої гри опонентів.

При цьому називати результати другого туру доказом системної кризи всього італійського клубного футболу було б передчасно. Чотири матчі — надто невелика вибірка, а характер поразок відрізнявся.

Однак історичний антирекорд уже встановлено.

Упродовж багатьох років Серія А мала клуби, здатні боротися за перемогу в Лізі чемпіонів. Лише за останні чотири сезони «Інтер» двічі доходив до фіналу головного єврокубка.

Тепер же всі чотири італійські представники одночасно залишилися без очок у межах одного туру. І якщо «Рома» та «Комо» можуть нарікати на втрачений шанс, то становище «Інтера» й «Наполі» після двох поразок уже змушує замислитися про подальші перспективи в турнірі.

• Читайте також: Дружина Шовковського розкрила, як відпочиває з чоловіком із настанням осені

На кадрах можна побачити, як дівчина допомагає своєму 5-річному синові робити поробки з паперу, а поруч у деяких моментах також з’являється Бражко. Він спостерігає за тим, що роблять Даша та Лев, бере участь у їхній роботі, а також ніжно цілує кохану в губи, а дитину — в тім’я.

Нагадаємо, що Даша та Володимир одружилися в червні цього року, а про їхній роман стало відомо навесні 2025-го. Квіткова старша за свого обранця на 4 роки й раніше вже була одружена з українським теле- та радіоведучим Микитою Добриніним. Саме від нього у 2021 році в неї народився син Лев.