50 років тому світ побачив Марадону: легендарний дебют із фінтом між ногами суперника

20 жовтня 2026 року виповнюється рівно 50 років від дня професійного дебюту одного з найвидатніших футболістів в історії — Дієго Армандо Марадони. Пів століття тому 15-річний аргентинець уперше вийшов на поле у складі основної команди «Архентінос Хуніорс» у матчі проти «Тальєреса».

Того дня його команда поступилася з рахунком 0:1, проте результат поєдинку залишився лише другорядною деталлю. Адже саме 20 жовтня 1976 року розпочалася професійна кар'єра футболіста, який згодом стане чемпіоном світу, підкорить Італію та назавжди змінить уявлення про гру з м'ячем.

15 років, номер 16 і незвичайне прохання тренера

Матч восьмого туру чемпіонату Аргентини відбувався на стадіоні «Архентінос Хуніорс» у районі Ла-Патерналь у Буенос-Айресі.

Господарі переживали непростий період і боролися за збереження місця в елітному дивізіоні. Натомість «Тальєрес» вважався одним із найсильніших колективів країни.

На той момент Марадоні було лише 15 років, 11 місяців і 20 днів. До 16-річчя залишалося десять днів.

Молодого футболіста вже добре знали в клубі. Він виступав за знамениту юнацьку команду «Лос Себольїтас», а під час перерв матчів першої команди нерідко розважав уболівальників жонглюванням м'ячем.

Однак тепер настав час дебютувати на професійному рівні.

Після першого тайму «Архентінос Хуніорс» поступався 0:1. Єдиний гол забив Луїс Антоніо Лудуенья.

У перерві головний тренер господарів Хуан Карлос Монтес вирішив випустити Марадону замість Рубена Джакобетті.

Дієго отримав футболку з номером 16 і просте завдання від наставника — грати у свій футбол. За спогадами про той матч, тренер також запропонував юнакові за можливості прокинути м'яч між ногами супернику.

Марадона не змусив довго чекати.

Уже під час одного з перших контактів із м'ячем він виконав ефектний фінт, прокинувши його між ногами півзахисника «Тальєреса» Хуана Домінго Кабрери.

Цей епізод став символічним початком кар'єри аргентинця. Навіть проти досвідченіших суперників 15-річний футболіст не боявся ризикувати та демонструвати свою техніку.

Зрештою «Архентінос Хуніорс» програв 0:1, але Марадона отримав схвальні відгуки за дебют. Авторитетне аргентинське видання El Gráfico оцінило його виступ у сім балів із десяти.

Сам Дієго пізніше згадував, що того дня вперше відчув, ніби торкнувся неба руками.

Перші голи та п'ять нагород найкращому бомбардиру

Довго чекати першого забитого м'яча Марадоні не довелося.

Уже 14 листопада 1976 року, менш ніж через місяць після дебюту, 16-річний футболіст оформив дубль у матчі проти «Сан-Лоренсо» з Мар-дель-Плати. «Архентінос Хуніорс» переміг із рахунком 5:2.

У дебютному сезоні Дієго провів 11 матчів чемпіонату та забив два м'ячі.

У наступні роки аргентинець став беззаперечним лідером команди. За п'ять сезонів у складі «Архентінос Хуніорс» він провів 166 матчів чемпіонату та відзначився 116 голами.

Особливо вражає інше досягнення: Марадона п'ять разів ставав найкращим бомбардиром окремих розіграшів чемпіонату Аргентини.

• 1978 рік, Метрополітано — 22 голи.
• 1979 рік, Метрополітано — 14 голів.
• 1979 рік, Насьйональ — 12 голів.
• 1980 рік, Метрополітано — 25 голів.
• 1980 рік, Насьйональ — 18 голів.

За цей час «Архентінос Хуніорс» перетворився з команди, яка боролася за виживання, на претендента на високі місця. У 1980 році клуб фінішував другим у турнірі Метрополітано.

Від дебюту в 15 років до чемпіонства світу

Уже в лютому 1977 року, через чотири місяці після першого професійного матчу, Марадона дебютував за дорослу збірну Аргентини у товариській зустрічі проти Угорщини.

Попри величезний талант, він не потрапив до заявки на домашній чемпіонат світу 1978 року, який аргентинці виграли.

Натомість у 1979-му Дієго привів молодіжну збірну Аргентини до перемоги на чемпіонаті світу в Японії та отримав нагороду найкращому футболісту турніру.

Згодом були перехід до «Бока Хуніорс» у 1981 році, виступи за «Барселону» та трансфер до «Наполі», де аргентинець досягнув легендарного статусу.

У складі неаполітанців Марадона двічі виграв чемпіонат Італії — у 1987 та 1990 роках, а також здобув Кубок УЄФА 1989 року.

Однак головним досягненням його кар'єри став чемпіонат світу 1986 року в Мексиці.

Саме там аргентинець забив Англії два найвідоміші голи у своїй кар'єрі: спочатку рукою, а потім після неймовірного сольного проходу, який пізніше назвали голом століття.

Аргентина виграла мундіаль, а Марадона отримав «Золотий м'яч» найкращого футболіста турніру.

Матч, який назавжди увійшов в історію

Дієго Марадона завершив професійну кар'єру в 1997 році, а 25 листопада 2020-го помер у віці 60 років.

Проте його історія досі залишається невіддільною від аргентинського футболу.

Сьогодні домашній стадіон «Архентінос Хуніорс» носить ім'я Дієго Армандо Марадони. Саме тут пів століття тому розпочався його шлях у великому футболі.

Цікаво, що 20 жовтня 1976 року на трибунах перебувало приблизно 7500 глядачів. Згодом охочих назвати себе свідками дебюту легенди виявилося набагато більше.

Того дня «Тальєрес» здобув перемогу завдяки єдиному забитому м'ячу. Але через 50 років майже ніхто не згадує автора переможного гола.

Натомість увесь футбольний світ пам'ятає 15-річного хлопця з кучерявим волоссям, який вийшов на поле під 16-м номером і першим же фінтом показав, що перед уболівальниками особливий футболіст.

20 жовтня 1976 року «Архентінос Хуніорс» програв матч, але саме того дня світовий футбол отримав Дієго Марадону.