Як DreamWorks наваляв Disney. 10 думок після перегляду “Як приборкати дракона”

Ми вже всі звикли, що лайв-екшн ремейки – це щось погане. І завжди проблеми різні: то недбале ставлення до оригіналу, то провальний каст, то просто сумнівне на рівні ідеї рішення (той же “Король лев” з тваринами, що розмовляють). Єдине спільне для всіх цих провалів – це те, що кожного разу у калюжу сідав “Disney”. Колись у більшу, колись у меншу, але щоразу, без винятків. Тому й сформувалася у нас думка, що лайв-екшн адаптації – неминуча невдача для студії та гарантоване розчарування для глядача. Але що раптом можна краще? Лише теорія: може, це не сам формат поганий, а кожного разу підводить реалізація? А що раптом винен тільки “Disney"… Студія “DreamWorks” взяла на себе відповідальність дати відповіді на всі ці питання – і створила свій лайв-екшн ремейк, через який ми з вами тут і зараз зібралися. Мова про ”Як приборкати дракона". І, як на мене, відповіді на кожне з озвучених за питань ми дійсно отримали.

• “Це вже не кіно”: легендарний режисер Голлівуду Мартін Скорсезе відмовився ходити до кінотеатрів і назвав причину.

Деталі

Сходив у день прем’єри та подивився. Вийшов із сеансу шокований, нижче поясню, чому саме так. Робити це буду зі спойлерами, тож якщо хочете без них – гортайте до розділу "Чи варто дивитись?". Там ви будете у повній безпеці. Буду багато порівнювати з мультфільмом 2010-го року, бо, самі розумієте, ремейк.

1. Взяти режисером адаптації режисера оригінальної стрічки – гарне рішення. У своїх інтерв’ю Дін Деблуа зазначав, що хотів попрацювати над фільмом у тому числі через те, що боявся, що без його внеску історія втратить щирість. Плюс, одна з мотивацій – розширити всесвіт у майбутньому. Можливі продовження, спін-офи та приквели – це все у планах. Тому і був важливим перший крок – ще раз показати оригінальну історію так, щоб глядач чекав спочатку на 2-й та 3-й фільми, а потім – на щось геть нове. Так от, Деблуа дійсно зберіг дух мультфільму. Стрічка відверто лінива у питаннях додавання чогось свого та нового, однак дуже дбайливо ставиться до оригіналу. Завдання “не зіпсувати” виконано без жодного нарікання. А інше – то вже для оригінальних історій.

2. Історія мультфільму – вже дуже сильна, тому не залишає великого простору для творчості. Вона чудова з точки зору драматургії та темпу, вона відчувається великою та масштабною, але лінійна та не те щоб складна. А що тут змінювати? Вирішиш додати багато – впаде темп. Вирішиш щось вирізати – і загубиш важливий компонент. Та будь-яке рішення щодо структури – це ризик. Не те щоб ризикувати не можна, однак якщо все ж ухвалив таке рішення – чітко усвідомлюй, навіщо це робиш. Студія вирішила не стріляти собі у коліно, тому нових сцен узагалі не додавала. Однак майже 20 хвилин зверху у порівнянні з першою частиною усе ж набігло. Десь дракон трошки довше політає, десь герої перекинуться додатковими репліками – ось і все нове. Якби оригінал не мав 8.1 на IMDb, я б ще міг дорікнути сценаристу та режисеру, але коли так… Першоджерело занадто сильне. Ми не можемо просити в авторів зламати те, що вже працює, лише заради "нового погляду". Це ж не “Disney”.

3. Лайв-екшн адаптації – це щось вторинне апріорі. Тут нема оригінальної ідеї, та навіть кількість дрібних креативних рішень вкрай обмежена. Тому єдиний спосіб зробити краще – відшліфувати оригінал. Тут – плюс одна фраза, там – мінус. Тут дракон більше поведе себе як тварина, бо він і є тварина, а не якесь міфічне чудовисько, відокремлене від усього світу природи навколо. “DreamWorks” уважний до таких деталей. Наприклад, дракони у стрічці відчуваються важкими. Серйозно, кожен зліт, більшість рухів – рухи багатотонного створіння. Цього не було у мультфільмі. Але минуло 15 років, і тепер технології дозволяють зробити драконів більш справжніми в тому числі таким чином – і студія робить. Дрібниця, але приємно. І так багато разів за фільм. Один тільки дракон, який чхає, вартує перегляду!

4. Батько Гикавки в адаптації – кращий, аніж в оригіналі. Якщо там він був лідером та вождем, то тут – все ще лідер та вождь, але перш за все – фанатик. План на сьогодні? Вбити дракона. На завтра? Вбити дракона. Не вбив одного сьогодні? Вбий 2 завтра ще до обіду. Вбивай драконів, щоб вижити. Вбивай заради тих, хто вбивав раніше. Вбивай заради майбутнього. Вбивай зараз, щоб не вбивати потім, але потім краще також вбивай. Це не просто життєва філософія – це вже шалена гіперфіксація. У батька Гикавки ніби нема більше нічого, крім цієї мети – вбити всіх драконів. Те саме у мультфільмі, однак там він не здавався одержимим. Буквально декілька зайвих фраз, декілька нових кадрів – і він фанатик. І це дуже корисно для історії, бо головне філософське протистояння стрічки (вбивати чи не вбивати драконів) тепер не тільки між батьком та сином, але ще й між фанатиком та здатним мислити критично. А переконати фанатика – надзавдання. Зазвичай – нездійснене. Через це становище Гикавки відчувається ще важчим, а його тріумф – ще вагомішим.

5. Лайв-екшн адаптації у деяких компонентах можуть перевершувати мультфільми, від яких походять. Головний приклад цього у “Як приборкати дракона” – момент, коли Беззубик ділиться з Гикавкою шматком риби та очікує, щоб той його з’їв. У мультфільмі ми розуміємо, що герою важко виконати примху свого компаньйона, але ж у фільмі він відкушує шматок справжньої риби… Ось тут дійсно допомагає реалізм, бо ми можемо уявити себе на місці Гикавки – і нам у найкращому випадку просто неприємно, у найгіршому – бридко. Момент працює краще з реальним актором та реальною рибою. Тому всі ці коментарі типу “лайв-екшн ремейки не можуть виглядати та відчуватися краще за мультфільм” неправдиві. Можуть. Ось ця сцена – еталонний приклад.

6. Кастинг акторів – один з найкращих у кіно за останні роки. Авжеж, на мою суб’єктивну думку. Майже всі – канон (порівнюю з мультфільмом), а єдине виключення – близнюки. Але останнє не просто можна, а навіть треба пробачити, бо у цьому випадку каст подарував нам ледь не найкращий жарт усієї стрічки. Ніби всі грають добре, кожен персонаж – цікавий. Мої фаворити – Патяк, якому додали реплік у порівнянні з оригіналом та зробили завдяки цьому більш “живим”, та Астрід, яка справді вмілий воїн, однак у той же час – закрита та холодна, але турботлива та справедлива. Це прямо 200-відсоткові влучання. Одразу за ними – Гикавка. Якщо б мене попросили обрати найгірший вибір актора на роль у фільмі, я б не зміг. Кажу ж: чудовий кастинг, еталонний. Можливо, це вплив концепції: найбільш підходящі виконавці погоджувались знятися, бо знали точно, як саме виглядатиме їхній герой у кадрі. Бо дивились мультфільм. А ви ще питаєте, навіщо лайв-екшн ремейки. Ось для цього.

7. Неясно, де взялися +20 хвилин до стрічки. І це, мабуть, комплімент. Ви уявіть: нових сцен не підвезли, однак їхнім розширенням додали 20% часу – і це не знизило динаміку історії. "Як приборкати дракона" 2025-го року не відчувається повільнішим за версію 2010-го. Якби я не знав, наскільки стрічка довша, я б сказав, що вона, можливо, витрачає додаткові хвилин 5 на розповідь, але ж не майже 20! Крута робота режисера та сценариста: вони вміло “заховали” майже всі нові репліки. І це я ще дивився мультфільм за добу до походу на фільм – міг порівнювати. Для “непідготованої” людини різниця за наповненням взагалі не буде відчутною – але +20 хвилин. Магія, інших варіантів нема.

8. Баланс між карикатурністю героїв та їхньою “реальністю” витриманий. Є мультфільми, у яких персонажі – чудові та цікаві, але перенести їх такими ж у формат зйомки з реальними акторами неможливо. Бо реальна людина не буде забагато кривлятися, не буде змінювати міміку щосекунди, навіть її рухи – інші. Однак “Як приборкати дракона” впорався. Чи стали герої менш карикатурними? Так. Але ненабагато. Однак стали більш живими, і це добре: ніби так і повинно бути, коли намальованих змінюєш акторами. На історію зміни не впливають, на сприйняття персонажів – мінімально. Причому не краще або гірше – просто по-іншому. Я справді вірив, що Гикавка та інші живуть у світі драконів. Це не, наприклад, “Русалонька”, все навколо якої виглядає та відчувається штучним.

9. Свою власну арку отримав Шмаркляк (її не було у мульті) – і вона ідеальна. Мабуть, уся займає хвилини півтори часу максимум, але працює. Вона про невизнання персонажа батьком: той його спочатку сторониться, потім не помічає, але наприкінці фільму, коли той стає одним з героїв, нарешті визнає. І кожен з таких моментів – жартівливий. Тобто арка і невелика (не ламає динаміку), і кумедна (розважає), і змістовна (батько помічає після довгого ігнорування), і працює драматично (стає приємно, коли героя визнають). Краще зробити вже неможливо.

10. Графіка у фільмі – безумовно красива. Важко порівнювати з мультфільмом пейзажі. Мабуть, у стрічці 2010-го року вони кращі за кольорами, але тут до їхнього створення доклали щонайменше стільки ж зусиль: виглядають чудово. Дракони, якщо порівнювати візуал, здаються дещо гіршими (але тут, авжеж, питання смаку), а от Беззубик – може, навіть кращий, аніж в оригіналі. Він відчувається, знаєте, особливою тваринкою. Мабуть, так воно і повинно бути. Тваринкою, бо зображений з лускою, важким, цілком природного кольору, а особливою – бо все ще здатний показувати емоції очами, ротом, виразом морди загалом. У мультфільмі крен був зроблений у бік емоцій, а тут – баланс. Логічна зміна, яка не зробила героя гіршим. Візуально Беззубик – чудовий. Тематичні іграшки будуть продаватися легко.

Чи варто дивитись?

Так, бо це найкраща лайв-екшн адаптація з усіх існуючих. На цю стрічку будуть орієнтуватися майбутні автори. Ось так треба працювати з крутим першоджерелом. Ось так треба приділяти увагу деталям. Взагалі, це не лайв-екшн адаптація – це лайв-екшн вбивство. “DreamWorks” зайшов на територію “Disney” та одразу, з першої ж спроби перевершив студію-конкурентку. Знову. Вкотре. “Миша” домінувала у світі анімації багато-багато років поспіль у минулому столітті, але у 2002-му, коли вперше почали вручати “Оскар” за мультиплікацію, програла його саме “DreamWorks” з її “Шреком”. Тоді головна студія світу втратила першу нагороду – тепер в неї відібрали і перший вдалий лайв-екшн ремейк. Це вже щонайменше 2:0. “Disney” все ще більше заробляє, але поступово втрачає любов фанатів. І “Як приборкати дракона” лише прискорить падіння гегемона. Я не знаю, як представникам “миші” дивитися в очі потенційним спонсорам та інвесторам, коли їм знадобляться фінанси на новий ремейк.

Стрічка “Як приборкати дракона” повинна була довести своє право на існування, бо поза контекстом самоповторення – погано. Дай щось таке, щоб змінити ставлення людей. Кіно підставлялося під удар із самого початку тільки через факт свого існування. Але впоралось. Виявилося, що лайв-екшн ремейк може не зіпсувати оригінальний сюжет. Додати нових реплік, які зроблять персонажів цікавішими. Відпрацювати на 10 з 10-и у питаннях комп’ютерної графіки. Підібрати найкращих акторів на ролі. Авжеж, стрічка не дивує, але вона і не намагається. Вона розповідає вже знайому історію. Навіть не так: вона переповідає її. Як батько, який на ніч дитині старанно розповідає по пам’яті казку, яку раніше, багато років тому, розповідав йому його батько. Ідея, послідовність подій та герої ті самі, різниця лише у деталях. Все ще щиро. Все ще приємно. Все ще відкликається у слухача, змушує радіти та сумувати.

Фільм не пропонує чогось радикально нового. Він не старається сподобатись якомусь конкретному глядачу – просто намагається якісно розповісти історію. І йому це вдається. Настільки, що у якийсь момент питаєш у себе: а чи не кращий він за оригінал? Скажу аж зовсім страшне: як на мене, справді трошки кращий. Втрачається «магія» мультиплікації, однак все інше покращується. Несуттєво, здебільшого – взагалі у дрібницях. Це трохи нечесно, адже зазвичай режисер не має 15 років на те, щоб придумати, як покращити свою роботу. І другу спробу зняти те саме, авжеж, також не отримує. Але тут по-іншому, тут отримав – і, як і годиться професіоналу, зробив краще. Так і повинно бути, мабуть. «Як приборкати дракона» – це чудове кіно. Як і мультфільм з такою ж назвою, але більш вивірений, більш довершений. Його хочеться дивитись, його хочеться хвалити.

Якщо сиквел, триквел та спін-офи будуть відповідного рівня, ми отримаємо одну з найкращих франшиз в історії. Але поки рано про це казати. Поки маємо лише один фільм-ремейк з претензією на те, щоб стати класикою. І це вже на один більше, аніж ми очікували.

Раніше ми писали: Бабай – out, Кікімора – in. 16 думок після перегляду "Балерини".

Автор: Яся Лє