У США розробляють ядерний двигун для подорожей на Марс

Космічна агенція оголосила про співпрацю з Міністерством оборони США щодо випробувань ядерного двигуна. Двигун нового типу планують випробувати у космосі вже 2027 року. Очікується, що ним оснащуватимуть ракети для подорожей на Марс.

Деталі

Силову установку розробить компанія Lockheed Martin, а NASA інвестує у це $300 млн. За задумом використання ядерної теплової ракети дозволить скоротити час польоту, що є ключовим компонентом пілотованих місій на Марс, а також збільшити корисне навантаження для наукових досліджень та забезпечити вищу потужність для приладів та зв’язку.

• Гарно зберігся: вчені вважають, що Всесвіт може бути вдвічі старшим

Про потенціал ядерної установки німецький інженер Вернер фон Браун говорив ще задовго до 1968 року, як його ракета Saturn V з хімічним двигуном висадила людей на Місяці. Зрештою це призвело до розробки проєкту під назвою NERVA, який, утім, незабаром скасували.

Традиційний хімічний двигун чудово підходить для запуску ракет з поверхні Землі, однак для переміщення Сонячною системою знадобиться значно більша кількість палива, в чому потенційно може допомогти ядерна силова установка. Основна ідея ядерного двигуна проста: ядерний реактор нагріває паливо, ймовірно, рідкий водень, який розширюється й, проходячи через сопло, створює тягу.

Космічний корабель з ядерним двигуном перебуватиме в обтічнику корисного навантаження ракети Falcon 9 або Vulcan, і виглядатиме майже так само, як верхній ступінь звичайної ракети. Він складатиметься з великого водневого паливного бака, ядерного реактора, опорної конструкції космічного корабля та сопла.

Експеримент важливий не лише з точки зору випробування ядерного двигуна, а й використання водневого палива в космічному транспорті. Досі рідкий водень зберігали в космосі лише кілька днів, оскільки він закипає при температурі вище -253 градуси Цельсія. Місія ж спробує зберегти рідкий водень в ультрахолодному стані протягом кількох місяців.

Раніше колаборація NANOGrav, яка є частиною Міжнародної системи вимірювання пульсарів (IPTA), оголосила про перші вагомі докази існування фону гравітаційних хвиль – низькочастотної вібрації простору-часу, яка, як очікується, пронизує Всесвіт. Це досягнення стало результатом 15 років роботи над створенням детектора гравітаційних хвиль розміром із галактику.