10 найкращих футболістів усіх часів та народів

Футбол вже багато десятиліть є одним з найбільш популярних видів спорту по всій земній кулі. За цей час змінилося чимало поколінь як уболівальників, так і гравців, тому цілком резонно, що в якісь моменти виникають суперечки про те, хто ж входить до когорти найкращих футболістів усіх часів та народів. Вболівальники із досвідом виділяють одних виконавців, їх молодші колеги роблять ставку на інших.

Відверто кажучи, це невдячна тема, оскільки жодної «істини в останній інстанції» тут немає і бути не може – кожен вільний складати рейтинг на свій лад, і включати до нього тих футболістів, яких він реально вважає найкращими. Тому, не забуваючи про це, пропонуємо вам авторський погляд на тему, яка обов'язково відкриє простір для маневрів перед кожним читачем, котрий забажає після прочитання скласти свою версію аналогічного рейтингу…

10. Мішель Платіні (Франція)

Історія французького футболу не була б настільки яскравою, насиченою та успішною, якби в ньому не було Мішеля Платіні. Атакувальний футболіст, якого легендарне видання France Football визнало найкращим французьким гравцем XX століття, на клубному рівні пограв лише за три команди – Нансі, Сент-Етьєн та Ювентус. У кожній з них Мішель став улюбленцем для вболівальників, а також вигравав якийсь трофей.

Найбільш славетний період у кар'єрі Платіні припав, безумовно, на його виступи у складі туринського гранда. Із Ювентусом Мішель ставав чемпіоном Італії, вигравав Кубок європейських чемпіонів, брав Кубок володарів кубків, Кубок Італії, Міжконтинентальний кубок і ще декілька менш значущих трофеїв.

Для збірної Франції Платіні наприкінці 70-х – першій половині 80-х й взагалі був абсолютно культовою фігурою. Мішель зіграв визначну роль у перемозі «триколірних» на домашньому для них Євро-1984. На тому турнірі Платіні забив 9 м'ячів (тільки 1 – з пенальті), не просто ставши найкращим бомбардиром змагання, а й встановивши неймовірну планку рекорду для усіх наступних поколінь – відтоді на жодному чемпіонаті Європи ніхто не забивав більше в рамках одного розіграшу турніру.

9. Герд Мюллер (Німеччина)

Герд Мюллер не дарма на батьківщині мав прізвисько «Бомбардир нації». Мабуть, це найкращий футболіст в історії німецького футболу, яка надзвичайно багата на талановитих, дисциплінованих та працьовитих гравців.

Мюллер грав на позиції нападника і, не маючи видатної антропометрії (його зріст – 176 сантиметрів), демонстрував просто дива результативності. Фактично вся клубна кар'єра Герда була пов'язана із однією командою – Баварією. Коли Мюллер тільки опинився в таборі мюнхенеців, то це був зовсім не нинішній гранд німецького футболу, а колектив, який грав у зоні Південь регіональної ліги. Разом із Мюллером Баварія зробила величезний крок до теперішньої слави, а форвард у її лавах став 4-разовим чемпіоном ФРН, 3-разовим володарем Кубка європейських чемпіонів, вигравав Кубок володарів кубків.

У збірній ФРН кар'єра Мюллера також склалася дуже вдало. У 62 матчах він примудрився забити 68 м'ячів, а ще ставав чемпіоном Європи (1972) та чемпіоном світу (1974). Примітно, що багато оглядачів тих років відзначали, що Мюллер був присадкуватим і щільно збитим гравцем, який не мав неймовірної швидкості, проте мав феноменальне гольове чуття. Це робило з нього «хижака», впоратися із яким у своєму штрафному майданчику вдавалося вкрай небагатьом захисникам і воротарям команд-суперниць.

8. Роналдо (Бразилія)

Про Роналдо дуже рано заговорили як про виняткового вундеркінда, який цілком може зробити феноменальну кар'єру. І загалом «Феномен», як прозвали цього нападника, виправдав очікування. Якби не кілька важких травм і проблем психологічного характеру, немає сумнівів, що Роналдо зумів би досягти його більшого та, ймовірно, опинився б вище у нашому рейтингу.

На клубному рівні Роналдо виблискував у Крузейро, ПСВ, Барселоні, Інтері та Реалі. Наприкінці кар'єри, коли форвард грав за Мілан та Корінтіанс, він також моментами нагадував себе зразків найкращих часів, й робив вболівальників цих команд щасливими.

За свою кар'єру Роналдо двічі ставав володарем Золотого м'яча, вигравав чемпіонат Іспанії, Кубок володарів кубків, Кубок УЄФА та безліч інших престижних нагород та трофеїв. Що важливо: Роналдо є дворазовим чемпіоном світу (1994, 2002), хоча «селесао» були близькі і до третьої перемоги разом із «Феноменом», але фінал ЧС-1998 виявився вкрай невдалим як для Роналдо, так і для усієї збірної Бразилії.

7. Зінедін Зідан (Франція)

Getty Images. Зінедін Зідан

У фіналі ЧС-1998 збірну Бразилії без шансів обіграла національна команда Франції – 3:0, у лавах якої на світову авансцену остаточно зійшла зірка півзахисника Зінедіна Зідана. На той момент Зізу виступав на клубному рівні за Ювентус, однак у 2001 році за рекордні на той час 75 мільйонів євро перебрався до Реалу, де розсіяв усі сумніви в тому, що він – один з найкращих футболістів усіх часів та народів.

Зідан – це, перш за все, чудове поєднання інтелекту на полі, гарної фізичної готовності, чудових технічних даних та пристойної швидкісної роботи. Зінедін умів як завершити епізод самостійно, так і видати абсолютно приголомшливу передачу на партнера, якому залишалося лише підставити ногу й відправити м'яч у сітку.

За свою кар'єру Зідан виграв 16 трофеїв, у тому числі вже згадуваний вище титул чемпіона світу 1998-го, а також чемпіонат Європи 2000-го. Також він ставав володарем Золотого м'яча-1998, а після завершення кар'єри гравця проявив себе ще й феноменально успішним тренером, вигравши три поспіль розіграші Ліги чемпіонів із Реалом з 2016 по 2018 роки.

6. Альфредо Ді Стефано (Аргентина / Колумбія / Іспанія)

Геніальний Альфредо Ді Стефано грав у ті «сиві» для сучасників часи, коли футболістові за час кар'єри вдавалося пограти за три різні національні збірні. У конкретному випадку з Альфредо йдеться про Аргентину, Колумбію та Іспанію. На клубному рівні Ді Стефано спочатку виступав на батьківщині за Рівер Плейт, потім поїхав за «довгим песо» до колумбійського Мільонаріоса, а із 1953 по 1964 роки виступав у Європі за Реал, де й став беззаперечною легендою.

У Реалі Ді Стефано став 8-разовим чемпіоном Іспанії, а із 1956 по 1960 роки п'ять разів поспіль допомагав «бланкос» ставати кращою командою у Кубку європейських чемпіонів, який ледь-ледь почав розігруватися. Багато в чому завдяки тим успіхам Реал і вважається найбільш успішною командою на європейському континенті.

Ді Стефано, який грав на позиції нападника і не мав видатної антропометрії (зріст – 178 сантиметрів), примітний ще й тим, що став, мабуть, першим футболістом топ-рівня, який почав зміщуватися із позиції та відходити назад, аби допомагати захисникам. Крім того, Альфредо – один з небагатьох футболістів світового футболу, яким неодноразово підкорялася престижна індивідуальна премія Золотий м'яч (1957, 1959).

5. Кріштіану Роналду (Португалія)

Getty Images. Кріштіану Роналду

Кріштіану Роналду – це найкращий футболіст в історії португальського футболу і беззаперечно один з топ-5 найкращих гравців за увесь час. В Європі він пограв за таких грандів як Манчестер Юнайтед, Реал та Ювентус. Неодноразово ставав чемпіоном Англії, Іспанії та Італії, а ще п'ять разів піднімав над головою заповітний «вухатий» кубок Ліги чемпіонів і є п'ятиразовим володарем Золотого м'яча.

Спадщину Кріштіану Роналду ще тільки належить усвідомити, оскільки зараз 39-річний португалець продовжує активні виступи, причому не лише на клубному, а й на міжнародному рівні. У 2016 році збірна Португалії із Роналду сенсаційно виграла чемпіонат Європи, а ось на чемпіонатах світу «європейським бразильцям» поки добитися тріумфів не вдавалося, і не виключено, що це стане для Кріштіану мотивацією, аби зберігати активність у футболі та поїхати на ЧС-2026 у США, Мексику та Канаду.

4. Йохан Кройф (Нідерланди)

Йохан Кройф – це легенда Аякса, Барселони, збірної Нідерландів та усього світового футболу. Людина, яку прозвали «Летючим голландцем», стала одним з безпосередніх творців слави амстердамського клубу, коли з 1971 по 1973 роки Аякс тричі поспіль ставав переможцем Кубка європейських чемпіонів. Згодом Йохан поїхав до Барселони, із якою виграв чемпіонат Іспанії, а ось зі збірною Нідерландів Кройф не досяг вищих точок, задовольнившись лишень «сріблом» на ЧС-1974 та «бронзою» на Євро-1976.

Кройф тричі ставав володарем Золотого м'яча, але місце вище Кріштіану Роналду у нашому рейтингу заслужив ще й через свою видатну тренерську кар'єру. Йохана прийнято вважати одним з батьків «тотального футболу», причому низці топових футболістів цей фахівець допоміг поглянути на свої функції на полі під іншим кутом, безпосередньо вплинувши на їхню кар'єру. Серед таких і Жузеп Гвардіола, котрий не приховує, що його нинішній успіх частково є заслугою Йохана Кройфа – людини, яка неймовірно вплинула на розвиток гри № 1.

3. Дієго Марадона (Аргентина)

Для багатьох шанувальників футболу Дієго Марадона є найулюбленішим футболістом усіх часів та народів. У його гру справді неможливо було не закохатися, тому що невисокий (165 сантиметрів), але кремезний, юркий та технічний Дієго робив на полі такі речі, які просто неможливо описати жодними словами, навіть якщо ви найталановитіший у світі письменник чи журналіст.

Марадона, як здавалося, перетворював на «золото» буквально усе, до чого торкався. Із ним збірна Аргентини вдруге в історії стала чемпіоном світу (1986), а Наполі вперше завоював чемпіонство в італійській Серії А, а через три роки додав до цього титулу ще й другий.

Марадона своєю грою надихнув багатьох хлопчаків тих років на те, аби піти займатися футболом. Він був абсолютно культовою фігурою на батьківщині, хоч і відрізнявся вельми суперечливою поведінкою та поглядами. Зокрема, Марадона публічно висловлював підтримку політикам лівого штибу, захоплювався ідеями Ернесто Че Гевари, а також підтримував багаторічного екс-лідера Куби Фіделя Кастро. Також відомо про численні проблеми Марадони на ґрунті алкоголізму та наркотиків, що значною мірою не дає повноцінно називати його гідною фігурою для наслідування з боку молоді.

2. Ліонель Мессі (Аргентина)

Getty Images. Ліонель Мессі

А ось аргентинцем, який не лише видатним чином реалізував увесь свій талант та потенціал на полі, але ще й веде практично ідеальний спосіб життя поза футболом, є наш сучасник Ліонель Мессі.

37-річний футболіст розкрив себе в академії Барселони, де згодом провів найкращі роки професійної кар'єри і став тим генієм, яким його знають зараз і запам'ятають на довгі роки вперед. Мессі – це людина, яка у професійному футболі досягла абсолютної стелі, і навіть стрибнула вище за неї. Якщо до фіналу ЧС-2022 знаходилися скептики, які говорили, що явним мінусом у кар'єрі Ліонеля є відсутність перемог на чемпіонатах світу, то після тріумфу аргентинців на турнірі у Катарі в недоброзичливців Мессі, здається, жодних «козирів у рукавах» вже не залишилося.

Мессі – 8-разовий володар Золотого м'яча, чемпіон світу, чемпіон Південної Америки, чемпіон Олімпійських ігор, 10-разовий чемпіон Іспанії, 4-разовий переможець Ліги чемпіонів, 2-разовий чемпіон Франції, та володар ще величезної кількості трофеїв та рекордів, на банальне перерахування яких піде безліч часу, і з якими більшість сучасних футбольних уболівальників чудово знайома.

1. Пеле (Бразилія)

Втім, найкращим гравцем усіх часів та народів, на думку автора, все ж таки є бразилець Пеле, котрого ще за життя нерідко називали не інакше як «Королем футболу».

Пеле не має жодного Золотого м'яча в активі лише тому, що в ті часи цей трофей вручався виключно європейцям, проте згодом, коли видання France Football опублікувало переоцінку нагород, вручених до 1995 року, виявилося, що легендарний бразилець міг би претендувати одразу на сім виграшів трофею.

Також варто відзначати, що Пеле – єдиний в історії триразовий чемпіон світу. Як гравець він вигравав мундіалі у 1958, 1962 та 1970 роках, чим допоміг зробити збірну Бразилії одним з гегемонів світового футболу. На клубному рівні Пеле виступав за Сантос і Нью-Йорк Космос, причому у США допоміг популяризації футболу настільки серйозно, що, за оцінками експертів, відвідуваність матчів у країні зросла одразу в десять і більше разів.

Але найважливіше, мабуть, досягнення Пеле – те, що він зумів по-справжньому соціалізувати футбол. Бразилець на своєму прикладі довів, що досягати успіху в цій грі можуть не тільки діти із забезпечених сімей, а й ті, кому в житті на самому початку поталанило значно в меншій мірі, але хто не обділений талантом і характером досягати великих висот. Для мільйонів бразильців Пеле став іконою тому, що відкрив для них новий «соціальний ліфт», яким став футбол. І сьогодні, коли бразильські легіонери масово їдуть підкорювати Європу, США, Японію, Австралію та інші куточки світу, де є не лише багато грошей, а й розвинене громадянське суспільство, це також є спадщиною легендарного «Короля футболу», котрий, на жаль, вже покинув цей світ 29 грудня 2022-го…

Олексій СЛИВЧЕНКО