Від БЗВП до шпиталю та пісні: відомий співак розповів, як після мобілізації опинився в лікарні

Микита Ломакін, відомий український виконавець, який нещодавно став до лав ЗСУ, вперше щиро поділився пережитим: стрес, бронхіт, шпиталь і несподіване повернення до пісні просто посеред військового табору.

• Від зоряних мрій у США, до самовідданості в ЗСУ: Кондратюк вразив розповіддю, де зараз його діти

Деталі

Доки хтось знає Микиту Ломакіна як фіналіста "Голосу країни" чи артиста шоу-бізнесу, нині його впізнають за іншим – за військовою формою та поглядом, загартованим реальністю фронту. Після довгого мовчання співак вперше розповів про те, як війна змінила його життя – і не лише зовні.

Після мобілізації Ломакін потрапив до військової частини, де пережив сильний стрес, зміни обстановки й адаптацію до суворої дисципліни. Та ці випробування дали про себе знати: артист серйозно захворів, і йому поставили діагноз – бронхіт. У шпиталі він провів кілька тижнів, і попри слабкість, прийняв рішення повернутися до табору. І саме там, після повернення, трапився несподіваний переломний момент. До підрозділу приїхав військовий оркестр. Побратими розповіли музикантам про талант Ломакіна, і йому запропонували вийти на сцену – імпровізовану, посеред польового табору.

“Мистецтво лікує, страх – руйнує” – думав про це, коли знову співав. Голос був хриплий, бо я не співав більше місяця, хворів бронхітом, багато курив і нервував. Зміна обстановки – мобілізація, військова частина, а потім БЗВП посіяло в мені страх. І це привело мене в шпиталь – бронхіт, температура. Але вчора я повернувся в табір. А потім до нас приїхав оркестр. І хтось сказав артистам, що я теж співак. Мені запропонували заспівати. І коли я взяв в руки мікрофон, то відразу розслабився і сфокусувався на сенсі прекрасної пісні і на побратимах, для яких мій голос може стати провідником до почуттів і спогадів про саме дороге – про матір, дім, за яким кожен з нас сумує, згадує співак.

Ломакін переконаний: саме мистецтво стало для нього тією силою, яка допомогла не лише вийти з фізичної хвороби, а й віднайти внутрішній ресурс.

Він подякував побратимам і оркестру за цю можливість: не просто виступити, а відчути себе знову живим, корисним, необхідним. Бо навіть на війні залишається місце для музики – а іноді саме вона рятує більше, ніж тиша.

Раніше ми писали, що Ірина Федишин зупинила аферу від свого імені: шахрайка під вартою.