Від військових реалій до міжнародного визнання: Олексій Комаровський про майбутнє українського кіно

Олексій Комаровський — режисер, який не просто слідкує за трендами, а створює їх. Людина, яка зуміла вивести українське кіно на новий рівень, поєднуючи локальні особливості з глобальними стандартами. В його фільмах є місце для авантюр, гумору, емоцій — і саме так він бачить майбутнє українського кінематографа.

Як створити масштабну історію в умовах воєнного часу, про важливість зберегти свою культурну ідентичність, попри всі перешкоди? Як вивести українську індустрію на міжнародний ринок? Про це та багато іншого український режисер, сценарист та актор Олексій Комаровський ексклюзивно розпові в інтерв'ю META.ua.

• Від перемоги в Холостяку до нового етапу: Катерина Лозовицька про зміну образу та кліше реаліті-шоу

Деталі

Як розпочався ваш шлях у кінематографі? Чи був момент, коли ви зрозуміли, що режисура – це ваше покликання?

Мій шлях у кінематографі розпочався, коли мені було близько десяти років. Тоді я десять днів поспіль ходив на один і той самий фільм — “Блакитна лагуна”, прогулюючи уроки. Я ще не розумів, що таке режисура, але зараз, оглядаючись назад, я розумію: я бачив життя як монтаж у своїй голові. Усе — будь-яку ситуацію, мрію, думку чи проєкцію — я сприймав через картинки, немовби монтуючи їх. Тому я — візуал. І тепер я розумію цей свій дитячий хист: я інтуїтивно бачу все по-режисерськи.

Хоча я екстраверт і звик бути в центрі уваги, як режисер, я завжди любив спостерігати за людьми — за їхньою поведінкою, манерами, реакціями, оцінками. Адже режисер — це збирач людських емоцій, типажів, моментів, мотивацій, манер, характерних рис. Якісний режисер вміє скласти з цих елементів яскраву кінематографічну палітру. А що таке фільм? Це концентрація найцікавіших життєвих моментів. Якщо взяти найяскравіші та найбільш захопливі ситуації з життя, відкинути все зайве, усю сірість — вийде кіно.

Як ви виробили власний режисерський стиль? Чи є у вас режисери або фільми, які вплинули на вашу творчість?

Я ще не можу сказати, що в мене вже сформувався чіткий режисерський стиль, але є одне ясне бажання: я хочу створювати фільми, зрозумілі мільйонам. Тобто, попкультуру в кіно, популярне кіно.

Надихають мене, зокрема, такі чудові фільми, як “У джазі тільки дівчата” — геніальний витвір кінематографа від Біллі Вайлдера. Темп цього фільму, його естетика, його позитив — це неймовірно.

Також на мене вплинула стилістика режисера Гая Річі. Тут я можу сказати, що навіть дещо подібне використовую на свій манір: динамічний монтаж, класні монтажні вставки, нестандартні, некласичні, не суто кіношні. Він — справжній геній у тому, як зачепити око глядача.

Ви працюєте і як режисер, і як продюсер, сценарист, актор. Яка з цих ролей вам найближча?

О, ви просто розриваєте мене цим питанням! Тому, щоб не розриватися, я намагаюся поєднувати всі чотири ролі. Іноді одночасно, іноді по черзі. Тому мені важко дати однозначну відповідь. Але якщо прямо сказати, то найближчі до мене, мабуть, актор і продюсер.

Чому актор? Тому що я люблю проживати роль, повністю занурюватися в неї. Чому продюсер? Тому що я продюсер, який поєднує креатив і капітал. Я мислю по-режисерськи та креативно, працюючи зі своїми ідеями. І водночас одразу в голові рахую бюджет, оптимізацію, перспективу, рентабельність проєкту, його комерційність.

Який з проєктів вважаєте своїм найбільшим успіхом і чому?

Абсолютно успішними для мене є два проєкти. Вони кардинально різні, але рівнозначні за своєю важливістю.

“Область Героїв” — це найважливіший соціальний проєкт, який відображає мою громадянську відповідальність і позицію. Це, можна сказати, кіноархів подій початку війни. Емоції, які я переживав, створюючи цей фільм, і та відданість справі — не порівняти ні з чим.

А найуспішніший комерційний проєкт цього року — “Коли ти вийдеш заміж?”, який увійшов у ТОП-10 найкасовіших українських ігрових фільмів за всю історію Незалежності. Можна сказати, що я отримав титул комерційного режисера нової епохи.

Про фільм "Область Героїв"

Що стало головним поштовхом до створення цього фільму?

Створення фільму “Область Героїв” стало для мене щирим бажанням як професіонала — через мову кіно донести меседж усьому світові, зафіксувати героїчні вчинки волонтерів і українців. Це був той момент, коли ти дуже хочеш зробити щось важливе, використовуючи свій професійний хист.

І ти готовий витрачати власні кошти, не знаючи, що з цього вийде і чи взагалі це вдасться. Адже в будь-який момент фільм міг зупинитися. Ракетні обстріли, весна-літо 2022 року, початок повномасштабної війни, відразу після деокупації Київщини — це був неймовірний громадянський поштовх, якого я, зізнаюся, ніколи раніше не відчував.

Чи були реальні історії, які найбільше вразили вас під час роботи над стрічкою?

Найбільше мене вразила історія ветеринарів. Це друга історія нашого фільму — про пару, яка до війни була просто знайома, а разом пережила окупацію. Під час окупації Київщини вони навіть вирішили одружитися, а згодом — завести дитину. Ця пара ветеринарів рятувала життя українських дітей з важкими черепно-мозковими травмами. Це справжня голлівудська історія: на 90-й день війни вони вирішили назавжди об’єднати свої життя. Усі в кіно плакали над цією історією.

Як проходили зйомки? Чи виникали труднощі під час знімань?

Зйомки проходили так, що кожен день міг стати останнім. Або взагалі не відбутися. Кожен крок у цьому фільмі також міг бути останнім. Ніхто не знав, що чекає попереду, навіть наступного дня. Був випадок, коли за 800 метрів від нашого знімального майданчика прилетіла ракета, і ми моментально припинили зйомки, завершивши роботу на той день. Труднощі були постійними, завжди та регулярно.

На нас навіть здійснили атаку російські ІПСО. Через TikTok вони розповсюдили неправдиву інформацію про нас. Наші піарники змушені були боротися з цією атакою по всьому світу, проходити фактчекінг із представниками ЗМІ різних країн. Протягом трьох тижнів нам вдалося відбити цю інформаційну атаку.

Фейк, який вони запустили через TikTok, набрав десятки мільйонів переглядів. Але жодне світове ЗМІ не поширило цю неправдиву інформацію, оскільки вона не пройшла фактчекінг через нашого маркетинг-директора. Це була серйозна атака, бо вони могли просто знищити нас інформаційно ще в процесі зйомок.

Про фільм "Коли ти вийдеш заміж?"

У порівнянні з фільмом "Область Героїв", "Коли ти вийдеш заміж?" — це зовсім інший жанр — романтична комедія. Що вас спонукало до кардинальної зміни напрямку?

Розумієте, режисер або продюсер має відчувати тренди та запити суспільства, які будуть актуальні через рік. Адже середній комерційний фільм знімається щонайменше рік. Я чітко зрозумів ще у 2023 році, що, згідно з законами психології, людям після такого тривалого стресу, який вони пережили у 2022 році, просто необхідний позитивний заряд. Потрібні позитивні емоції. Люди не можуть тривалий час перебувати у стані постійного напруження. Це як людина, яка безупинно біжить. Вона не може бігти добу, дві, три, п’ять, десять поспіль — їй необхідно зупинитися, поїсти, поспати. Вона потребує перезарядки.

Те саме відбувається і з емоціями: людям потрібне підживлення. Вони будуть споживати позитивний контент. Саме це стало для мене фізичним, ментальним і емоційним спонуканням до створення цієї історії. Я це відчував, тому що сам потребував цього. І, як бачите, глядачі підтверджують це своєю гривнею: не лише мій фільм "Коли ти вийдеш заміж?", а й роботи моїх колег доводять, що аудиторії потрібні позитивні історії.

Людям важливо мати вибір: військові фільми, драми, комедії, серіали, концерти. Це не означає, що потрібно знімати тільки одне й забороняти все інше. Треба давати людям можливість перепочити, перезарядитися. Хоча б на півтори години в кіно або на двогодинному концерті — це працює як антидепресант. Люди заряджаються, а потім повертаються до роботи, донатять, допомагають — кожен робить те, що може.

Які основні меседжі ви хотіли передати глядачам цією стрічкою?

Перше: у нас все буде добре. Ми отримаємо життя, про яке не просто мріємо, а на яке заслуговуємо. Життя, яке ми мали — подорожі, любов, щастя, пригоди, сміх, радість. Все це було і буде. Це головний меседж.

Другий меседж: українці захочуть повернутися додому. У цьому фільмі ніхто не звинувачує, не соромить і не принижує — ми просто ностальгуємо. Це така ностальгічна думка: “А як там вдома? Може, час повертатися?” А може, ще й не час — у кожного свій шлях. Але саме ця думка — “Час повертатися додому” — повірте, достукається до кожного серця. Далі кожен сам вирішує: коли повертатися і чи потрібно це зараз.

Це емоційний стан любові до рідного, до цієї емоції. І зараз, під час того як “Коли ти вийдеш заміж?” показують у Канаді, США, Німеччині та інших країнах, мені пишуть в Instagram, що саме цей момент — думка про повернення — доводить до сліз. Люди не пишуть, чи повернуться вони, чи ні — це особисте рішення кожного. Але якщо сцена викликає такі емоції, значить, фільм досягає своєї мети.

Як обирали акторський склад? Чи одразу бачили саме Наталку Денисенко, Павла Текучева, Антоніну Хижняк та Тараса Цимбалюка у головних ролях?

Кастинг був всеукраїнським. Як кажуть актори, Комаровський спробував ледь не всіх. Спочатку я не уявляв Наталку Денисенко в головній ролі, і Тараса Цимбалюка також не планував бачити серед основних персонажів. А Тоня потрапила до цього фільму взагалі випадково. Павло Текучев приєднався до проєкту вже після того, як зйомки тривали два тижні.

Тому цей кастинг можна назвати унікальним, і мій вибір акторів виявився дуже вдалим. Вони стали справжньою родиною. Між цією четвіркою виникла неймовірна хімія, і це безсумнівно видно на екрані. Якщо ще не бачили — обов’язково подивіться. Це справжній клубок пристрасті та акторської енергії, яка передається глядачеві.

Чому вирішили знімати стрічку саме в Хорватії? Чи були складнощі з організацією зйомок за кордоном?

Ми з продюсерами обрали Хорватію для зйомок з кількох причин. По-перше, це міжнародний фільм — копродукція чотирьох країн: України, Хорватії, Словаччини та Латвії.

Хорватія була вибрана ще й через її надзвичайно красиве Середземне море, мальовничі узбережжя та локації, які знайомі та близькі глядачам по всьому світу, особливо в Європі. Це також один з основних меседжів і трендів, закладених у фільм: міжнародні тригери, світове мистецтво та атмосфера пригод.

Окрім того, ми використали світові класичні хіти такі, як “Teach Me Tiger” Ейпріл Стівенс та музику Джузеппе Верді, що зробило стрічку ще більш універсальною. Фільм знятий трьома мовами: українською, хорватською та англійською.

Чи були цікаві моменти або курйози під час зйомок?

Їх було дуже багато, але один із найяскравіших — і, мабуть, мій улюблений — це поцілунок Тоні Хижняк і Тараса Цимбалюка на фоні моря в Хорватії під хіт MONATIK'а “А що?”.

Ця сцена коштувала мені неабияких нервів: технічні несправності вітродуїв викликали у мене справжній зрив і гучний крик на всю набережну. Ми прагнули створити ефект підльоту гелікоптера, але замість запланованих трьох годин мали лише 20–30 хвилин на зйомку. Це була катастрофа — але ми впоралися блискуче!

Фільм став справжнім хітом у прокаті. Чи очікували ви на такі вражаючі збори?

Фільм справді став великим хітом, і українці своєю гривнею підтвердили, що саме такі фільми вони хочуть бачити. Чи очікували ми на такий успіх? Ми сподівалися на хороші результати, але те, що ми отримали, перевершило всі наші очікування. Це справжній успіх, і ми дуже натхнені. Ми розуміємо, що в глобальному сенсі ми зробили все правильно.

Звичайно, я бачу певні недоліки та факапи, які хотів би виправити. Можливо, глядачі цього не помітили, а хтось, навпаки, звернув на це увагу. Дехто вважає, що щось можна було зробити краще, а хтось – що все ідеально. Але це вже питання рефлексії.

Що саме, на вашу думку зробило стрічку настільки популярною серед глядачів?

Популярність стрічки — це результат поєднання кількох важливих факторів. По-перше, це позитивна історія про кохання. Це не просто набір локальних жартів, а міжнародна пригодницько-романтична історія. Фільм вивів нас за межі звичного гумору “в одному дворі” і став справжньою кінематографічною роботою з візуальною красою, атмосферою пригод і яскравими емоціями.

По-друге, це захоплива авантюрна історія з паралельними сюжетними лініями: кохання, пригоди, обман, зрада, картини, погоні, переслідування, подорожі. Герої літають туди-сюди, потрапляють у несподівані ситуації, і все це тримає глядача в напрузі.

По-третє, це мікс світового мистецтва, сучасної української музики, чудової акторської гри та масштабних пригод. Усі ці елементи створюють унікальну атмосферу, яка захоплює й не відпускає до самого фіналу. І, звичайно, найголовніше — це позитивна історія, якої зараз так потребують люди.

Про український кінематограф і плани

Як ви оцінюєте сучасний стан українського кіно? Що, на вашу думку, потрібно для його розвитку?

Сучасний стан українського кіно розвивається, незважаючи на всі труднощі. Я дуже вдячний кожному колезі в кіноіндустрії за те, що вони роблять. Хоча я хотів би сказати, що вони роблять “потужні” речі, насправді вони досягають навіть більше — неймовірних результатів. В цей складний час вони знаходять ресурси там, де, здається, їх немає зовсім. Браво всім, хто створює українські стрічки та серіали! Ви — молодці!

Знайти фінансування та підлаштувати графіки виробництва під реалії воєнного стану — це надзвичайно важко. І я гордий тим, що, попри все, ми встигаємо розвиватися і виробляти контент у такій кількості.

Чого не вистачає? По-перше, потужного фінансування, особливо міжнародного, щоб українське кіно могло ще більше інтегруватися у світову кіноіндустрію. Це те, над чим ми працюємо разом із моїми партнерами-продюсерами. Без цієї інтеграції ми ризикуємо залишитися суто локальним, “містечковим” кінематографом, і цього дуже не хочеться. Також бракує зрозумілих алгоритмів фінансування. Зараз усе досить ситуативно, і кожен продюсер самостійно шукає можливості для реалізації своїх проєктів.

І ще один важливий фактор — це повернення людей. Кіноринок значно зменшився: приблизно на 10 мільйонів глядачів і на значну кількість кінотеатрів у порівнянні з довоєнним періодом. Якби не війна, нинішні касові збори українського кіно можна було б сміливо помножити на коефіцієнт 1,5. До того ж кількість кінотеатрів зменшилася на 25%. Нам потрібно будувати нові, але для цього спершу потрібна перемога й мир. І коли це станеться, ми будемо працювати ще більше!

Чи є проєкти, над якими ви зараз працюєте або плануєте у майбутньому?

Наразі я зосереджений на двох проєктах, орієнтованих на молодь. Цього року працюю над фільмами для дітей, сімейної аудиторії та молоді.

Перший проєкт — це комедійне сімейне фентезі, у якому фольклорні герої захищають Київ від темних сил. Незабаром я офіційно оголошу його назву. Фільм буде сучасним, комедійним, пригодницьким і дуже веселим. Впевнений, що діти та сім’ї отримають справжнє задоволення від перегляду.

Другий проєкт — це молодіжна комедійна драма, щось на кшталт міксу “Сексуальної освіти” та “Ейфорії”. Адже зараз з молоддю майже ніхто не працює — вони залишені самі собі і шукають контент, який їх зачіпає. Щоб вони менше звертали увагу на продукцію “не дуже хороших сусідів”, потрібно створювати власний якісний контент, який стане для них альтернативою іноземному.

Чи бачите ви перспективи для виходу українського кіно на міжнародний рівень?

Звісно, я бачу перспективи для виходу українського кіно на міжнародний рівень. Ба більше, ми вже це зробили. Ми не просто говоримо про перспективу — ми створили реальний факт виходу українського кіно на міжнародну арену з фільмом “Коли ти вийдеш заміж?”. Це міжнародний проєкт, який демонструється в багатьох країнах і орієнтований на глобальну аудиторію, з меседжами, зрозумілими за кордоном. Ми свідомо працювали над цим, і результат вийшов успішним.

Отже, перспектива є, і вона вже підтверджена реальними результатами. Ми продовжимо працювати над фільмами, які сприятимуть інтеграції української кіноіндустрії та наших акторів у світовий кінематограф.

"Ми всі формуємо цей ринок разом": блогерка про виклики, можливості та майбутнє українського YouTube.