Етика під час війни: як розмовляти з людиною, яка пережила горе

Війна змінила наше ставлення до звичних речей, і комунікація з оточуючими не є винятком. Зараз нам потрібно бути обережнішими у взаємодії з людьми, особливо з тими, хто пережив активні бойові дії і просто з незнайомцями (бо ви не знаєте, що вони пережили).

Зібрали для вас поради психологів, що з цим робити і як вибудовувати комунікацію у воєнний час.

Етика спілкування під час війни

Прості на перший погляд речі можуть викликати травматичні асоціації. Це може бути, наприклад, будинок, домашній улюбленець, літак, звук сирени. Замініть ці образи на альтернативу (замість "батьків" кажіть "дорослі").

Фізичний контакт

Така сама ситуація і з фізичним контактом. Психологи радять бути обережними та поважати особисті межі інших. Якщо ви хочете своїми обіймами висловити підтримку людині, то їй може бути неприємно. Перед цим краще попередьте людину, а ще краще запитайте чи не проти цього кроку. Таке правило слід взяти до уваги на все життя і дотримуватися його не лише з українцями, але й іншими людьми.

Прояв емпатії

Людині потрібно співпереживати, але в жодному разі не шкодуйте її. Натомість вислухайте, підтримайте та підкресліть сильні сторони свого співрозмовника. Адже співпереживанням ви будете корисніші, ніж словами типу "Мені тебе шкода", "бідолашний", якими можна загнати людину в позицію жертви.

Будьте обережні з емоціями

Обережним треба бути з розпитуванням щодо емоційного стану людини, її планів та минулого. Також не питайте людину про її емоції. Натомість краще запитайте, як людина себе почуває психологічно. Що стосується минулого та планів, то перше може викликати в людини неприємні спогади, друге – збентежити і перенести у стан невизначеності.

Також потрібно вміти витримувати емоції інших: якщо людина хоче висловитись, то надайте їй таку можливість. Якщо людина не хоче говорити, то просто спонукайте поруч, якщо вона не проти цього.

Контролюйте оцінні судження

Ми ніколи не були на місці людини, з якою розмовляємо, не відчували її емоцій, тому психологи не рекомендують давати поради чи оцінку. Уникайте таких фраз: "А як ти міг/могла?", "А чому ти вчинив(-ла) саме так?", тому що такі репліки бентежать і змушують прийняти катівну позицію.

Також слід уникати фраз "все буде добре", "час лікує" і так далі, адже ми не можемо гарантувати реалізацію цих тез. Будьте обережними з жартами та сарказмом, адже люди можуть інтерпретувати наше почуття гумору, як насмішку.

Як висловлювати підтримку людини у складній життєвій ситуації

Спочатку спитайте, чи потрібна людині ваша допомога. Переконайтеся, що ви поряд і готові прийти на допомогу, коли вас про це попросять. Але при цьому будьте готові до відмови: у людини може бути не одна причина, чому вона не хоче ділитися своїм досвідом саме з вами або взагалі з будь-ким. Потрібно розуміти, що на розмову з людиною може піти багато ресурсів.

Якщо діалог відбувся, то важливо залишатися відкритим зі своїм співрозмовником і досить конкретним у своїх висловлюваннях, не ставити питання, на які ви не готові почути відповідь, або які можуть спричинити неоднозначну реакцію у людини.

Головне вміння, яке має бути у кожного – навчитися слухати один одного, давати поради лише тоді, коли їх просять, і ніколи не наполягати на своїй правоті.

Не ігноруйте тему війни

Часом мовчання може завдати навіть більшого болю, ніж слова. Для потерпілого важливо, щоб його біль визнали. А мовчання залишає людину віч-на-віч зі своїми переживаннями, але створює відчуття, що ці почуття не важливі і нікому не потрібні.

Якщо вам важко слухати те, що людина пережила, можна просто сказати кілька слів, які покажуть співрозмовнику, що ви її підтримуєте: "Те, що трапилося в твоєму місті, - це дуже страшно".

Стоп-фрази, які не варто казати постраждалим від війни

Психологічні тригери причаїлися у звичайних висловлюваннях, які на перший погляд покликані підтримувати. Уникайте наступних виразів у розмові з постраждалими від війни.

"Я тебе розумію"

Проста форма підтримки, яка може зіграти злий жарт і призвести до знецінення почуттів співрозмовника. Кожен пережив свій унікальний досвід війни. Комусь довелося пожертвувати комфортом та переїхати, а хтось втратив рідну людину.

Для одних ця війна тривала на екрані телефону, а хтось бачив вибухи на власні очі і чекав на обстріл у підвалі.

Кожен різний досвід і в кожного він болить по-своєму. Для психіки цієї людини навіть "незначні" потрясіння з кимось важливі.

Тому замість того, щоб сказати як ви розумієте людину, скажіть:

• те, що ти пережив – жахливо;
• мені дуже шкода, що тобі довелося пройти через це;
• я навіть не уявляю, через що тобі довелося пройти.

Ці висловлювання дають людині впевненість у тому, що її почуття важливі.

"Має радіти, що живий залишився!"

Подібне вираження взагалі знецінюють весь пережитий досвід та горе. Людині потрібен час для усвідомлення того, що він пережив. Тільки тоді він зможе далі жити. На самому початку ніхто не міг знати, що трапиться, але швидше за все, людина себе звинувачує і докоряє. Тому йому дуже потрібна твоя підтримка.

Йому допоможуть такі слова: "Ти маєш право ненавидіти тих, хто зруйнував твій дім та твоє життя".

Люди, які пережили жах війни, буквально наново вчаться радіти життю та посміхатися.

"Усім нам погано"

Справді, кожен має свій унікальний пережитий досвід і кожен має свою травму. Але коли розмовляєте з людиною про це, не можна переводити фокус уваги на суспільство або на себе.

Ще гірше порівнюватиме ситуацію з найгіршими випадками, наприклад:

• всього твій будинок розбомбили, а хтось втратив...
• добре, що хоч твої рідні живі;
• радуйся, що твій дім уцілів.

Будьте в розмові відверті зі співрозмовником і намагайтеся його вислухати та зрозуміти. Адже в розмові є тривожні дзвіночки, які говорять про те, що людина не може самостійно впоратися з пережитою. Або занадто звинувачує себе за свої вчинки чи слова, що намагається покарати себе за це.