Вкрадені образи: що не так з "Богатирями" Васнєцова і чому це стосується України

Віктор Васнєцов – автор одного з найвідоміших полотен російського мистецтва – “Богатирі”. Проте за позірною “епічністю” ховається не просто міф, а цілий пласт викривлених історичних сенсів. Сюжет із блогу “Розкультурення” досліджує, чому ця картина – не просто “класика”, а ще й чергова красномовна ілюстрація глибокої культурної узурпації.

• Чи була “росія” до Петра I? Брат Капранов ламає російські міфи в новому випуску “ІПсО і люди”

Деталі

Картина Васнєцова “Богатирі” вже понад століття є символом російської живописної школи, нав’язаним у шкільних підручниках, фільмах і медіа як взірець героїчного минулого. Але якщо уважно придивитися, виявиться: за трьома вершниками ховається не героїзм, а вигадка, у якій переплетені історичні підміни, імперська ідеологія та банальна крадіжка.

Соціолог культури Богдан-Олег Горобчук у своєму авторському блозі “Розкультурення” на каналі “Центр дослідження мордоRU” розбирає цю картину по частинах. За його словами, образи, які зображені на полотні – це не достовірна реконструкція київських богатирів, а суміш вигаданих образів, позбавлених історичного контексту:

Найімовірніше, “богатирі” не мають жодного стосунку до реальних українських воїнів, а обличчя та ландшафти – це маніпулятивна вибірка, підігнана під пропагандистське завдання створити ідеалізований образ “русского воїна".

Окрім того, сам пейзаж на полотні – узагальнений, штучний, далекий від реальних географічних локацій, пов’язаних із Київською Руссю. Васнєцов створює міф, у якому стираються сліди української ідентичності, а центральними героями стають персонажі вже не Києва, а вигаданої імперської єдності.

Цей твір, як наголошує Горобчук, – "не просто мистецтво, а хрестоматійний приклад того, як росія глобально обкрадає Україну. В історичному, культурному, символічному сенсі". І саме тому "Богатирі" заслуговують на критичний перегляд, а не бездумне поклоніння.

У час, коли культура стала полем бою не менше, ніж реальні фронти, важливо розпізнавати, де мистецтво перетворюється на інструмент колоніального контролю. І картина Васнєцова – ідеальний приклад того, як імперія малює себе героїнею чужої історії.

Раніше ми писали як "русскіє" билися зі скіфами: провал, що розкрив імперську брехню.