Єва Ятт: Я не чекаю майбутнього, я створюю його самостійно

Україна змінилася за часи війни, змінилися українці. Усі ми стали іншими.

• “Підтримує Україну”: герой “Холостяк-13” "Терен" розповів про зустріч з Сарою Джессікою Паркер

Meta.ua продовжать цикл інтерв'ю з відомими українськими митцями, які розповідають, як на них вплинула війна.

Сьогодні на наші запитання відповідає українська художниця з Одеси Єва Ятт. Вона стала відома завдяки таланту та нестандартними сюжетами своїх картин.

-Єва, перше питання традиційне - як провела ці роки після повномасштабного вторгнення? Що було найскладніше?

-Найскладнішим було не закопатися в емоції, а спокійно й тверезо вирішити, що зараз справді краще для мене та моїх близьких.

Не потрапити в сконструйовану власноруч пастку — смисловий паркан ненависті, у якому так легко залишитися.

Найскладніше — не здрібніти. І я не здрібніла.

-Як війна позначилася на тобі та твоєму мистецтві?

-Як творець, я не реагую на події буквально, а створюю структури досвіду. Якщо війна присутня, вона з’явиться, але не як сюжет.

Вона в енергетиці, у тиші, в тілесній пам’яті. Це не політика — це анатомія буття. Зараз я відчуваю, що мої роботи резонують не лише в локальному, а й у світовому полі, як частина ширшого мистецького діалогу.

Це нове відчуття масштабу, в якому моя ідентичність проявляється ясніше — і як художниці, і як носійки досвіду, що сформувався у тілі, мові й тиші певного ґрунту.

-Зараз багато хто війну беруть для своєї творчості, ти не плануєш цим зайнятися?

-Я не спекулюю на крові.

-До речі, наскільки змінилася Одеса після 2022 року?

-Одеса — це більше, ніж місто. Це стан. Котрий я ношу в собі. і він залишиться зі мною назавжди.

-Розкажи про те, над чим зараз працюєш і які плани на майбутнє?

-Це інсталяції, перформанси, великі формати. Мене не цікавить краса сама по собі, вона лише інструмент. Мене цікавить влада м’якого впливу, сила вразливості, стан співтворення.

Зараз я працюю над новою серією робіт і беру участь у кількох міжнародних колабораціях. Паралельно готуються проєкти персональних і групових експозицій у Європі.

Я не чекаю майбутнього, я створюю його самостійно.

-У час війни складніше займатися мистецтвом і просувати його?

-Якщо ти чекаєш дозволу - то так, складно, адже світ стиснутий, ресурси обмежені, шуму забагато.

Але моє мистецтво вже давно не просить дозволу — воно просто є. Мені стало навіть легше відчувати його суть, і точніше вибудовувати те, з ким і навіщо я взаємодію.
За ці роки у мене дуже розширились контакти, сфера співпраці стала глибшою й міжнароднішою. Справжня взаємодія відбувається поза шумом, поза страхом. Вона росте навіть там, де, здається, нічого вже не може прорости.

-У тебе багато картин пов'язаних із жіночими вагінами. Чому саме на цьому зупинила свій погляд?

-Бо це один із найзабороненіших образів в історії. Те, що століттями або ховали, або зводили до функції. А для мене це джерело, і я просто повертаю йому право бути вільним, сильним, видимим. Це моя мова. Жіноче тіло як архів цивілізації.

-Надалі можна чекати чогось іншого з-під твого пера?

-Звісно, завжди. Я не створюю продукти — я створюю процеси. Моя практика це живий організм, який росте, змінюється. Наступні проєкти будуть ще цікавішими. Мабуть небезпечними.

-І, звичайно, кілька слів усім українцям, у цей нелегкий час.

-Найкраще, що можна зробити зі своїм життям - це взяти на себе відповідальність за нього. Принаймні, я собі це повторюю щодня.

Раніше ми писали, скільки коштують жарти “Кварталу 95”. актор шоу розсекретив свою заробітну плату.