"Дуже страшне кіно 6" вийшло в прокат: чому критики радять оминати комедію стороною

Легендарна американська комедійна франшиза «Дуже страшне кіно», яка свого часу сформувала обличчя гумору нульових, офіційно повернулася на великі екрани після тривалої та виснажливої паузи, що тривала понад десятиліття. Втім, перші розгромні відгуки професійних світових кінокритиків красномовно свідчать про те, що довгоочікувана шоста частина серії поки що абсолютно не виправдала високих очікувань оглядачів та відданих шанувальників жанру. Стрічка з'явилася в українському прокаті 4 червня, але замість тріумфу зіткнулася з нищівною хвилею розчарування.

• Вийшов тизер "Льодовикового періоду 6": франшиза повертається через 10 років

Деталі

На момент публікації офіційний рейтинг фільму «Дуже страшне кіно 6» на авторитетному агрегаторі рецензій Rotten Tomatoes становить катастрофічні 28%. Що цікаво, одразу після появи перших текстових оглядів цей показник був ще гіршим і тримався на ганебному рівні 20%. Кіноексперти зазначають, що фінальна оцінка на платформі ще може зазнати незначних змін, оскільки провідні пресрелізи та незалежні критики продовжують публікувати свої детальні рецензії, проте загальний негативний вектор картини вже окреслено максимально чітко.

Що пішло не так із шостою частиною знаменитої пародії

Сучасний кінематограф сильно змінився за останні роки, і те, що викликало істеричний сміх у глядачів двадцять років тому, сьогодні потребує кардинального переосмислення. Спроба авторів повернутися до витоків без урахування нових реалій індустрії стала для проєкту головною пасткою.

Творча криза та втрачені можливості для сатири

Відомий кінокритик Піт Гаммонд з авторитетного видання Deadline переконаний, що нова стрічка безповоротно втратила величезну кількість розкішних можливостей для створення дійсно гострої та влучної сатири. За його авторитетними словами, шоста частина навіть не намагається хоча б мінімально переосмислити застарілі механізми франшизи. Водночас творцям картини практично нічого нового сказати про сучасний стан та еволюцію жанру жахів, який за останні роки став набагато глибшим та витонченішим.

Оглядач окремо наголосив, що хоча продюсери та сценаристи повернули на екран оригінальних, улюблених мільйонами персонажів і застосували до болю знайому формулу оповіді, цього кроку виявилося критично недостатньо для успіху. На його суб'єктивну думку, талановитим братам Веянс варто було б почекати ще кілька років, ретельніше пропрацювати матеріал перед тим, як оголошувати про гучне повернення легендарної серії.

Сліпа ставка на ностальгію

Схожої та не менш скептичної думки дотримується і його колега Девід Руні, який представляє видання The Hollywood Reporter. Він відверто визнав, що раптова поява на екрані знайомих з дитинства героїв дійсно здатна викликати у глядача приємну миттєву ностальгію. Проте критик вважає величезною стратегічною помилкою авторів спробу знову зробити ставку на ті самі заїжджені комедійні прийоми та абсурдні геги, які свого часу власноруч почали стрімко послаблювати колишню шалену популярність франшизи та призвели до її тривалого заморожування.

У свою чергу, Овен Глейберман з журналу Variety піддав стрічку нищівній критиці саме за критично малу кількість пародій на сучасні гучні горори. Він звернув особливу увагу індустрії на те, що з моменту релізу попереднього фільму «Дуже страшне кіно 5» минуло довгих 13 років, а за цей величезний проміжок часу жанр жахів збагатився десятками нових культових та касових стрічок. На глибоке переконання Глейбермана, автори проекту мали чудовий шанс і були просто зобов'язані значно активніше, жорсткіше та сміливіше висміювати такі шедеври нового покоління, як інтелектуальний горор «Сонцестояння», містичну серію «Закляття» або інші неймовірно популярні хорори останніх років, що збирали повні зали по всьому світу.

Ретроспектива франшизи: як глядачі та критики сприймали минулі частини

Для того, щоб зрозуміти масштаби нинішнього регресу, варто поглянути на історичну динаміку оцінок попередніх частин. Франшиза «Дуже страшне кіно» завжди мала складні стосунки з професійними критиками, проте глядацька любов тривалий час утримувала її на плаву.

У наведеній нижче таблиці чітко видно, як стрімко та невблаганно падали рейтинги схвалення кіноекспертів від серії до серії:

Від золотого стандарту до повного занепаду

Перший фільм серії, який тріумфально вийшов у 2000 році, досі впевнено утримує статус золотого стандарту франшизи з показником у 52% позитивних відгуків від критиків. Стрічка не лише зібрала колосальну касу, а й довела, що грубий, чорний та відвертий гумор може бути комерційно успішним. Друга частина продемонструвала різке падіння, проте третій та четвертий фільми, над якими працював культовий режисер Девід Цукер, зуміли дещо вирівняти ситуацію, отримавши 36% та 34% відповідно завдяки вдалому висміюванню тогочасних блокбастерів.

Справжньою катастрофою та абсолютним дном для бренду став вихід п'ятої частини у 2013 році. Стрічка спромоглася наскребти всього лише 4% схвалення, що повністю знищило репутацію комедії та змусило босів студії закрити проєкт на довгі роки. Нинішній результат шостої частини у 28% хоч і виглядає значно кращим за попередній кошмар тринадцятирічної давнини, все одно констатує серйозну кризу ідей. При цьому оцінка звичайних глядачів на Rotten Tomatoes наразі повністю відсутня — за суворими правилами платформи, користувацький рейтинг відкривається лише після початку повноцінного та масштабного прокату картини в кінотеатрах.

Акторський склад та творча команда великого камбеку

Попри тотальний розгром з боку кінопреси, новий фільм все ж таки зумів зробити те, що раніше здавалося неможливим — повернути на знімальний майданчик багатьох культових акторів, які свого часу і зробили цю франшизу легендарною.

Повернення улюбленого дуету та сімейного підряду

Чудові та неповторні Анна Феріс і Реджина Голл знову з'явилися на великих екранах, майстерно зігравши своїх легендарних персонажів — вічну невдаху Сінді Кемпбелл та її ексцентричну, відірвану подругу Бренду Мікс. Їхня унікальна екранна хімія залишилася незмінною, що стало чи не єдиним світлим натяком для фанатів. Крім того, до своїх першопочаткових ролей нарешті повернулися брати Марлон Веянс і Шон Веянс. Вони не лише знову приміряли на себе знайомі комедійні образи, а й паралельно виступили як повноцінні співавтори офіційного сценарію.

Хто керував процесом за лаштунками

Головним режисером нової картини став Майкл Тіддес, відомий своєю роботою над іншими комедійними пародіями. Над створенням гумористичного сюжету та діалогів також ретельно працював цілий родинний підряд: Кінен Айворі Веянс і Крейг Веянс, до яких приєднався досвідчений продюсер та сценарист Рік Альварес. Команда намагалася відтворити атмосферу перших частин, проте сучасні глядацькі вимоги виявилися значно вищими за запропонований матеріал.

Поки світовий кінематограф намагається розібратися з кризою комедійного жанру та аналізує причини невдачі повернення старих франшиз, увага мільйонів кіноманів поступово зміщується в бік серйозніших та масштабніших авторських проєктів. Зокрема, нова грандіозна кінострічка геніального Крістофера Нолана під інтригуючою назвою «Одіссея» досі не з'явилася в офіційному широкому прокаті, проте вже встигла впевнено вибороти статус одного з найбільш обговорюваних та очікуваних кінопроєктів усього року. Надзвичайно масштабні та кропіткі зйомки, що розгорнулися одразу в шести різних країнах світу, рекордні обсяги використання передових технологій IMAX, божевільний ажіотаж навколо попереднього продажу квитків і навіть випуск вельми незвичайного тематичного відра для попкорну перетворили цю картину на справжній попкультурний феномен задовго до її офіційної світової прем'єри.