День вишиванки: Не просто одяг, а символ любові до всього українського

День вишиванки завжди був важливою подією в житті кожного українця. А з початком повномасштабного російського вторгнення - цей день ще більше набув важливості.

• "Завжди залишався з усмішкою": на фронті загинув стендап-комік і боєць "Азову"

Meta.ua звернулася до українських культурних діячів, наскільки для них важливий цей національний одяг і чи можна любити Україну, не одягаючи вишиванки.

Актор Сергій Кисіль

-Наскільки для вас важлива вишиванка?

-Вишиванка для мене — не просто одяг, а символ любові до свого, до українського. Це код нації, який ми носимо на собі, закодована візерунками історія та пам’ять поколінь. Одяг, що не старіє, бо існує поза часом. Вишиванка — завжди сучасна, стильна й красива. Вона вирізняє нас у світі, надихає й нагадує, ким ми є, звідки йдемо — і куди маємо тримати курс.

Я ношу вишиванку на свята, на сцену, в повсякденному житті. Вона заряджає та об’єднує. Це як захисний щит — духовний і культурний. Коли бачиш багато людей у вишиванках — відчуваєш силу народу, його красу й незламність.

-Чи є у вас улюблена вишиванка?

-Насправді в мене багато вишиванок — різних кольорів, орнаментів, стилів. Кожна має свою історію й енергетику. Є, наприклад, особлива для мене копія вишиванки Назарія Яремчука — пошита й вишита за ескізами його сценічних костюмів. Але найцінніші — ті, що подарувала мені мама. Вже кілька років поспіль на День народження я прошу саме вишиванку. Для мене це більше, ніж просто подарунок — це оберіг.

-А чи можна любити Україну та не носити вишиванку?

-Любов до України - не вимірюється лише одягом. Вишиванка - це прекрасний символ, але головне - що в тебе в серці, вчинках, щоденних діях. Можна не носити вишиванку, але захищати, підтримувати, шанувати свою країну щиро й глибоко. А можна й навпаки - вдягнути сорочку, але не відчувати жодного зв’язку. Тому справжній патріотизм - завжди глибше.

Акторка Олена Олар

-Наскільки для вас важлива вишиванка?

-Вишиванка для мене — це не просто одяг, а символ. Наша ідентичність.

Та якщо чесно, я не надаю цьому якогось надзвичайного сакрального значення. Це красива річ, і я мрію мати сукню, навіть весілля хотіла б у національній стилістиці. Вишиванка може бути водночас естетичною й особистою, і в ній дійсно закладений код нації — але для мене це радше спосіб відчути зв’язок із жінками мого роду, ніж щось пафосне.

-Чи є у вас улюблена вишиванка?

-Знаєте, я досі не знайшла свою вишиванку. У театрі була, навіть на зйомках фільму «Відпустка наосліп» — але та вишиванка теж була не моя. Щороку казала собі: «Ось цього разу точно куплю». Але щоразу щось відкладалося. Думаю, вже до нашої перемоги у великій війні — обов’язково куплю. Хочеться, щоб це була не просто гарна річ, а саме така — своя. Щоб відгукувалася.

-Чи можна любити Україну та не носити вишиванку?

-Так, абсолютно. Любов до країни — це набагато більше, ніж одяг. Можна не носити вишиванку, не співати гімн уголос, не постити патріотичні дописи — і водночас щиро переживати за Україну, допомагати іншим, бути чесною людиною. Я взагалі не вірю в любов “на показ”. Вона або є, або її нема — незалежно від вбрання.

Олена Тополя - українська співачка

-Наскільки для вас важлива вишиванка?

-Вишиванка для мене — це не просто одяг. Це символ культури, сили та незламності. Одягнувши її, я відчуваю зв’язок з пращурами, історією та душею українського народу. Вишиванка нагадує мені, хто я є, і ким хочу бути — сильною, гідною свого коріння.

-Може є улюблена?

-Так, є декілька особливих. Наприклад, вишиванка, яку мені подарувала мама, завжди зі мною на важливих заходах. Вона вишита вручну з любов’ю та теплом, і щоразу, коли я її одягаю, відчуваю підтримку і тепло рідного дому.

-Чи можна любити Україну та не носити вишиванку?

-Звісно, можна. Любов до України не вимірюється тим, що ми носимо. Вона живе в серці, діях і бажанні зберігати нашу культуру та мову. Вишиванка — це символ, але не єдиний спосіб виразити свою любов до Батьківщини. Головне — нести Україну в собі, незалежно від того, чи вдягнена ти у вишиванку, чи ні

Дарія Волкова - акторка

-Я дуже люблю вишиванки! Для мене це набагато більше, ніж просто одяг. Відчуваю в них якусь сакральність і почуваюся дуже по-особливому.

У мене є декілька вишиванок, навіть збереглася моя дитяча вишита сорочка. Цього року, знаючи про мою любов, на день народження батьки подарували вишиту сукню, а подруга — сорочку. Чекаю приводів, щоб одягнути.

Вишиванка — це красиво, стильно й нині дуже «в тренді», але я вважаю, що любов до Батьківщини визначається більш фундаментальними і глибокими вчинками, діями та виборами.

Акторка Олена Ларіна

-Наскільки для вас важлива вишиванка?

-Вишиванка для мене — це не просто одяг. Це символ душі українського народу, його історії, боротьби й любові. Щоразу, коли одягаю вишиванку, відчуваю гордість і зв’язок із предками. Вона нагадує, хто ми є, звідки ми — і чому варто берегти це.

-Може є улюблена?

-Так. Моя улюблена — та, яку ви бачите на мені на цій світлині. Її вишила моя бабуся ще в молодості. Вона шила її довгими зимовими вечорами при каганці. Це був її спосіб зберегти українське — тихо, скромно, але вперто.

Ця вишиванка пережила роки, переїзди, навіть евакуацію під час війни. І ось зараз вона знову “говорить” — на премʼєрі історичного фільму про Ярослава Мудрого. Я одягла її спеціально — аби показати, що культура і памʼять — не минуле, а наше майбутнє.

-Чи можна любити Україну та не носити вишиванку?

-Звісно, можна. Любов до України — не в тому, що на тобі, а в тому, що в тобі. Хтось одягає вишиванку щодня, хтось — раз на рік, а хтось не носить узагалі, але допомагає нашим, підтримує, говорить українською, не мовчить про правду. Усе це — прояви однієї глибокої любові. Просто кожен виражає її по-своєму.

Це — мій особистий спосіб сказати світу: я — українка, і я цим пишаюсь.

Також ми писали, що книга української письменниці, яка загинула під час війни, стала фіналісткою престижної премії.