Мама героя "Азовсталі" проти "совка" в кіно та університетах: відверта розмова з Аллою Самойленко
Найвідоміша кастинг-директорка України розповіла про трагедії сім’ї, захист студенток від харасменту та зміни в кіноіндустрії після війни
Алла Самойленко / Фото із соцмереж
Алла Самойленко, легендарна кастинг-директорка українського кіно та мама захисника "Азовсталі" Іллі Самойленка, поділилася відвертими подробицями життя та роботи в інтерв’ю OBOZ.UA, опублікованому 12 травня 2025 року. Жінка, яка пережила втрату здоров’я середнього сина Гліба, полон старшого сина Іллі та особисті випробування, розповіла, як знаходила акторів на вулицях, чому бореться з російськомовністю в індустрії та як війна змінила українське кіно. Вона також пояснила, чому так палко захищає студенток, які зазнали харасменту від викладачів.
Деталі
Життя, сповнене випробувань
Алла — мама трьох дітей: Героя України Іллі, який втратив око й руку під час АТО, а у 2022-му пережив пекло «Азовсталі» і чотири місяці полону; Гліба, який 12 років паралізований після клінічної смерті; і шестирічної Маргарити, яку вважає «небесним дивом». Трагедія з Глібом, чиє здоров’я постійно погіршується через руйнацію органів, змусила Аллу переосмислити життя.
«Я пройшла всі стадії — від заперечення до прийняття. Можливо, Гліб рятує себе чи мене цим уроком», — ділиться вона, посилаючись на книжку Долорес Кенон.
Самойленко шкодує, що реанімація не дозволила синові спокійно піти, але вдячна, що він не страждає від болю.
24 лютого 2022 року Алла прокинулася від вибухів у Києві, а її син Ілля, який нібито поїхав до Маріуполя на лекцію, опинився в облозі.
«Він писав у Telegram, щоб я трималася, але я боялася найгіршого», — згадує вона.
Залишившись у столиці через стан Гліба, Алла виступала на іноземних каналах, благала світ про допомогу. Після звільнення Іллі з полону вона консультувала родини інших полонених, ділилася досвідом.
Кастинги як мистецтво
У роботі Самойленко спирається на інтуїцію та сценарій, відкидаючи списки «потрібних» акторів.
«Кастинг — це творчість, осяяння. Я шукаю, доки режисер не буде задоволений», — говорить вона.
Алла обожнює живі кастинги та дебютні проєкти, де можна відкрити нові таланти. Часто головні ролі отримували діти з вулиці або актори масовки, як Олег Мосійчук, якого вона знайшла для фільму «Брати» завдяки портрету. А Вероніку Шостак для тієї ж стрічки Алла побачила в коридорі театру, коли сонце осяяло її руде волосся.
Особливою є історія кастингу до «Братів. Остання сповідь». Подорожуючи Західною Україною, Алла занурилась у культуру регіону й познайомилась з акторами народного театру в селі Прутівка. 84-річна Марія Василівна, яка пережила репресії, зіграла бабусю в політичному ролику Олеса Саніна, вклавши в роль увесь біль і досвід. «Вона тримала ікону й дивилася в камеру. Це була місія її життя», — зі сльозами згадує Самойленко.
Українська мова та війна в кіно
З 2013 року Алла закликає акторів зберігати регіональні діалекти, адже вони додають кіно життєподібності.
«Коли шукали акторів для 'Братів', я зосередилася на гуцульському діалекті. Російська мова витравила українську в багатьох», — зазначає вона.
Після 2022 року російськомовність у галузі викликає в неї спротив: вона робить вигляд, що не розуміє російську, й уникає співпраці з тими, хто веде соцмережі цією мовою. «Це код ідентифікації. Російська мене травмує», — підкреслює Алла, додаючи, що виросла на суржику, утім без жалю відмовилася від російської.
Війна змінила індустрію кіно: з’явився інтерес до власної культури, але брак фінансування й маркетингу гальмує просування фільмів.
«Кінотеатри — це бізнес, їм вигідніше голлівудське. А глядачі досі вважають, що українського кіно не існує, бо не шукають його», — пояснює Самойленко.
Вона обурена «очікувачами», які мріють про повернення російської та критикує цинізм тих, хто знімає кіно без цінностей за бюджетні кошти.
Боротьба за справедливість
Алла активно захищає 46 студенток, які звинуватили викладачів університету Карпенка-Карого в харасменті. Вона сама пережила спробу зґвалтування з боку педагога в юності та харасмент від поліцейського, коли зверталася по захист від насильства з боку колишнього чоловіка.
«Я впізнаю сексистів, які об’єктивують жінок. Це має стати недопустимим», — заявляє вона.
Самойленко критикує застарілу систему освіти, де майстерні провокують зловживання владою, й закликає до тренінгів з кордонів поведінки. Вона вважає звинувачення жертв, як у пості Антіна Мухарського, проявом «совкового» мислення та незнання біології: «Префронтальна кора формується до 25 років, студенти не завжди контролюють себе, а викладачі мають бути зрілими».
Алла Самойленко — не лише кастинг-директорка, а й символ стійкості та віри в українське. Її історії про акторів, знайдених на вулиці, і боротьбу за справедливість надихають тисячі українців. Чи стане її голос поштовхом до змін у суспільстві та кіно? Соцмережі вже гудуть від підтримки.
Не пропустіть цікавинки!
Підписуйтесь на наші канали та читайте новини у зручному форматі!
