Олів’є Жиру готується завершити кар’єру: чемпіон світу, 300+ клубних голів і трофеї в чотирьох країн

Олів’є Жиру наближається до завершення професійної кар’єри. Напередодні свого 40-річчя нападник «Лілля» заявив, що сезон-2026/27 «дуже ймовірно» стане для нього останнім. За більш ніж два десятиліття у дорослому футболі француз пройшов шлях від нижчих дивізіонів до перемоги на чемпіонаті світу, Лізі чемпіонів та чемпіонських титулів у Франції й Італії, забив понад 300 голів за клуби та 57 разів відзначився за збірну Франції.

«Дуже ймовірно, це мій останній сезон»

29 вересня Жиру дав велике інтерв’ю L’Équipe напередодні свого 40-річчя.

Форвард прямо сказав, що як футболіст, найімовірніше, проводить заключний сезон.

Ще влітку, після продовження контракту з «Ліллем» до завершення кампанії-2026/27, він назвав цей рік своїм «last dance» — останнім танцем.

30 вересня Жиру виповнилося 40 років.

При цьому він не просто залишається у заявці клубу. У нинішньому сезоні француз уже виходив на поле в Лізі 1 та Лізі чемпіонів. Після перших матчів сезону на його рахунку було сім поєдинків і два голи у всіх турнірах.

Кар’єра почалася зовсім не в топклубі

Історія Жиру особлива тим, що він не вважався суперзіркою з юності.

Перші професійні матчі нападник провів за «Гренобль», після чого виступав за «Істр» та «Тур».

Саме в «Турі» він по-справжньому заявив про себе.

У сезоні-2009/10 Жиру забив 21 м’яч і став найкращим бомбардиром Ліги 2.

На той момент йому було вже 23 роки.

Для порівняння, у тому віці багато майбутніх великих форвардів уже кілька років виступають у Лізі чемпіонів.

У Жиру все було навпаки — його кар’єра набирала швидкість поступово.

Сенсаційне чемпіонство з «Монпельє»

У 2010 році Жиру перейшов до «Монпельє».

Саме там стався його перший великий прорив.

У сезоні-2011/12 француз забив 21 гол у Лізі 1, став найкращим бомбардиром чемпіонату та допоміг «Монпельє» сенсаційно виграти титул.

Клуб випередив значно багатший ПСЖ і вперше у своїй історії став чемпіоном Франції.

Жиру завершив дворічний період у «Монпельє» з 39 голами у 85 матчах.

Після чемпіонського сезону його забрав «Арсенал».

105 голів за «Арсенал»

В Англії француз провів п’ять із половиною сезонів.

За «Арсенал» Жиру зіграв 253 матчі та забив 105 голів.

Разом із лондонцями він тричі виграв Кубок Англії:

2013/14
2014/15
2016/17.

Ще три рази «Арсенал» із Жиру вигравав Community Shield.

Один із найвідоміших голів його кар’єри теж був забитий саме за «Арсенал».

1 січня 2017 року Жиру відзначився ударом «скорпіона» у ворота «Крістал Пелас».

Цей м’яч отримав премію FIFA Puskás 2017 за найкращий гол року. Жиру став першим французом, який отримав цю нагороду.

Перейшов до «Челсі» — і зібрав головні єврокубки

У січні 2018 року Жиру змінив один лондонський клуб на інший — перейшов із «Арсенала» до «Челсі».

За «синіх» він провів 119 матчів і забив 39 голів.

Але головне — саме з «Челсі» Жиру зібрав найбільші клубні трофеї.

У сезоні-2018/19 лондонці виграли Лігу Європи.

Жиру став найкращим бомбардиром турніру з 11 голами.

У фіналі проти свого колишнього клубу «Арсенала» він відкрив рахунок, а «Челсі» переміг 4:1.

Через два роки Жиру виграв і Лігу чемпіонів-2020/21.

На шляху до трофея він забив шість м’ячів у восьми матчах турніру, зокрема знамениті чотири голи «Севільї».

Таким чином, із «Челсі» француз виграв:

Лігу чемпіонів
Лігу Європи
Кубок Англії.

Повернув «Мілану» Скудетто

Влітку 2021 року 34-річний Жиру перейшов до «Мілана».

І вже в першому сезоні допоміг клубу виграти чемпіонат Італії.

Це було перше Скудетто «Мілана» за 11 років.

Особливе значення мали голи Жиру в ключових матчах чемпіонської гонки.

Він оформив дубль у дербі проти «Інтера», забив переможний м’яч «Наполі» на виїзді, а в останньому турі двічі відзначився проти «Сассуоло».

За три сезони у футболці «Мілана» Жиру забив 49 голів.

У своєму останньому матчі за клуб він також забив — у ворота «Салернітани».

США і повернення додому

У 2024 році Жиру залишив Європу та перейшов до «Лос-Анджелеса».

У США він знову об’єднався з багаторічним партнером по збірній Франції Уго Льорісом.

І навіть там поповнив колекцію трофеїв — виграв US Open Cup 2024.

Однак американський етап виявився коротким.

Улітку 2025 року Жиру повернувся до Франції та підписав контракт із «Ліллем».

Перший сезон після повернення він завершив із 11 голами у 44 матчах — сім у Лізі 1 і чотири в Лізі Європи. «Лілль» посів третє місце й кваліфікувався до Ліги чемпіонів.

У лютому 2026 року Жиру забив свій 300-й гол у клубній кар’єрі — у матчі Ліги Європи проти «Црвени Звезди». Тоді ж він став найстаршим автором гола в історії турніру.

Чемпіон світу з Францією

Головний трофей кар’єри Жиру — чемпіонат світу-2018.

У Росії він був основним центральним нападником збірної Дідьє Дешама.

Жиру не забив на тому турнірі жодного гола, але зіграв у всіх ключових матчах плей-оф і виконував важливу роль у структурі атаки Франції.

У фіналі французи перемогли Хорватію — 4:2.

Через три роки Жиру також став переможцем Ліги націй-2020/21.

На ЧС-2022 він знову був одним із головних нападників Франції.

Жиру забив чотири голи, а команда дійшла до фіналу, де поступилася Аргентині в серії пенальті.

57 голів за збірну

За Францію Жиру провів 137 матчів і забив 57 м’ячів.

Його міжнародна кар’єра тривала з листопада 2011 року до липня 2024-го.

На ЧС-2022 він перевершив тодішній рекорд Тьєррі Анрі — 51 гол.

Після завершення кар’єри Жиру деякий час залишався найкращим бомбардиром в історії збірної Франції.

Однак до 2026 року його вже випередив Кіліан Мбаппе, який має 64 голи. Тому зараз Жиру посідає друге місце в історичному списку Франції — 57 голів, попереду Анрі з 51.

Є й інші рекорди.

Жиру забив за Францію 16 голів головою — це найкращий показник в історії команди.

Також він оформив 11 дублів, більше за будь-якого іншого французького футболіста на момент завершення своєї міжнародної кар’єри.

Сім великих турнірів

Жиру представляв Францію на семи великих міжнародних турнірах:

Євро-2012
ЧС-2014
Євро-2016
ЧС-2018
Євро-2020
ЧС-2022
Євро-2024.

Його останньою грою за збірну став півфінал Євро-2024 проти Іспанії.

На момент останнього матчу йому було 37 років.

Усього між першою та останньою грою Жиру за Францію минуло 4624 дні.

Головні трофеї Жиру

За кар’єру француз виграв трофеї у Франції, Англії, Італії, США та зі збірною.

Збірна Франції

• чемпіон світу — 2018;
• переможець Ліги націй — 2021;
• фіналіст чемпіонату світу — 2022;
• фіналіст Євро — 2016.

«Монпельє»

• чемпіон Франції — 2011/12.

«Арсенал»

• Кубок Англії — 2014, 2015, 2017;
• Community Shield — 2014, 2015, 2017.

«Челсі»

• Ліга чемпіонів — 2020/21;
• Ліга Європи — 2018/19;
• Кубок Англії — 2017/18.

«Мілан»

• чемпіон Італії — 2021/22.

«Лос-Анджелес»

• Кубок США — 2024.

Від Ліги 2 до понад 300 клубних голів

Особливо незвичним кар’єру Жиру робить її старт.

Він не був підлітком, за якого топклуби платили десятки мільйонів.

У 23 роки він ще грав у другому дивізіоні Франції.

У 25 — тільки дебютував за національну збірну.

А вже після 30 виграв чемпіонат світу, Лігу Європи, Лігу чемпіонів та Серію А.

У лютому 2026 року Жиру перетнув позначку 300 клубних голів, а разом із 57 м’ячами за Францію його загальний професійний доробок давно перевищив 350 голів.

І тепер, у 40 років, він готується провести останні місяці кар’єри там, де все починалося на найвищому рівні — у Франції.

Якщо слова самого Жиру справдяться, сезон-2026/27 поставить крапку в кар’єрі, яка починалася без статусу майбутньої суперзірки, але завершиться з чемпіонством світу, перемогами в обох головних єврокубках, титулами в трьох національних чемпіонатах та більш ніж 300 клубними голами.