Бабай – out, Кікімора – in. 16 думок після перегляду "Балерини"

Зізнання: ще півтора тижня тому я не був фанатом серії фільмів «Джон Вік». Причина? Я не дивився жоден повністю. Відрізками – так, але з початку та до кінця – ні. Мабуть, щоб закрити цей гештальт, мені потрібен був якийсь знак. І я його отримав, коли побачив фільм «Балерина» у розділі «скоро у прокаті». Знав, що це спін-оф всесвіту Віка, тому вирішив: час прийшов. Я подивився усі 4 фільми за 3 дні. Десь посеред третього спіймав себе на думці: тепер я фанат серії. Мене навіть не зачепило – затягнуло всередину цього світу вбивць. Тому на «Балерину» я йшов вже як поціновувач серії, який прагне побачити більше та головне – як слід розважитись. Адже для чого, якщо не для розваги, взагалі існують бойовики? Боявся найгіршого через факт перезйомок та переносів (фільм повинен був вийти на рік раніше), але небезпідставно сподівався на краще через залучення до виробництва режисеру оригіналу та акторський талант Ани де Армас.

• Магія повертається: трейлер “Wicked: Чародійка 2” обіцяє епічне завершення історії

Деталі

Нижче – мої думки після перегляду. Тут буде багато спойлерів (у тому числі до «Віків»), тож якщо збираєтесь дивитися стрічку самі та хочете їх уникнути, то гортайте до розділу «Чи варто дивитись?». Там – взагалі без них. І, авжеж, я буду часто звертатися до оригінальної серії, бо уникати порівнянь, по-перше, неможливо, а по-друге – просто нема сенсу.

1. «Джон Вік» із самого початку – це про біль. І не стільки про фізичний (хоча куди без цього), скільки про душевний. Біль від втрати коханої. Біль від того, що відібрали останнє. Біль через неможливість піти та жити нормальним життям. Біль через необхідність ухвалювати важкі рішення. Це основа серії, її база, її ґрунт. Навіть є документальний фільм з відповідною назвою. Тому «Балерині» треба було зберегти цю, так би мовити, філософію оригіналів. Чи вдалося? Як на мене – так. Головна героїня Єва рано втрачає батька, а через це – і своє дитинство. Їй болить, хоча вона у цьому і не зізнається. Якийсь час я навіть сумніваюся, що це так, але після рішення Єви ризикнути всім заради помсти – вже ні. Біль є, але вона його ховає. Певний час – навіть від глядача.

2. Для нового персонажу є важливою хороша драматична історія, і «Балерина» таку має. Втрата батька. Втрата дитинства. Важке дорослішання у складі кримінального угрупування Руська Рома. Втрата сестри. Втрата нового дому. Як результат усього – втрата спокою. Перший «Джон Вік» – це, окрім усього іншого, гарна драматична історія. Бо саме така допомагає збудувати емоційний зв’язок із персонажем. Чи вболівав я за Єву під час перегляду фільму? Так. Чи тільки тому, що вона головна героїня? Абсолютно ні. Вона багато втратила, тож заслужила хоча б на справедливість. Тому ти і хочеш її перемоги – щоб кожен, хто її колись скривдив, був покараний. Як і Джон, Єва не має необхідності мститися. Але, як і Джон, вона не може пробачити, не може відпустити. Втім, вони все ж дещо різні, адже Вік у відчаї, а Єва – ні. Баба-яга ухвалює рішення піти проти світу через емоції, а ось Кікімора (прізвисько всіх «балерин» у Руській Ромі, а отже – і Єви) – досить свідомо. Перший не знає про можливі наслідки, на відміну від другої. Фіксуємо першу серйозну відмінність між героями.

3. Нема відчуття, що фільм пройшов крізь виробниче пекло. Сценарій спочатку писався для самостійної історії – і переписувався під всесвіт «Віка». Прем’єру було відкладено аж на рік, щоб зняти все нехай і не з нуля, але близько до цього. Був страх отримати монстра Франкенштайна на виході – але минулося. Якщо б я не знав про факт дозйомок, я б узагалі навіть не подумав, що такі мали місце бути. За темпом перша третина дійсно відстає від другої та третьої, однак згадайте будь-який з перших двох «Джонів Вікі» – там так само. Екшн та інші відрізки відчуваються одним фільмом, бойові сцени – частиною єдиного цілого, а не окремими фрагментами. Або під час перезйомок дійсно стрічку переробили ледь не з нуля, або навіть початковий матеріал був вельми непоганим – і його просто довели до розуму. Знаєте, деякі проекти додатковими зйомками намагаються врятувати – у мене склалося враження, що «Балерину» не рятували, а покращували. Ну що ж, можуть, коли хочуть.

4. «Балерина» розкачується доволі довго. Але майже всі «Віки» – такі. У першому екшн стартував на 30-й хвилині, у другому повноцінно – після 40-ї. Але оригінальна серія завжди вміло виїжджала на нагнітанні. Починаємо повільно, далі – напруга, після – підготовка, а вже тоді – екшн. Ти не встигав втомитися від діалогів, а очікування екшну робило момент, коли він нарешті відбувався, більш цінним. Так от, «Балерина» гірше підводить до перших великих бойових сцен. Якщо у «Віках» ти погоджуєшся чекати, щоб отримати більше вражень, і отримуєш задоволення від стилю та цікавих бесід, то тут ти змушений «укласти угоду» зі стрічкою: ти перечікуєш першу третину, а тебе за це нагородять екшном трошки пізніше. Заради справедливості, перехід до бойової частини – різкий, і це йде на користь фільму. Він копіює сцену вибору зброї Віком з 2-го фільму, але обриває її пострілами у приміщенні – і ніби промовляє цим: «Ха, попався! Я не збираюсь повторювати за оригіналом, у мене свій шлях». Добре, це тішить.

5. Єва не тільки виграє, їй багато щастить. Джон – професійний вбивця, який має за плечими багаторічний досвід. А Єва на момент початку її пригоди – кілер з 2-місячним досвідом. Було б дивно, якби герої були співставні за навичками. Тому Вік майже уникає поразок, а Єва збирає їх, нехай і маленькі. Зібрати великі просто не може, адже остаточна поразка для вбивці – це смерть. Під час підготовки Єву рясно та часто б’ють на тренуваннях. На першому завданні вона як слід отримує від статистів, яких Вік вбив би за декілька секунд. А пізніше Єві так узагалі нереально щастить: її повинні були вбити декілька разів. Але снайпер не стріляє, бо приймає її за іншу. Коли у кімнаті з нею відбувається вибух, то її сестра вмирає, а вона – ні. І таких випадків декілька. Єва дожила до кінця фільму не тільки через везіння, але без допомоги пані Фортуни вона б точно «зійшла з дистанції» набагато раніше.

І це правильно, адже новачок у справі повинен мати проблеми. Багато проблем. Було б гірше, якби Єва усе розрулила сама: так не буває, це було б неприродньо. Адже за 2 місяці не стати тією, хто вбиває більш досвідчених опонентів без жодної помилки. Тому Єву ранять навіть статисти. Щастить не померти. Я справді вірив, що дівчина тільки починає свій шлях у цьому світі вбивств та смертей. Приємно дивитися на неідеальних героїв. Чомусь досить часто сучасний кінематограф грішить з цим, коли створює сильних жіночих персонажів: робить їх стійкими, але невразливими, позбавляє їх притаманних будь-якій людині рис, типу страху та емоційності (так, «Капітан Марвел?»). Так от, «Балерина» такої проблеми не має. Єва – людина, а не робот.

6. В очах Єви у деяких сценах видно страх, і це чудово. Бо Вік узагалі не боявся. Що б там не відбувалося, він максимум втрачав контроль – але не боявся. А Єва боїться, бо тільки починає свій шлях – все ще лячно вмирати. Тут і Ана грає круто, і оператор виконує свою роботу як треба: перед початку екшну у барі лице Єви ловлять крупним планом, а там – очі людини, якій страшно. Вона боїться, що чоловік, який от-от зайде, виявиться ворогом. Тому не реагує одразу – і втрачає дорогоцінні секунди. Ось вам ще одна відмінність між Джоном та Євою.

7. Нам дещо збрехали, коли обіцяли камео Віка у фільмі: його тут нема. Це повноцінна роль другого плану. І це, самі розумієте, чудово для нас – фанатів серії. А якщо вже стрічка вводить Джона як повноцінного героя, то можна впевнено сказати: автори хочуть, щоб ми порівнювали та співставляли. Якщо б не хотіли, то дійсно зробили б суто камео – але відводять сценам з Джоном хвилин, мабуть, 15 сумарно, а це досить багато. Ні, режисер та сценарист навмисно пхають Єву та Джона до одного кадру, щоб зіштовхнути їх, а разом з тим – їхні бойові навички та світогляди. У битві з Віком головна героїня поступиться. І ще раз. І ще раз. І знов. Ось настільки вона слабше за Бабая. Він матиме можливість вбити її декілька разів. Вона не є для нього суперником, вона для нього – ще один статист, яких Джон поклав сотні за 4 своїх сольних фільми. Якщо наша героїня настільки поступається Віку у майстерності, то її історія автоматично стає маленькою для глядача. І це непогано. Будь-який персонаж у такому світі повинен починати з маленьких історій.

Хоча, насправді, цінність Єви для світу Віка стає зрозумілою набагато раніше. Під час першої бесіди Кікімори та Баби-яги камера дивиться на першу згори, на другого – знизу, ще й ближче встановлена. Бо Джон – це велика особистість, так би мовити, головний у цьому світі (тому і забирає увесь кадр), а Єва – поки що ніхто, хтось зовсім маленький та непомітний. Взагалі, перша поява Віка у фільмі гарна не лише цим моментом – ще є цінним зовсім короткий фрагмент на сходах. Джон опускається все нижче (його все глибше поглинає цей злий світ), а Єва стоїть та дивиться на нього зверху (вона ще не опустилася до вбивств, не має необхідності спускатися). Ось вам одне протиставлення за іншим. Ми повинні усвідомити, що Бабай та Кікімора – це різні герої. Був страх, що Єва стане жіночою версією Джона, але цього не відбулося. На щастя. Але так, вони схожі. І це важливо для сюжету: якби зовсім не розуміли одне одного, Джон не відпустив би її після перемоги у битві. Однак та програвала та вставала, і так багато разів – заслужила на повагу Віка. Він прийняв її бажання помститися. Він побачив у ній себе. Гарна хімія, яка стала можливою лише тому, що і Джон, і Єва – чудові персонажі. Кожен з них.

8. Єва викликає співчуття. Не тільки його, але і його в тому числі. Емоція від Віка – страх та повага через його професійність, його моральні принципи. Від нашої героїні – також страх, але і співчуття. Через важку долю. В останніх сольних фільмах Джона його вороги та друзі підіймають тему того, що, може, Бабай не просто мститься – а і хоче вбивати. А от Єва, я можу собі уявити, не хоче. Але вона не може по-іншому, бо вона вже серед кілерів, а помста за батька не скоєна. Я не розділяю думку багатьох, що для Віка помста була приводом повернутися до справ, але «Балерина» ледь не прямим текстом каже, що для Єви помста – точно не привід вбивати. Це єдина мотивація її шляху. Через це Кікімора – менш глибокий персонаж. Але і більш зрозумілий.

9. У фільмі забагато пафосних фраз. Для мене найкращі «Віки» – перші два. Одна з причин – їхня «справжність». У першому Джон вбиває свою ціль без жодного слова, хоча міг би, навіть мав би за всіма кіношними канонами провчити його декількома гучними фразами, підсумувавши таким чином свою роботу та затвердивши власний тріумф. Але він робить це мовчки. І у реальному житті зробив би мовчки. Погоджуюсь, Джон – мовчазний в принципі, але у наступних частинах він буде розмовляти зі своїми ворогами, якщо матиме можливість. Десь з третьої частини з’являться відверто пафосні фрази у бесідах – ті, які створюють атмосферу, але крадуть щирість. Так от, аж 4 різних людини скажуть Єві не вв’язуватись у проблеми, а 3 – не йти конкретно до культистів. Хочете зробити цей культ страшним? Покажіть це його діями, а не лякайте нас застереженнями другорядних героїв. Навіть трошки бісити почало, коли зброяр почав розповідати те саме: я вже знаю, що культ є поганим-поганим та страшним-страшним. Сюжет, будь ласка, йди далі.

10. «Балерина» – гідний спадкоємець серії «Джон Вік» за якістю екшну. Якими були бої в оригінальній історії? На мій смак, головні риси – краса/стиль та креативний підхід. Якщо так, то планку втримано. Всі екшн-сцени знято у локаціях різних кольорів: у неоновому клубі, у засніженій гірській місцевості, у традиційному барі з оформленням у «дерев’яних» відтінках, у підпаленому приміщені тощо. Завдяки цьому бойовка не набридає, кожен бій відчувається унікальним. Ну і так, креативні рішення нікуди не зникли. Вік не підривав ворогів – а Єва це робить. А ще вона б’є супротивників тарілками та ковзанами, наприкінці – спалює з вогнемету. Є питання до зйомки моменту зі спрямуванням водомету на вогнемет (а чого нам показали один і той же фрагмент з трьох ракурсів, тобто тричі?), але це єдина претензія. Екшн вдався. Як і завжди вдавався «Віку». Головне надбання серії не втрачено.

11. Єва – набагато більше сорока, аніж Кікімора. У перші хвилин, мабуть, 20 їй радять бути хитрою під час боїв, бо вона завжди буде слабшою за багатьох кілерів. І я не думав у той момент, що головна героїня почне підбирати взагалі все, що тільки попадеться під руку. Така собі сорока, але з розширеним переліком інтересів – цікавить будь-що, а не тільки блискуче. Я впевнений, за 2 години фільму Єва підібрала більше двох десятків різних предметів. На столі стоїть чашка? Неправильно: це знаряддя для удару. Ось тут висять ковзани? Не вгадали: це її зброя. І так кожної битви. Насправді, шалена взаємодія з навколишнім середовищем. Якщо б мене попросили назвати головну «фішку» персонажа, я б назвав саме це. Бо хто ще підбирав настільки багато предметів у кадрі? Можливо, герої передач про придбання боксів на аукціонах у США, розбираючи гори речей, тримають у руках протягом випуску менше предметів, аніж Єва використала для того, щоб відлупцювати ворогів. Сказали бути хитрішою – вона такою стала. Отже, та фраза була не для краси – це плюс для стрічки.

Якби це був серіал, який тримається лише на грошах від реклами, навичка Єви-сороки мала б ще більшу користь. Спонсор виробляє те-то – у цій серії б’є цим продуктом. Новий спонсор – новий продукт (читай: нова зброя). За серію можна прорекламувати ненав’язливо стільки всього… Цілком собі лайфхак. Якщо колись дивитимусь набитий рекламою аж по вуха серіал, то тільки такий.

12. Бої Єви – менш сплановані та більше хаотичні, аніж у Джона. Авжеж, Вік вмів майстерно виходити навіть із ситуацій, коли його заставали зненацька, але, якщо є можливість, він точно буде працювати за планом. Тому Бабай мав план будівель, а у другому фільмі навіть розклав зброю на своєму шляху повернення. Єва б так не зробила ніколи, бо вона працює хаотично. Ось навіть той момент, коли нам показують її роботу у якомусь закладі (не бачимо бій, але бачимо купу трупів): коли вона виходить, то відкидає з капоту тіло. Отже, навіть її прибуття на місце не було легким та непомітним. Бо не спланувала або спланувала геть погано. Єва працює на інстинктах, на навичках. Вона шукає кращий спосіб розібратися з однією проблемою тут і зараз, а вже потім думає про те, як упоратися із наступною. Якби так робив Джон, помер би ще у перших двох фільмах. І Єва б померла, якби їй щастило дещо менше. Однак Бабая ми бачили вже досвідченим вбивцею – може, він був іншим на початку шляху. Єва виросте та стане більш організованою. Мабуть.

13. На відміну від Джона, Єва не має друзів. Приклад Віка доводить, що якщо такі відсутні, то ти сам-один – і довго не протримаєшся. Бабай тримався так довго виключно через те, що йому були готові допомогти старі знайомі. Він заслужив їхню повагу роками праці та допомогою у минулому. А хто на стороні Єви? Вона розриває стосунки з Руською Ромою своєю непокорою. Вік вмирає у 4-му сольному фільмі, тож більше дівчині не допоможе. А за 2 місяці роботи вона навряд встигла заручитися підтримкою впливових друзів. Думаю, наступна частина (про плани на сіквел раніше вже говорили) повинна бути зосереджена в тому числі на пошуку Євою друзів – тих, хто допоможе їй через її мотивацію, її світогляд, принципи тощо. Бо у соло вона не витягне. Навіть у цьому фільмі не витягнула.

14. Джон Вік рятує останній акт фільму. Не те щоб він до цього був поганим, але без Бугімена, є відчуття, не потягнула б не лише Єва – але і Ана де Армас, виконавиця її ролі. Вона не заповнює собою усю «сцену», щонайменше поки що. Вік та його робота, його розмови дуже багато додають фільму: і стилю, і серйозності, і статусу, і правильного пафосу, який не на словах, а на діях. Мені одночасно і було б цікаво подивитися, чи витягне фінальний акт за відчуттями Ана/Єва самостійно, і трохи страшнувато. Бо без Джона «Балерина» – відчутно гірше кіно. Круте використання Віка? Так. Відсутність ідей, як підняти рівень без нього? Дуже можливо.

Але у ролі кілера Ана виглядає вельми природно. Якщо навіть не у боях (можуть бути сумніви), то в ухваленні рішень – точно. Бо рух – різкий, а реакція на зміну ситуації – дуже швидка, найчастіше – вдала. Раптом хочете конкретну відповідь, чи підходить роль дівчині: так, цілком. Вона вписалася у бойовик органічно.

15. Злодій «Балерини» – найслабший у всесвіті Віка. І тут у мене є внутрішнє протиріччя. Бо культ – це несерйозно у порівнянні з проблемами того ж Джона. Тому і голова культу повинен був стати найслабшим антагоністом. Логічно? Логічно. Маленький ворог для маленької історії. Але ж якщо дивитися на стрічку окремо, то злодій не просто слабкий – ще і нецікавий. Культ – це таке спрощення роботи для сценариста, насправді. Можна робити від імені антагоніста будь-що, і все пояснювати як «це ж культ, вони тут шалені». Халтура? Ну, є трошки. Навіть Габріел Бірн у ролі головного ворога не дуже сильно допомагає: його не змогли використати як слід. Твоя перемога тим більша, чим більшим є твій ворог. Тому і перемога Єви – ніби маленька. Маленька перемога над маленьким ворогом у маленькій історії. Поки що тільки так.

16. Єва зробила завеликий стрибок у статусі за фільм. Від нікого до екскомунікадо, за вбивство якого платять 5 мільйонів євро. А чи не забагато? Добре, я розумію, що «цінник» формується не через масштаб перемоги (впливає те, наскільки довго тебе не можуть спіймати та наскільки тебе хочуть спіймати), але навіть після вбивства головного антагоніста стрічки Єва – все ще новачок у справі. Вона не стала ідеальною, а ось проблем у неї побільшало. Екскомунікадо через порушення правил? Добре. Але ж не один з топових. Якщо Вік у 4-му фільмі «коштував» на старті менше 20-и, то аж 5 для Єви після єдиного сольника – перебір. У сіквелі чекаю на пояснення. І так: на сіквел чекаю.

Чи варто дивитись?

Коротко та ясно: так. «Балерина» – це непогане кіно, гарний бойовик та чудовий спін-оф. Це не просте доповнення до історії Віка – це самостійний сюжет. І, що важливо, це не самоповторення, бо Джон та головна героїня Єва – різні. Вони мають схожі риси, але їхні підходи та мотивація нетотожні. Перед авторами стрічки стояло нереально складне завдання – зняти якісне самостійне кіно та задовольнити фанатів всесвіту Віку (а фанати зазвичай не прощають занадто сміливих рішень). І їм це вдалося. «Балерина» досить добре може розважити в тому числі тих, хто не знайомий з оригінальною серією. Але, звісно, вона буде значно ціннішою для «старичків», бо вони і знайомі обличчя у розкачці до екшну побачать, і зможуть порівнювати головних героїв. Останнє – справді цікаво. Автори намагалися всидіти на двох стільцях – і змогли. Тому їх не те щоб нема за що (авжеж, є) – просто не хочеться критикувати. Є стійке враження, що продовження зробили не тільки задля заробітку, а ще й тому, що мали ідею та щиро вірили у можливість її вдало реалізувати.

«Балерина» задовольняє своїм екшном на рівні з фільмами серії «Джон Вік», а отже – на найвищому. Вона дещо поступається кожному з них у темпі у першій третині, вона дещо менше «ставить» на своїх другорядних героїв, вона змушена шукати способи додати в останньому акті – але вона не сідає у калюжу у жодному з цих компонентів. Зате пропонує нову історію та нового героя, за пригодами якого цікавого спостерігати. Та що там: за боями якого хочеться спостерігати. Ана де Армас добре вживається у роль кілера. Якщо дійсно під час перезйомок переробили все, то я б, на місці студії, змінював режисера – але знімав би продовження. Бо Єва на це заслуговує. Бо Ана на це заслуговує. Бо «Балерина» на це заслуговує. Фанат серії задоволений видовищем і хоче ще.

Нещодавно вийшов перший трейлер фільму "Франкенштейн" від Netflix.

Автор: Яся Лє