День батька: актори згадують своїх татусів

Сьогодні в Україні відзначають День батька. Найчастіше татусі не люблять більшої уваги, тому це свято виглядає менш значущим за День матері. Але це не так - саме татусі вчать хлопчиків бути чоловіками, а дівчаток обирати собі правильних майбутніх чоловіків.

• Не ідеальні, але справжні: як тати з гурту АНТИТІЛА виховують дітей і що вважають головною місією батька

Мета вирішила віддати честь батьякам, і поговорила із зірками театру та кіно про їхніх улюблених татусів, а в когось вітчимів.

Олена Олар - акторка

-Зазвичай дівчатка ближчі з татами. Чи так це?

-Не можу сказати, що в моєму житті було саме так. Мій рідний тато пішов із сім’ї, коли мені було шість. Відтоді ми майже не спілкувалися. Востаннє я бачила його близько семи років тому. Навіть під час повномасштабної війни — жодного дзвінка, жодного «як ти?». Це багато про що говорить. Тому моя близькість була і є з іншою людиною — моїм вітчимом, який з восьми років став для мене справжнім батьком.

-Виходить, вас виховав вітчим?

-Так, мене виховував мій вітчим, і я називаю його своїм татом. Він навчив мене, що любов — це не лише про кров, а про вибір і відповідальність. Він завжди був поруч — з мамою, у найважчі моменти. Завдяки йому я знаю, що таке надійність, турбота і підтримка.

Навіть зараз він є захисником України, гордість нації, ключові життєві принципи я формувала, спостерігаючи, як живуть інші, і багато чого вже дійшла сама.

-Чи повинен ваш обранець бути схожим на вашого тата?

-Мій чоловік не схожий ані на мого батька, ані на вітчима. І це — абсолютно свідомий вибір.

Я не шукала когось «схожого», а шукала свого — того, з ким можу бути собою, з ким дивимося в один бік. І це найважливіше. Зараз він часто закриває мої потреби дитини, це велика порожнеча через брак уваги зі сторони батька…

Юрій Дяк - Актор

-Ви відзначаєте День батька?

- Стосунки з батьком в дитинстві були спокійними, нейтральними. Він весь час був у відрядженнях, тому у процесі виховання брав невелику участь, на жаль.

Хотілося б, щоб у моїх майбутніх дітей були більш довірливі та теплі стосунки. Аби були свої сімейні традиції та звичаї. І обійми… Обійми мають бути у кожної дитини в цьому світі.

Особливих святкувань немає, але по телефону можу привітати. Та й про це свято дізнався відносно нещодавно: кілька років тому.

Світлана Охрименко - акторка.

-Зазвичай дівчатка ближчі з татами. Чи так це?

-Так, дівчата зазвичай з татами ближчі. Тому що в своєму батькові я бачила суцільну логіку, яка мене захоплювала, бачила зосередженість і точність.
Мій тато мав багато талантів, і вони передались мені.

- Чого найголовнішого навчив вас батько?

-Не сумніватись. Робити те, що хочеться (а мама – те, що потрібно, адже життя потребує і такої якості). Навчив сміливості – безперечної, абсолютної. Передав вміння малювати, співати, грати на музичних інструментах. Зважуватись на круті й непередбачувані вчинки, що надають життю яскравих фарб.

-Чи повинен ваш обранець бути схожим на вашого тата?

-Не обов’язково. Я маю бути в захваті від його вподобань, від доброти та розуміння, сміливості робити круті речі й бути тим, хто створює.

Мій обранець має бути собою, і доречі, він не схожий на мого батька.

Сергій Кисіль - актор театру та кіно

-Які у вас були стосунки з батьком?

-Стосунки з батьком - це завжди діалог двох епох. Батько для мене - це опора та стрижень. Строгий, але справедливий. Він передавав мені своє бачення світу, а я шукав свій шлях. Батько давав мені орієнтири, закладав основи характеру, показував, що таке честь, відповідальність і сила слова. Його приклад вчив мене не лише як жити, а й як шукати сенс у кожному кроці. З роками я ще більше ціную наші зустрічі та розмови і розумію: ми продовжуємо розмову, навіть коли мовчимо.

-Який ви батько?

-Я розумію, що діти – не продовження тебе, а окремий всесвіт, який ти маєш допомогти розкрити.

Хочу бути тим, хто дає впевненість, свободу вибору й міцну опору. Я намагаюся бути батьком, з яким можна і посміятись, і поговорити серйозно. Бути поряд, коли добре, і тим більше – коли складно.

Я не хочу нав’язувати свої сценарії – у кожної дитини свій шлях, свої мрії. Моє завдання – створити той простір, де вона зможе не боятися помилятися, шукати, знаходити, відкривати себе.

Часом ловлю себе на тому, що сам вчуся у своїх дітей – щирості, легкості, здатності дивуватися. Це постійний обмін. Для мене головне – щоб дитина завжди знала: я поруч. І завжди буду.

-Чи відзначаєте день батька? Може є якась традиція?

-Для мене День батька – не дата в календарі. Це той момент, коли я виринаю зі зйомок, ролей, з усіх графіків і просто стаю татом.

Відкладаю телефон, забуваю про камери, про сцени і просто проводжу час із своїми дітьми. Ці моменти вони особливі ми гуляємо, сміємося, розважаємося, дивимось якісь мультики чи фільми. Просто проводимо круто час разом. І в ці миті весь світ стихає. Це і є мій День батька – коли я повністю там, де моє серце.

Яна Корольова - акторка.

-Зазвичай дівчатка ближчі з татами. Чи так це?

-У мене був дуже тісний емоційний зв’язок як з татом, так і з мамою. Я втратила батька, коли мені було лише 7 років. Але з того, що пам'ятаю – ми були дуже дружні й близькі. Це тепле відчуття досі зі мною.

-Чого найголовнішого вас навчив батько?

-Цінувати кожну мить. Не відкладати любов, слова, обійми. Бо життя – це не щось далеке і велике, а саме оті маленькі миті поруч з тими, кого ми любимо, й ніколи не знаєш, яка з них може стати останньою.

-Чи має ваш обранець бути схожим на вашого тата?

-Не думаю, що чоловік обов’язково має бути схожим на батька. Хоча, можливо, ми підсвідомо тягнемося до відчуття, яке дав нам тато в дитинстві: безпеки, тепла, прийняття, безумовної любові.

Дарія Волкова - акторка

-Зазвичай дівчатка ближчі з татами. Чи так це?

-У мене класні стосунки з обома батьками, але «татовою» назвати себе я однозначно можу. Так складалося, що в дитинстві тато багато їздив у відрядження, і мені часто його не вистачало фізично, тому, коли вже тато був вдома, я максимально до нього «прилипала»: засинала, поки він поруч дивився футбол, їздила з ним і на рибалку, і в ліс за грибами.

У нас був і є дуже тісний емоційний зв'язок. Думаю, він дав мені найголовніше, що має дати тато дівчинці – це абсолютну любов, безпеку, турботу і підтримку. Навіть зараз, якщо в мене щось трапляється, то я завжди знаю, що можу подзвонити – і він усе вирішить.

-Чого найголовнішого навчив вас батько?

-Може, банально, але – бути хорошою людиною. Тато для мене – найдобріша і найспокійніша людина в цьому світі, і я от згадую, що навіть коли я десь у дитинстві «чудила», то він ніколи не підвищував голос, а завжди терпляче, м'яко все пояснював, довгими і спокійними розмовами. Щиро намагався донести якісь прості, але важливі життєві істини.

Думаю, від тата мені дісталося вміння зберігати спокій, навіть коли всередині буря й ураган. Відчувати силу в доброті й тиші. Ставитись до людей з добром і повагою – так, як я б хотіла, щоб ставились до мене.

-Чи повинен ваш обранець бути схожим на вашого тата?

-Чесно, я ніколи навмисне не проводила паралелей і не шукала схожості. Але я виросла в любові, в атмосфері надійності, доброти, поваги – і, звісно, для мене ці якості дуже важливі. Це моя зона комфорту, моє базове уявлення про те, яким має бути чоловік, поруч з яким я почуватимусь безпечно. Тому, навіть не задумуючись, я ціную ці якості в чоловіках і не хочу погоджуватись на менше.

Раніше ми писали: Від зоряних мрій у США, до самовідданості в ЗСУ: Кондратюк вразив розповіддю, де зараз його діти.