В Україні стартувала прем’єра фільму, який наробив галасу у світі: чи варто дивитись "Балконеток"

Учора, 1 травня, в Українських кінотеатрах стартував показ французького фільму «Балконетки», який змагався в Каннах за головну нагороду і вже сколихнув увесь світ. Чи варто заради нього сходити в кіно цього тижня? Ми проаналізували відгуки світових критиків і пояснення авторок фільму. А також поцікавилися думкою з цього приводу в української драматургині, яка, як і більшість наших глядачів, наразі бачила тільки трейлер фільму.

А найголовніший тут – балкон: сюжет

Дію фільму та приналежність його до «більш-менш» високого мистецтва, а не кіношного фастфуду, уже відразу цілком відображає назва. Так, головний персонаж у «Балконетках» – це балкон.

Він стає іронічною ареною розгортання сюжету, зводячи професійно-соціальні ролі 3-х героїнь до надзвичайних «балконеток». У звичайному ж житті вони є сусідками. Письменниця, вебкаммодель та акторка, які через брак коштів орендують одну квартиру. І саме балкон поєднав їх інтереси: спостереження за життям сусідів навпроти – ще та пригода.

«Мені здається, що образ балкона для французів такий же сакральний, як для нас образ лавочки, на якій обговорюються чутки, якісь судження, осуди… А ще цей жіночий образ з неголеними пахвами в трейлері – такий універсальний тригер, який одразу ділить аудиторію на «за» і «проти». Викликає внутрішній осуд типу «як вона посміла». Це відразу дає розуміння, що кіно вміло й яскраво порушує соціальні проблеми – у це цікаво зануритись і подивитися «Балконетки» повноцінно. Адже навіть у трейлері багато таких епізодів, які ще для нашого українського соціуму не досить прийнятні – це однозначно матиме соціальний вплив на глядачів», – розповідає про свої перші враження від «Балконеток» українська драматургиня Марина Островська (СТБ, Новий канал, «Книга-мандрівка», анімаційний серіал «Портал пригод», молодіжний серіал «Радикальне рішення», комедійний серіал «ЖК «Щасливий»»).

Весела пригода перетворилась на криваву бійню: неоднозначний жанр «Балконеток»

Балконна пригода у фільмі, починаючись як романтична комедія, поступово перетворюється на трилер, переростаючи в горор – щоб остаточно комплексно стати фарсом на патріархальний світ.

Наша експертка Марина схвалює це. Адже вважає, що майбутнє саме за такими синкретичними жанрами, а час однозначних жанрів уже вичерпано для кіномистецтва:

Давно намітилась тенденція міксу жанрів, ось як «Субстанція» – боді-горор. Зараз уже такий час, що дуже важко контенту виділитися на тлі інформаційного шуму. Для цього потрібно робити дуже сміливі комбінації, міксувати все, що тільки можна, аби вмикати уяву глядача і виходити за рамки кліше. Тому я думаю – майбутнє саме за такою синкретичністю. І правила нам, на жаль, диктують короткі жанри – тіктоки, шортси, рілси – де обов'язково на якійсь секунді вже першої хвилини мають початися тригери. Це все плавно переходить в кіно, тому що люди вже звикли мислити таким чином.

«Сучасні жінки цілком можуть бути з яйцями і створювати фільми з яйцями»: хороше жіноче кіно має бути тільки для жінок?

Жіночим кіно «Балконетки» вважається не тільки через те, що воно про жінок. А ще й тому, що його створили жінки.

Режисерка «Балконеток» – визнана акторка Ноемі Мерлан («Портрет дівчини у вогні», «Тар»).

Її співавторка сценарію – відома французька сценаристка та режисерка Селін С'ямма.

Поняття «жіноче кіно» є новим для кіномистецтва, адже довгий час патріархальний світ не давав жінкам нічого творити, просуваючи свої бачення та ідеї в соціум. Довгий час у кіноіндустрії нам відводилась тільки декоративна роль акторок. Розвитку жіночого кіно сприяла розробка феміністської теорії кіно, жіночого письма та жіночого епосу. Їх досягнення – це насамперед закадрова робота жінок у кіно: як режисерок, операторок, сценаристок, продюсерок. Наслідком чого логічно стала можливість порушення соціально-правової жіночої проблематики в кіно.

Марина Островська, яка сама є авторкою сценаріїв фільмів, вважає, що хороше жіноче кіно має бути цікавим не тільки жінкам, і «Балконетки» є саме таким:

Якщо ми робимо жіноче кіно – то для кого? Навіщо жінкам робити й дивитися фільми про жінок? Чого ми про себе ще не знаємо? Насправді хороше кіно має бути універсальним – щоб його хотіла дивитися і жіноча, і чоловіча аудиторія. Тим паче, якщо ми з допомогою фільму хочемо змінити патріархальну систему світу.

Так, чи є велика різниця між фільмами, які створюють жінки та чоловіки? Я думаю, що сьогодні це вже залежить не від статі. І сучасні жінки цілком можуть бути з яйцями і створювати фільми з яйцями. Здається, що «Балконетки» – саме таке кіно.

Одначе, хочу зазначити: якби не феміністичний рух – ні Марина, ні Ноемі, ні Селін не мали би можливості творити свої фільми.

«У насильстві та вульгарності є щось визвольне»: ідея та історія створення

«Балконетки» визнано світовими критиками зокрема як спротив патріархату. Це кіно, так би мовити, яскравий феміністичний бунт, маніфест та ще одна суспільна акція проти дискримінації жінок. Фільм говорить про важкі жіночі проблеми – передусім про сексуальне насильство, зокрема порушуючи тему подружнього зґвалтування. А також підтримує бодипозитив, фільмуючи позитивне ставлення до тіл та прийняття себе його героїнь.

Головну ідею фільму всесвітньовідома кінокритикиня Леслі Фелперін у рецензії для The Hollywood Reporter визначила дуже просто: «жінки не повинні ставати жертвами зґвалтувань чи вбивств, незалежно від того, наскільки вони оголюють тіло чи які стосунки їх пов’язують із кривдниками».

Авторка та режисерка фільму Ноемі Мерлан в інтерв’ю ScreenDaily розповіла, що ідея фільму в неї зародилась через рух #MeToo ще 2019 року. Саме тоді вона почала замислюватись про несправедливу патріархальність нашого суспільства.

Завдяки цьому вона вийшла з токсичних стосунків і переїхала жити від бойфренда до подруги, яка мешкала з сестрою. Отож, їх стало 3 подруги під одним дахом – як і буде пізніше показано в кіно. У ті часи вони всі, охоплені роздумами через #MeToo, жили розмовами про переосмисленням своїх стосунків із чоловіками, своїх бажань, сприйняття своїх тіл… Так Ноемі й вирішила зняти фільм про те, як жінки колективно відвойовують свої тіла та життя.

Режисерка поступово перетворила свою комедію на трилер-горор. Адже вважає, що її зображення екстремального насильства стало ще одним способом боротьби з агресією в реальному житті. «У такому насильстві та вульгарності на екрані є щось визвольне, що жінки не мають свободи виразити в реальному житті», — розповіла вона в інтерв’ю.

Наша драматургиня вважає, що в сучасному світі швидкого життя й коротких жанрів соціальних мереж особливо важливо, щоб індустрія кіно взяла на себе соціальну місію як найвпливовіше й найдієвіше з функціонуючих нині мистецтв:

Контент з кожним роком деградує все більше через знову-таки засилля та всемогутність короткого контенту, який іде із соцмереж. У ньому чим більша крінжатіна і відсутність моралі – тим більше переглядів. Тому думаю, саме старе добре кіно має на себе взяти соціальну місію й докладатися до боротьби за справедливість та права людини. Воно має нести ідею, філософський зміст і таким чином змінювати життя на краще. Навіщо вкладати величезні гроші в цей складний надвартісний продукт, якщо не робити нічого якісного з розумом?

Отож, терміново купуємо квитки на «Балконеток»

Світова прем'єра «Балконеток» відбулася в офіційній програмі Каннського кінофестивалю 2024. У Києві його вперше прем’єрували фестивально – у грудні минулого року на «Вечорах французького кіно». А протягом цього та наступного тижня у вас є можливість долучитись до жіночого бунту через мистецтво та надихнутись на боротьбу за права, споглядаючи «Балконеток» у всіх кінотеатрах України. До того ж його варто переглянути саме на великому екрані, бо це ідейне й захопливе дійство ще й естетично оформлене – на екранах смартфонів повною мірою таке не відобразиться.

Авторка: Аня Алляйн